Цілісна динаміка

Уявлення про абсолютну цілісну динаміку (тотальну ландшафтність світу) надає цілісна локальна динаміка з тотальними моментами ландшафтності (формо-змістовної динаміки) у локальному, відображена в ландшафтній моделі світу. Ландшафтна модель різниться з системною (далі системно-технічною) моделлю цілісної динаміки.

У системно-технічній моделі, система знаходиться в середовищі, її компоненти (підсистеми, елементи, … стани) знаходяться у системі, притаманні їй. Залежно від застосування моделі у «середовищі», «система» отримує те, чи інше визначення. Особливе системи - вона «більше за просту сукупність складових». У ґенезі моделі потреба у технічному  ( https://socys.forum2x2.ru/t96-topic#504 ). Звідти і назва (системно-технічна модель). Тобто поняття «система» вже пов’язане «технічною печаткою» з поняттям «середовище», а інша «начинка» поняття (без «середовища»), навряд чи буде плідною.
Стосовно світу, «світ як середовище для систем», та «світ як система у якомусь середовищі» - вже не влаштовує людство, водночас «система» залишається надійним «підручним» (технічним) засобом.

У ґенезі ландшафтної моделі – загальнолюдська потреба в осягненні єдності світу особистістю, а у якості «підручного» засобу, зараз, модель придатна лише у певні філософські моменти.

Безландшафтність в локальності. Поняття «місце»
Локальне – місцеве, бо існує завдяки певній місцевій функції у ландшафтності світу (формо-змістовній динаміці світу), де «місце» невід’ємне від «моменту» в місце-моменті.  
Можливість (в ландшафтній моделі) означити поняття «місце» з’являється тоді, коли концептуальна функція (вимушено, чи бажано) «не впливає» на сталість місцевої функції, і певна місцева функція стало «повторюється». Тобто концептуальна функція оновлює «лише моменти» («час плине у місці»).
Отримана, таким чином, локальність дає нагоду казати про безландшафтність та фрагментарність у світі, як локальні явища.

carma_ пише:

Безландшафтність в локальності. Поняття «місце»
Локальне – місцеве, бо існує завдяки певній місцевій функції у ландшафтності світу (формо-змістовній динаміці світу), де «місце» невід’ємне від «моменту» в місце-моменті.  
Можливість (в ландшафтній моделі) означити поняття «місце» з’являється тоді, коли концептуальна функція (вимушено, чи бажано) «не впливає» на сталість місцевої функції, і певна місцева функція стало «повторюється». Тобто концептуальна функція оновлює «лише моменти» («час плине у місці»).
Отримана, таким чином, локальність дає нагоду казати про безландшафтність та фрагментарність у світі, як локальні явища.

Я, нажаль, майже нічого не зрозумів у цьому абзаці. Поясніть, будь ласка, про що й для чого тут йдеться?

Василь Васьківський пише:

Поясніть, будь ласка, про що й для чого тут йдеться?

У ландшафтній моделі цілісної динаміки, звичні для людей сталі «речі» подаються як динамічне «повторення», як певна часткова сталість множинності того, що присутнє частково.

Пан Василь каже: «Світ людини - абстракція».
Так! Але абстракція при іншому абстрагуванні, відмінному від попереднього. Абстрагуючи від «частин» (динамічних образів) континуального світу, людина залишається у світі, а будь-яка система, чи модель залишається технічним засобом, та дискретним представленням континуального. Образ (динамічний образ) в моделі – будь-яка «частина цілого світу» . Представлення «світ як образ (ландшафт)» - картинне. За тим «як» стоїть не так, бо картинне представлення – лише «навчальний» зв'язок, зокрема з попереднім абстрагуванням.

