Модель світу людини, та межи особистості

Що мається під «особистим життям»?

carma_ пише:

Що мається під «особистим життям»?

Особистим життям є самореалізація особистости, на відміну від предметної діяльности, праці, предмет якої є зовнішнім особистості. В особистому житті предметом є сама особистість, як і в особистих стосунках.

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Що мається під «особистим життям»?

Особистим життям є самореалізація особистости, на відміну від предметної діяльности, праці, предмет якої є зовнішнім особистості. В особистому житті предметом є сама особистість, як і в особистих стосунках.

«Зовнішнє», що до особистості, завжди залишається таким?

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Що мається під «особистим життям»?

Особистим життям є самореалізація особистости, на відміну від предметної діяльности, праці, предмет якої є зовнішнім особистості. В особистому житті предметом є сама особистість, як і в особистих стосунках.

«Зовнішнє», що до особистості, завжди залишається таким?

Ні, якщо діяльність, праця є реалізацією особистого покликання, а не працею, діяльністю виключно для зароблення грошей, коли вона є лише формою боротьби за виживання.

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Що мається під «особистим життям»?

Особистим життям є самореалізація особистости, на відміну від предметної діяльности, праці, предмет якої є зовнішнім особистості. В особистому житті предметом є сама особистість, як і в особистих стосунках.

«Зовнішнє», що до особистості, завжди залишається таким?

Ні, якщо діяльність, праця є реалізацією особистого покликання, а не працею, діяльністю виключно для зароблення грошей, коли вона є лише формою боротьби за виживання.

Ще є дозвілля … Чий це ресурс?

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Що мається під «особистим життям»?

Особистим життям є самореалізація особистости, на відміну від предметної діяльности, праці, предмет якої є зовнішнім особистості. В особистому житті предметом є сама особистість, як і в особистих стосунках.

«Зовнішнє», що до особистості, завжди залишається таким?

Ні, якщо діяльність, праця є реалізацією особистого покликання, а не працею, діяльністю виключно для зароблення грошей, коли вона є лише формою боротьби за виживання.

Ще є дозвілля … Чий це ресурс?

Ну,  так! Дозвілля є формою самореалізації, якщо це не гра в рулетку не для розваги, а за гроші, якщо це не натрапливий стан психічної залежности. Можна продовжити наводити приклади... Про ресурс: час є основним ресурсом, на мій погляд.

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Що мається під «особистим життям»?

Особистим життям є самореалізація особистости, на відміну від предметної діяльности, праці, предмет якої є зовнішнім особистості. В особистому житті предметом є сама особистість, як і в особистих стосунках.

«Зовнішнє», що до особистості, завжди залишається таким?

Ні, якщо діяльність, праця є реалізацією особистого покликання, а не працею, діяльністю виключно для зароблення грошей, коли вона є лише формою боротьби за виживання.

Ще є дозвілля … Чий це ресурс?

Ну,  так! Дозвілля є формою самореалізації, якщо це не гра в рулетку не для розваги, а за гроші, якщо це не натрапливий стан психічної залежности. Можна продовжити наводити приклади... Про ресурс: час є основним ресурсом, на мій погляд.

Хіба з діяльності «виключно для заробляння грошей, коли вона є лише формою боротьби за виживання», окрім можливості виживання, нічого не потрапляє до «особистого життя»?

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Що мається під «особистим життям»?

Особистим життям є самореалізація особистости, на відміну від предметної діяльности, праці, предмет якої є зовнішнім особистості. В особистому житті предметом є сама особистість, як і в особистих стосунках.

«Зовнішнє», що до особистості, завжди залишається таким?

Ні, якщо діяльність, праця є реалізацією особистого покликання, а не працею, діяльністю виключно для зароблення грошей, коли вона є лише формою боротьби за виживання.

Ще є дозвілля … Чий це ресурс?

Ну,  так! Дозвілля є формою самореалізації, якщо це не гра в рулетку не для розваги, а за гроші, якщо це не натрапливий стан психічної залежности. Можна продовжити наводити приклади... Про ресурс: час є основним ресурсом, на мій погляд.

Хіба з діяльності «виключно для заробляння грошей, коли вона є лише формою боротьби за виживання», окрім можливості виживання, нічого не потрапляє до «особистого життя»?

Потрапляє переважно досвід особистого життя в інобутті!

Василь Васьківський пише:

(Re: Єдність як форма буття людини   Пт Січ 03 2014, 19:02)
У кожної особистости є своє тут і тепер, яке не зводиться нідочого, яке зароджується разом з народженням дитини і формується в історії її власної й неповторної еволюції в світі людей та історичних подій. Особистість зовсім не чекає, поки цей світ розкриється їй у всій своїй повноті, вона діє відразу і спонтанно.

Тобто, щось подібне до діалогу, відображеному у нижченаведеному допису, можна отримати стосовно немовля?

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Що мається під «особистим життям»?

Особистим життям є самореалізація особистости, на відміну від предметної діяльности, праці, предмет якої є зовнішнім особистості. В особистому житті предметом є сама особистість, як і в особистих стосунках.

«Зовнішнє», що до особистості, завжди залишається таким?

Ні, якщо діяльність, праця є реалізацією особистого покликання, а не працею, діяльністю виключно для зароблення грошей, коли вона є лише формою боротьби за виживання.

Ще є дозвілля … Чий це ресурс?

Ну,  так! Дозвілля є формою самореалізації, якщо це не гра в рулетку не для розваги, а за гроші, якщо це не натрапливий стан психічної залежности. Можна продовжити наводити приклади... Про ресурс: час є основним ресурсом, на мій погляд.

Хіба з діяльності «виключно для заробляння грошей, коли вона є лише формою боротьби за виживання», окрім можливості виживання, нічого не потрапляє до «особистого життя»?

