«Дуальність світу», її походження та осягнення

«Проблема „тотального” - проблема сутності діалектичного, оскільки тотальність – повнота, що розуміється як єдність різноманіття, потенційного і актуального, а разом з цим континуального і дискретного, сутності і явищ, закону і хаосу, необхідного і випадкового і усіх інших діалектичних парних відносин. Вона належить до давніх філософських, а також теологічних і наукових об’єктів уваги».
[Рыжко В. А. Тоталлогические интенции в естественнонаучном и гуманитарном познании // Totallogy-XXI Постнекласичні дослідження. № 17\18. – К.: ЦГО НАН України. – 2007 С. 130-141 http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2007_17-18/rugko.htm ]

Тотальні миті філософського моменту, належать «світу людини», який представляється зараз філософськими моделями у «світі людей». У ландшафтній моделі, про яку йдеться нижче, світ людини – динамічна цілісність, досяжна індивіду в філософські моменти.
Таке собі «філософське небо», що продовжує оформлюватися у філософських системах, і «легалізується» у спробах побудови його моделей, та мабуть стане простим надійним засобом представлення філософського моменту людини.

Образ - ландшафт
Поняття «динамічний образ» («образ»), в моделі, є абстракцією від «образів» у різних філософських системах, наукових галузях, …

carma_ пише:: (з «Ландшафт як розгорнутий образ …» Квіт 12 2013, 12:10, https://socys.forum2x2.ru/t92-topic )

Цитата :: Підґрунтям для осягнення поняття «ландшафт», бачиться ландшафтна модель динамічної цілісності світу людини, де у якості «філософської універсалі» використано поняття «образ». Цей умовний «філософський атом» подібний самому світу. Тіло ландшафту (розгорнутого образу світу) з частково присутніми в ньому образами, оновлюється залежно від місця дії.
Тобто локальні моменти, через присутні в ландшафті образи, певною мірою змінюють світ, а цілісна динаміка світу відображається в локальних моментах.

«Світ людини» і «світ людей»
«Образ» конкретизується у кожному місці розгорнення, де цілісна динаміка «світу людини», в філософський момент, єднається з множинністю «світу людей» - «той світ» єднає різноманіття «цього світу».
Десь Василь Васьківський казав, що у світі людини один філософ. Так! Туди «занурюємо» поодинці у тотальні миті філософського моменту.

Момент і місце
Розгорнення відбувається з-за існування можливості моментів певної сталості образів (сталих «частин» образів), які виконують в ландшафті місцеву функцію.
*Місцева функція образів в ландшафті реалізує цілісну динаміку образів при оновленні ландшафту, відповідно місця.

*Концептуальна функція образів в ландшафті реалізує цілісну динаміку образів, відповідно концепту оновлення місця у ландшафті – концепту від «обох світів».

*Момент місця (місце-момент) єднає концептуальну і місцеву функції образів у ландшафті. Ландшафт виконує посередницьку «місію між небом та землею», що є у ґенезі «ландшафту» ( Ю.Г. Тютюнник. Ландшафт: этимология, герменевтика, екзегетика. Totallogy-XXI. Постнекласичні дослідження. Збірник наукових праць. № 10, http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2003_10/tutun.htm )
Поняття «момент», в ландшафтній моделі, представляє континуальне зі «світу людини». Поняття «місце» - дискретне зі «світу людей». Поняття «місце-момент» - сприяє доланню дуальності континуального і дискретного у світі.

Таким чином динамічні образи, яких «нема і не може бути» у континуальному світі людини, є у моделі «того світу» (світу людини), представленій поняттями «цього світу» (світу людей). Моделі, спрямованій на свідоме долання дуальності та множинності у філософських моментах людини.

Якщо світ – це образ, тоді образом чого він є?

«Якщо світ – це образ, тоді образом чого він є?»
Мабуть «самовідображається»? У фізичних процесах багато чого коїться, і самих фізичних процесів немало.

carma_ пише:: «Якщо світ – це образ, тоді образом чого він є?»
Мабуть «самовідображається»? У фізичних процесах багато чого коїться, і самих фізичних процесів немало.

Ні, ніякого самовідображення фізичних процесів немає. Відображення є повністю психічним процесом. Відтак, фізичний світ не є ніяким образом і нічого не відображає. Тому називати світ образом є невідповідністю понять.

А чому відповідає саме питання: «Якщо світ – це образ, тоді образом чого він є»?

Мене більш цікавить яким процесом є поняття.

carma_ пише:: А чому відповідає саме питання: «Якщо світ – це образ, тоді образом чого він є»?

Мене більш цікавить яким процесом є поняття.

Формулювання запитань та відповідей, а також формування понять відповідають процесу мислення, який теж є функцією психіки.

А конкретніше, чому виникло саме таке питання: «Якщо світ – це образ, тоді образом чого він є»?

Воно виникло тому, що у Ваших текстах фігурує завжди ландшафт образів світу, а не ландшафт світу. І світ людини є сукупністю образів, і світ людей теж є сукупністю образів. Саме тому у Вас виходить, що ніякого світу, ніякої людини та ніяких людей немає, а є лише образи!

Ні, коли трохи уважніше придивитеся, то з’ясується, що зараз в
https://socys.forum2x2.ru/t94-topic#493 «усі по місцях», а поки Ви зайняті іншими справами, я «знімаюся з якоря».