«Зупиняючи» образ, завдяки техніко-технологічному засобу, людина «бачить» часткове представлення, у ньому, інших «атомів світу» (образів світу). Природне для людини повторення місце-моменту цілісної динаміки, посилене технікою, надало можливість різнити функціональність інших образі, що частково присутні в «зупиненому» образі,

-«де «місце» невід’ємне від «моменту» в місце-моменті.  
Можливість (в ландшафтній моделі) означити поняття «місце» з’являється тоді, коли концептуальна функція (вимушено, чи бажано) «не впливає» на сталість місцевої функції, і певна місцева функція стало «повторюється». Тобто концептуальна функція оновлює «лише моменти» («час плине у місці»). »-

Природно і техніко-технологічно, людина «утримує» часткове повторення певної сталості в ландшафтності світу – існує, осягаючи світ, його ландшафтність, «добрі» та «злі» моменти ( https://socys.forum2x2.ru/t96-topic#504 ) власного існування в ландшафтності світу. Зокрема осягаючи «безландшафтність» - локальний прояв «утримання» ландшафтності світу, та інший локальний прояв – фрагментарність, намагаючись діяти з любов’ю.

Дякую! Я зрозумів наступне: Ви розглядаєте динаміку світу речей, для чого й потрібне створення тих образів! А як до цієї динаміки підключити самореалізацію особистостей? Знаєте, що для мене це є пріоритетною темою.

Дякую за порозуміння!
«Підключення», про яке йдеться, на перший погляд – справа «косметична», чи технічна, але можливо зажадає не лише моїх особистих зусиль.

Насправді, питання непросте, бо йдеться про одвічне, тому не завжди помітне, запрошення прийняти участь у творінні, що не припинялося («Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, …»).

Крім того, Ваша модель динаміки світу речей зовсім не враховує його фізичної еволюції, а також не описує еволюції людських знань, яка є наслідком реалізації людьми творчого потенціалу моментів натхнення.

Василь Васьківський пише:

(Чт Лип 25 2013, 13:39)
Ви розглядаєте динаміку світу речей, для чого й потрібне створення тих образів! А як до цієї динаміки підключити самореалізацію особистостей? ...

Таке представлення, «звичних для людей, сталих речей» потрібне для порозуміння з ширшим колом співрозмовників.

carma_ пише:

(Re: Цілісна динаміка   Чт Лип 25 2013, 08:38)
«У ландшафтній моделі цілісної динаміки, звичні для людей сталі «речі» подаються як динамічне «повторення», як певна часткова сталість множинності того, що присутнє частково».

Природно, що для різних людей, у різні моменти «звичність, сталість» речей, та й сама «речовинність» не однакові.
Тобто ми розглядаємо «динаміку світу речей, для чого й потрібне створення тих образів», які сприяють розвитку уявлення про цілісну динаміку.

«А як до цієї динаміки підключити самореалізацію особистостей?
На «мові», від якої поняття «самореалізація особистості» не дуже віддалене:
самореалізація особистості – справа самої особистості!

Василь Васьківський пише:

(Вт Серп 13 2013, 20:13)
Крім того, Ваша модель динаміки світу речей зовсім не враховує його фізичної еволюції, а також не описує еволюції людських знань, яка є наслідком реалізації людьми творчого потенціалу моментів натхнення.

На тій же «мові»:
фізичні моделі (різного вигляду, швидкоплинні, насичені  протиріччями, «що їх рухають») – справа людей, що професійно займаються фізикою, і «не повинні» займатися питаннями еволюції людських знань.
Така «мова» як технічний засіб (ТЗ https://socys.forum2x2.ru/t96-topic#504 ), зараз не дуже сприяє «реалізації людьми творчого потенціалу моментів натхнення», і самому «потенціалу».
На тій же «мові»:

Василь Васьківський пише:

(Re: Сучасна філософія   Вт Черв 11 2013, 10:15)
еволюція є абсолютною тотальністю буття, яку не можуть замінити ніякі моделі.

Тобто, «еволюція людських знань» подається «синонімом» «буття», що не дуже прояснює поняття «еволюція».
(чому моделі повинні замінювати еволюцію?)

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

(Чт Лип 25 2013, 13:39)
Ви розглядаєте динаміку світу речей, для чого й потрібне створення тих образів! А як до цієї динаміки підключити самореалізацію особистостей? ...

Таке представлення, «звичних для людей, сталих речей» потрібне для порозуміння з ширшим колом співрозмовників.

carma_ пише:

(Re: Цілісна динаміка   Чт Лип 25 2013, 08:38)
«У ландшафтній моделі цілісної динаміки, звичні для людей сталі «речі» подаються як динамічне «повторення», як певна часткова сталість множинності того, що присутнє частково».