Потрапляє переважно досвід особистого життя в інобутті!

Немовля ще не є в інобутті, бо воно ще не є особистістю! Інобуття існує лише для особистости, що налаштована на реалізацію своєї власної особистої тожсамости. Повернення до самого себе з інобуття і є основною потребою особистости, життєвий досвід якої є переважно досвідом життя в інобутті.  У немовляти такої потреби особистости ще немає, всі його потреби є природними, а не потребами особистости!

Василь Васьківський пише:

Немовля ще не є в інобутті, бо воно ще не є особистістю! Інобуття існує лише для особистости, що налаштована на реалізацію своєї власної особистої тожсамости. Повернення до самого себе з інобуття і є основною потребою особистости, життєвий досвід якої є переважно досвідом життя в інобутті.  У немовляти такої потреби особистости ще немає, всі його потреби є природними, а не потребами особистости!

Тобто можна казати, що, стосовно одного місця у світі, хтось є «немовля», а стосовно іншого – ні?
Відповідно місця у світі, треба «виносити вирок» людині про належність до «касти особистостей»?

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Немовля ще не є в інобутті, бо воно ще не є особистістю! Інобуття існує лише для особистости, що налаштована на реалізацію своєї власної особистої тожсамости. Повернення до самого себе з інобуття і є основною потребою особистости, життєвий досвід якої є переважно досвідом життя в інобутті.  У немовляти такої потреби особистости ще немає, всі його потреби є природними, а не потребами особистости!

Тобто можна казати, що, стосовно одного місця у світі, хтось є «немовля», а стосовно іншого – ні?
Відповідно місця у світі, треба «виносити вирок» людині про належність до «касти особистостей»?

Ні, особистістю є лише той, хто усвідомлює себе такою ж, як і інші особистістю!

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Немовля ще не є в інобутті, бо воно ще не є особистістю! Інобуття існує лише для особистости, що налаштована на реалізацію своєї власної особистої тожсамости. Повернення до самого себе з інобуття і є основною потребою особистости, життєвий досвід якої є переважно досвідом життя в інобутті.  У немовляти такої потреби особистости ще немає, всі його потреби є природними, а не потребами особистости!

Тобто можна казати, що, стосовно одного місця у світі, хтось є «немовля», а стосовно іншого – ні?
Відповідно місця у світі, треба «виносити вирок» людині про належність до «касти особистостей»?

Ні, особистістю є лише той, хто усвідомлює себе такою ж, як і інші особистістю!

Цікаво, чи завжди, чи у кожному місці світу, інші особистості можуть «відповісти».

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Немовля ще не є в інобутті, бо воно ще не є особистістю! Інобуття існує лише для особистости, що налаштована на реалізацію своєї власної особистої тожсамости. Повернення до самого себе з інобуття і є основною потребою особистости, життєвий досвід якої є переважно досвідом життя в інобутті.  У немовляти такої потреби особистости ще немає, всі його потреби є природними, а не потребами особистости!

Тобто можна казати, що, стосовно одного місця у світі, хтось є «немовля», а стосовно іншого – ні?
Відповідно місця у світі, треба «виносити вирок» людині про належність до «касти особистостей»?

Ні, особистістю є лише той, хто усвідомлює себе такою ж, як і інші особистістю!

Цікаво, чи завжди, чи у кожному місці світу, інші особистості можуть «відповісти».

Відповісти за що?

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Немовля ще не є в інобутті, бо воно ще не є особистістю! Інобуття існує лише для особистости, що налаштована на реалізацію своєї власної особистої тожсамости. Повернення до самого себе з інобуття і є основною потребою особистости, життєвий досвід якої є переважно досвідом життя в інобутті.  У немовляти такої потреби особистости ще немає, всі його потреби є природними, а не потребами особистости!

Тобто можна казати, що, стосовно одного місця у світі, хтось є «немовля», а стосовно іншого – ні?
Відповідно місця у світі, треба «виносити вирок» людині про належність до «касти особистостей»?

Ні, особистістю є лише той, хто усвідомлює себе такою ж, як і інші особистістю!

Цікаво, чи завжди, чи у кожному місці світу, інші особистості можуть «відповісти».

Відповісти за що?

Можна піти по лінії «за що?», але краще «на що». Йшлося про здатність відповісти тим самим (без примусу) «утожсамленням» (чи завжди, чи у кожному місці світу, інші особистості здатні, або погоджуються, на таку «рівність»).

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Немовля ще не є в інобутті, бо воно ще не є особистістю! Інобуття існує лише для особистости, що налаштована на реалізацію своєї власної особистої тожсамости. Повернення до самого себе з інобуття і є основною потребою особистости, життєвий досвід якої є переважно досвідом життя в інобутті.  У немовляти такої потреби особистости ще немає, всі його потреби є природними, а не потребами особистости!

Тобто можна казати, що, стосовно одного місця у світі, хтось є «немовля», а стосовно іншого – ні?
Відповідно місця у світі, треба «виносити вирок» людині про належність до «касти особистостей»?

Ні, особистістю є лише той, хто усвідомлює себе такою ж, як і інші особистістю!

Цікаво, чи завжди, чи у кожному місці світу, інші особистості можуть «відповісти».

Відповісти за що?

Можна піти по лінії «за що?», але краще «на що». Йшлося про здатність відповісти тим самим (без примусу) «утожсамленням» (чи завжди, чи у кожному місці світу, інші особистості здатні, або погоджуються, на таку «рівність»).

Це і є питання особистої гідности! Але є ще й інше питання. Чи достатньо визнання іншого рівною собі особистістю щоб залишатись в полишенності інобуттям?