Про єдність та розбіжності між особистостями

carma_ пише:: «Проблема „тотального” - проблема сутності діалектичного, оскільки тотальність – повнота, що розуміється як єдність різноманіття, потенційного і актуального, а разом з цим континуального і дискретного, сутності і явищ, закону і хаосу, необхідного і випадкового і усіх інших діалектичних парних відносин. Вона належить до давніх філософських, а також теологічних і наукових об’єктів уваги».
[Рыжко В. А. Тоталлогические интенции в естественнонаучном и гуманитарном познании // Totallogy-XXI Постнекласичні дослідження. № 17\18. – К.: ЦГО НАН України. – 2007 С. 130-141 http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2007_17-18/rugko.htm ]

Ще Геґель зазначав, що діалектика є лише одним з моментів мислення. Є ще й спекулятивний момент, коли діалектика є насправді лише формою утвердження тотальности.

carma_ пише:: Тотальні миті філософського моменту, належать «світу людини», який представляється зараз філософськими моделями у «світі людей». У ландшафтній моделі, про яку йдеться нижче, світ людини – динамічна цілісність, досяжна індивіду в філософські моменти.
Таке собі «філософське небо», що продовжує оформлюватися у філософських системах, і «легалізується» у спробах побудови його моделей, та мабуть стане простим надійним засобом представлення філософського моменту людини.

Простіше сказати, що філософія є системою понять, кожне з яких є розкриттям змісту абсолютних моментів тотальности буття. Тоді виявиться, що ніякого «неба» нема, а є окремий клаптик «землі», який обробляється й доглядається філософами.

carma_ пише:: Образ - ландшафт
Поняття «динамічний образ» («образ»), в моделі, є абстракцією від «образів» у різних філософських системах, наукових галузях, …
carma_ (з «Ландшафт як розгорнутий образ …» Квіт 12 2013, 12:10, https://socys.forum2x2.ru/t92-topic )

Підґрунтям для осягнення поняття «ландшафт», бачиться ландшафтна модель динамічної цілісності світу людини, де у якості «філософської універсалі» використано поняття «образ». Цей умовний «філософський атом» подібний самому світу. Тіло ландшафту (розгорнутого образу світу) з частково присутніми в ньому образами, оновлюється залежно від місця дії.
Тобто локальні моменти, через присутні в ландшафті образи, певною мірою змінюють світ, а цілісна динаміка світу відображається в локальних моментах.

Саме це і є слабким місцем усієї конструкції! Окремий «образ» змінює світ, який теж є сукупністю «образів». Скільки «образів» Ви не створили б, ніякого світу внаслідок цього не виникне. Спочатку треба описати самий світ, а вже потім розглядати його образи.

carma_ пише:: «Світ людини» і «світ людей»
«Образ» конкретизується у кожному місці розгорнення, де цілісна динаміка «світу людини», в філософський момент, єднається з множинністю «світу людей» - «той світ» єднає різноманіття «цього світу».
Десь Василь Васьківський казав, що у світі людини один філософ. Так! Туди «занурюємо» поодинці у тотальні миті філософського моменту.

Вірно те, що фізичними істотами є лише особистості, тоді як світ людей є вже філософським узагальненням, абстракцією. Треба не піддаватись магії узагальнень, а твердо відстоювати свою власну особисту тожсамість. Тоді й не будуть виникати ніякі химери «того світу».

carma_ пише:: Момент і місце
Розгорнення відбувається з-за існування можливості моментів певної сталості образів (сталих «частин» образів), які виконують в ландшафті місцеву функцію.
*Місцева функція образів в ландшафті реалізує цілісну динаміку образів при оновленні ландшафту, відповідно місця.

*Концептуальна функція образів в ландшафті реалізує цілісну динаміку образів, відповідно концепту оновлення місця у ландшафті – концепту від «обох світів».

Динаміка образів є лише переливанням з пустого в порожнє, бо справжню динаміку складає лише процес реалізації особистої тожсамости, який повністю відсутній у Вашій концепції.

carma_ пише:: *Момент місця (місце-момент) єднає концептуальну і місцеву функції образів у ландшафті. Ландшафт виконує посередницьку «місію між небом та землею», що є у ґенезі «ландшафту» ( Ю.Г. Тютюнник. Ландшафт: этимология, герменевтика, екзегетика. Totallogy-XXI. Постнекласичні дослідження. Збірник наукових праць. № 10, http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2003_10/tutun.htm )
Поняття «момент», в ландшафтній моделі, представляє континуальне зі «світу людини». Поняття «місце» - дискретне зі «світу людей». Поняття «місце-момент» - сприяє доланню дуальності континуального і дискретного у світі.

Таким чином динамічні образи, яких «нема і не може бути» у континуальному світі людини, є у моделі «того світу» (світу людини), представленій поняттями «цього світу» (світу людей). Моделі, спрямованій на свідоме долання дуальності та множинності у філософських моментах людини.

Світ множинний за визначенням, і спроби подолати цю його множинність є марними. Єдність може бути лише єдністю особистости чи єдністю особистостей. Усякі інші спроби спекуляції особистими очікуваннями єдности є лише накопичуванням розбіжностей між особистостями.