Природно, що для різних людей, у різні моменти «звичність, сталість» речей, та й сама «речовинність» не однакові.
Тобто ми розглядаємо «динаміку світу речей, для чого й потрібне створення тих образів», які сприяють розвитку уявлення про цілісну динаміку.

«А як до цієї динаміки підключити самореалізацію особистостей?
На «мові», від якої поняття «самореалізація особистості» не дуже віддалене:
самореалізація особистості – справа самої особистості!

У зв'язку з цим, виникає ще один топос, який Ви пропускаєте в своїй динаміці - самість. Як Ви до цього ставитесь?

Василь Васьківський пише:

(Re: Віра як філософське поняття   Пт Січ 17 2014, 20:57)

carma_ пише:

 ( Тема: Віра як філософське поняття   Ср Січ 15 2014, 01:26 https://socys.forum2x2.ru/t108-topic#562)
«Постнекласичність» предметних представлень пов’язана з уявленням про можливість ставлення до буття, де «Фактично за словом «буття» у цьому випадку передбачається модель життя буття, особливість якої в тому, що вона застосовна до будь-якої буттєвої ситуації». (Кизима В.В. Космология с позиций представления о бытии как о тотальности. Totallogy-XXI., № 29, 2013.http://nbuv.gov.ua/j-pdf/totallogy_2013_29_4.pdf)

Нажаль, мені не вдалось цього зрозуміти. Поясніть, будь ласка, детальніше цю тезу!

На перший погляд (і багато інших «поглядів») теза може здатися безглуздою. Однак, підготуємо потрібний простір, і проведемо уявний експеримент.

Уникнемо можливість порушення авторських прав. Для чого використаємо ландшафтну модель не у вигляді представленому в філософії науки.

Спробуємо подолати негативне особисте ставлення до тези, та допустимо, що така модель можлива, і ми дуже зацікавлені у її існуванні.

Пошукаємо «умови» при яких модель буде чинною, не плутаючи філософську модель з жорстким технічним засобом – алгоритмом.
…

А конкретно?

Конкретніше, тобто ближче до життя, і не взагалі до життя, а до життя нашого форуму?

carma_ пише:

Конкретніше, тобто ближче до життя, і не взагалі до життя, а до життя нашого форуму?

Вам видніше...

… допустимо, що така модель можлива, і ми дуже зацікавлені у її існуванні.

Насправді, мабуть, зацікавленість далека від «дуже зацікавлені». Особам, зараз зручніше користуватися моделями «частин буття», експлуатуючи предметне різноманіття, локальні моделі, містичність, того, що в моделі не потрапило.
Виправдовуючи такий підхід, «перед загальнолюдськими потребами», можна посилатися на неподільність буття. (Re: Віра як філософське поняття   25.01.14 в 19:53. «Навіщо ділити неподільне буття, та ще й в такий спосіб?!»).

Неможливо бути зацікавленим невідомо чим! Щоб допустити, що якась модель можлива, необхідно, щоб вона була описана конкретно. Згадки про певну гіпотетичну модель ще для цього недостатньо.

Наскільки конкретно описана модель осягнення єдності?
Уявлення про тотальне дає локальне, динаміка у ньому. Тому й пропоную звернутися до місцевого матеріалу, і на ньому самім пробувати будувати оте «невідомо що, у цьому місці», а не у філософії науки.

carma_ пише:

Наскільки конкретно описана модель осягнення єдності?
Уявлення про тотальне дає локальне, динаміка у ньому. Тому й пропоную звернутися до місцевого матеріалу, і на ньому самім пробувати будувати оте «невідомо що, у цьому місці», а не у філософії науки.

Навпаки, на мою думку, тотальність буття не може бути виведена з локальної динаміки! Тотальністю є всезагальність буття, яка є результатом абстрагування від особливостей локальної динаміки.

Скоріш за все, особистий «локальний затишок» у «особово-центриському дусі епохи» заважає людині бачити ознаки подальшого оновлення. Тому наведення абзацу, з якого була попередня цитата, навряд чи нам допоможе?  
«Сказанное свидетельствует о необходимости выхода космологии на новую, мировоззренчески- метафизическую онтологию, в которой бытие понимается не просто как «все, что есть», а как единство многообразия, каждый элемент которого, имея  голографический  характер, несет информацию о его единстве с другими. Такое понимание бытия одинаково применимо к любым его конкретным формам - физическим,  органическим, социальным или иным как тем или иным конкретным видам единства
многообразия. Этот подход, будучи применимым «ко всему», в то же время максимально содержателен в смысловом отношении, поскольку бытие, в этом случае предстает не просто как «все, что есть», а и несет информацию о том, как оно есть, предполагает учет целого  комплекса универсальных характеристик и принципов его жизни в его полноте. Фактически за словом «бытие» в этом случае предполагается модель жизни бытия,  особенность которой в том, что она применима к любой бытийной ситуации.
… » (Кизима В. В. Космология с позиций представления о бытии как о тотальности.
Totallogy-XXI, № 29, 2013. http://nbuv.gov.ua/j-pdf/totallogy_2013_29_4.pdf).

carma_ пише:

Скоріш за все, особистий «локальний затишок» у «особово-центриському дусі епохи» заважає людині бачити ознаки подальшого оновлення. Тому наведення абзацу, з якого була попередня цитата, навряд чи нам допоможе?  
«Сказанное свидетельствует о необходимости выхода космологии на новую, мировоззренчески- метафизическую онтологию, в которой бытие понимается не просто как «все, что есть», а как единство многообразия, каждый элемент которого, имея  голографический  характер, несет информацию о его единстве с другими. Такое понимание бытия одинаково применимо к любым его конкретным формам - физическим,  органическим, социальным или иным как тем или иным конкретным видам единства
многообразия. Этот подход, будучи применимым «ко всему», в то же время максимально содержателен в смысловом отношении, поскольку бытие, в этом случае предстает не просто как «все, что есть», а и несет информацию о том, как оно есть, предполагает учет целого  комплекса универсальных характеристик и принципов его жизни в его полноте. Фактически за словом «бытие» в этом случае предполагается модель жизни бытия,  особенность которой в том, что она применима к любой бытийной ситуации.
… » (Кизима В. В. Космология с позиций представления о бытии как о тотальности.
Totallogy-XXI, № 29, 2013. http://nbuv.gov.ua/j-pdf/totallogy_2013_29_4.pdf).

Космологія є фізичною наукою, а не метафізикою. Підміна космології метафізикою є просто відмовою від наукової космології. Тут Кізіма лише зробив декларативну заяву, яка не підкріплена буквально нічим конкретним.

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Скоріш за все, особистий «локальний затишок» у «особово-центриському дусі епохи» заважає людині бачити ознаки подальшого оновлення. Тому наведення абзацу, з якого була попередня цитата, навряд чи нам допоможе?  
«Сказанное свидетельствует о необходимости выхода космологии на новую, мировоззренчески- метафизическую онтологию, в которой бытие понимается не просто как «все, что есть», а как единство многообразия, каждый элемент которого, имея  голографический  характер, несет информацию о его единстве с другими. Такое понимание бытия одинаково применимо к любым его конкретным формам - физическим,  органическим, социальным или иным как тем или иным конкретным видам единства
многообразия. Этот подход, будучи применимым «ко всему», в то же время максимально содержателен в смысловом отношении, поскольку бытие, в этом случае предстает не просто как «все, что есть», а и несет информацию о том, как оно есть, предполагает учет целого  комплекса универсальных характеристик и принципов его жизни в его полноте. Фактически за словом «бытие» в этом случае предполагается модель жизни бытия,  особенность которой в том, что она применима к любой бытийной ситуации.
… » (Кизима В. В. Космология с позиций представления о бытии как о тотальности.
Totallogy-XXI, № 29, 2013. http://nbuv.gov.ua/j-pdf/totallogy_2013_29_4.pdf).

Космологія є фізичною наукою, а не метафізикою. Підміна космології метафізикою є просто відмовою від наукової космології. Тут Кізіма лише зробив декларативну заяву, яка не підкріплена буквально нічим конкретним.

Не маю підстав казати щось стосовно «фізичності» у фізиці, чи «метафізичності» у філософії науки. З «декларативністю заяви» мушу не погодитися, бо самі фізики, зараз, в малій мірі враховують присутність людини у фізиці, та присутність фізики у світі людському. Звідти більшої «декларативності» набувають спроби «очистити» космологію від людини, так саме й інші «логії».

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Скоріш за все, особистий «локальний затишок» у «особово-центриському дусі епохи» заважає людині бачити ознаки подальшого оновлення. Тому наведення абзацу, з якого була попередня цитата, навряд чи нам допоможе?  
«Сказанное свидетельствует о необходимости выхода космологии на новую, мировоззренчески- метафизическую онтологию, в которой бытие понимается не просто как «все, что есть», а как единство многообразия, каждый элемент которого, имея  голографический  характер, несет информацию о его единстве с другими. Такое понимание бытия одинаково применимо к любым его конкретным формам - физическим,  органическим, социальным или иным как тем или иным конкретным видам единства
многообразия. Этот подход, будучи применимым «ко всему», в то же время максимально содержателен в смысловом отношении, поскольку бытие, в этом случае предстает не просто как «все, что есть», а и несет информацию о том, как оно есть, предполагает учет целого  комплекса универсальных характеристик и принципов его жизни в его полноте. Фактически за словом «бытие» в этом случае предполагается модель жизни бытия,  особенность которой в том, что она применима к любой бытийной ситуации.
… » (Кизима В. В. Космология с позиций представления о бытии как о тотальности.
Totallogy-XXI, № 29, 2013. http://nbuv.gov.ua/j-pdf/totallogy_2013_29_4.pdf).

Космологія є фізичною наукою, а не метафізикою. Підміна космології метафізикою є просто відмовою від наукової космології. Тут Кізіма лише зробив декларативну заяву, яка не підкріплена буквально нічим конкретним.

Не маю підстав казати щось стосовно «фізичності» у фізиці, чи «метафізичності» у філософії науки. З «декларативністю заяви» мушу не погодитися, бо самі фізики, зараз, в малій мірі враховують присутність людини у фізиці, та присутність фізики у світі людському. Звідти більшої «декларативності» набувають спроби «очистити» космологію від людини, так саме й інші «логії».

Космологію не потрібно очищувати від людини, бо її в космосі немає! Крім того, людина поки що не є предметом фізики.

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Скоріш за все, особистий «локальний затишок» у «особово-центриському дусі епохи» заважає людині бачити ознаки подальшого оновлення. Тому наведення абзацу, з якого була попередня цитата, навряд чи нам допоможе?  
«Сказанное свидетельствует о необходимости выхода космологии на новую, мировоззренчески- метафизическую онтологию, в которой бытие понимается не просто как «все, что есть», а как единство многообразия, каждый элемент которого, имея  голографический  характер, несет информацию о его единстве с другими. Такое понимание бытия одинаково применимо к любым его конкретным формам - физическим,  органическим, социальным или иным как тем или иным конкретным видам единства
многообразия. Этот подход, будучи применимым «ко всему», в то же время максимально содержателен в смысловом отношении, поскольку бытие, в этом случае предстает не просто как «все, что есть», а и несет информацию о том, как оно есть, предполагает учет целого  комплекса универсальных характеристик и принципов его жизни в его полноте. Фактически за словом «бытие» в этом случае предполагается модель жизни бытия,  особенность которой в том, что она применима к любой бытийной ситуации.
… » (Кизима В. В. Космология с позиций представления о бытии как о тотальности.
Totallogy-XXI, № 29, 2013. http://nbuv.gov.ua/j-pdf/totallogy_2013_29_4.pdf).

Космологія є фізичною наукою, а не метафізикою. Підміна космології метафізикою є просто відмовою від наукової космології. Тут Кізіма лише зробив декларативну заяву, яка не підкріплена буквально нічим конкретним.

Не маю підстав казати щось стосовно «фізичності» у фізиці, чи «метафізичності» у філософії науки. З «декларативністю заяви» мушу не погодитися, бо самі фізики, зараз, в малій мірі враховують присутність людини у фізиці, та присутність фізики у світі людському. Звідти більшої «декларативності» набувають спроби «очистити» космологію від людини, так саме й інші «логії».

Космологію не потрібно очищувати від людини, бо її в космосі немає! Крім того, людина поки що не є предметом фізики.

«Космологію не потрібно очищувати від людини, бо її в космосі немає!» - то «місцеве», чи фахове? Подібні наукові «виробничі витрати» дорого обходяться людству!
В космосі є планета, де є людина?

«Крім того, людина поки що не є предметом фізики», - а фізика вже є предметом людини?

Звідти доводиться казати, що «особистий «локальний затишок» у «особово-центриському дусі епохи» заважає людині бачити ознаки подальшого оновлення».
«Не місце красить людину, а …», - це спостереження слід якось доповнити, бо місце теж впливає на людину, що помітніше на дітях. Вплив географічного, чи територіального місцезнаходження рослин, і навіть неживих «об’єктів», явний, і зворотній вплив теж не варто обговорювати. Окрім словосполучення «голографічний характер», в роботі були використані й інші засоби означення того ж самого, та отой «… характер» фізикам ближче (зрозуміліше).  
Більш двадцяти років Кізіма «рухається у напрямку», який не дуже співпадає з «духом епохи», епохи у якій багато слів про глобальні загрози.
Особисті налаштованості «духом епохи», на відкритість до нього, заважають розумінню і використанню того про що йдеться в публікаціях автора.

Кізіма створив нову метафізику, з чим я його вітаю! Але теза, з якої ми почали обговорення, поки що автором нерозкрита.

Василь Васьківський пише:

(https://socys.forum2x2.ru/t97p15-topic#588)
… на мою думку, тотальність буття не може бути виведена з локальної динаміки! Тотальністю є всезагальність буття, яка є результатом абстрагування від особливостей локальної динаміки.

Так, «картинка всезагальності» - добра річ для «предметних ігор» із «об’єктом» та «відстороненим суб’єктом». Зараз «суб’єкту» доводиться «самому лізти» у «той об’єкт», і «перевівши подих» в момент абстрагування, знов відповідати на запити буття, спираючись і на отримане у попередній момент. Раніш, у тому «марафоні», вдавалося довше «відпочити» спираючись на парадигму, філософську систему,  детально описуючи отримане …

Одкровення місце-моменту завжди причаровує своєю істинністю …
Позбувшись чар, оглядаючись на місця «відкритості буття», де отримані та використовуються відкриття та одкровення, людина не лише тішить себе правдивими спогадами … Серед отриманого у «спогадах», є понятійні образи з назвами «час» та «місце» (де скромно помістилися попередні уявлення про місце і час). Їхня єдність у формо-змістовній динаміці «дарувала» філософії «ландшафт». У «географічному спадку» ландшафту є наочність і здатність природно вміщати в себе людину. Філософів влаштовує наочність ландшафту, але «лізти» туди не торопляться. «Винні» не лише традиції. На відміну від філософів, географи звикли якось ув’язувати обрій з тим, що у руці та подаль, у горі та під горою. Навчились улаштовувати відповідність гаманця, обладнання, настрою групи, з погодою «папером», та ще багато з чим, стосовно справи.
Тому філософи і географи, зараз, по різному ставляться до своїх ландшафтів.
…

carma_ пише:

…

Одкровення місце-моменту завжди причаровує своєю істинністю …
Позбувшись чар, оглядаючись на місця «відкритості буття», де отримані та використовуються відкриття та одкровення, людина не лише тішить себе правдивими спогадами … Серед отриманого у «спогадах», є понятійні образи з назвами «час» та «місце» (де скромно помістилися попередні уявлення про місце і час)...

Крім спогадів, у особистости є ще й особиста тожсамість і досвід самореалізації в світі людей, повернення з інобуття в просторі й часі до самого себе, до реалізації своєї особистої тожсамости, якої ніде в просторі-часі немає і ніколи не буде!

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

…

Одкровення місце-моменту завжди причаровує своєю істинністю …
Позбувшись чар, оглядаючись на місця «відкритості буття», де отримані та використовуються відкриття та одкровення, людина не лише тішить себе правдивими спогадами … Серед отриманого у «спогадах», є понятійні образи з назвами «час» та «місце» (де скромно помістилися попередні уявлення про місце і час)...

Крім спогадів, у особистости є ще й особиста тожсамість і досвід самореалізації в світі людей, повернення з інобуття в просторі й часі до самого себе, до реалізації своєї особистої тожсамости, якої ніде в просторі-часі немає і ніколи не буде!

Пропонуєте продовжити «фотогалерею» предметних представлень, тепер «під прапором» особистої тожсамості?