Модель світу людини, та межи особистості

1.Як можна ставитися до «ігор» на філософських форумах?
2.Походження філософського поняття «світ людини»
3.Філософські моделі світу людини

1.Як можна ставитися до «ігор» на філософських форумах?
Відомо, що ставлення різне, але саме ставлення та наслідки «ігор» можна якось класифікувати, отримане використати зокрема у цій темі. Можна не розголошувати «рецепти та технології кухонь» філософських форумів, і просто зауважити, що перенесення багато-рольового спілкування у цю тему, на мою думку, зараз (після нижченаведеного допису) буде більш плідне.

Василь Васьківський пише:

(Re: Моя Онтологiя 1.06.13 в 19:52)

carma_ пише:: Так, не все є місцеве, навіть не все логічно у світі людей. А у «світі людини»?

Немає світу людини, є лише особистість...

2.Походження філософського поняття «світ людини»
Походження звичайне – філософське. Люди абстрагують, отримують філософські поняття. Отримують потрібне, та потреби людей різняться і в філософії, змінюються залежно від місця, часу, … Проте, «останнім часом» появилася можливість краще побачити та намагатися використовувати єдність того, що «ховається» за динамікою «абстрактного» і «конкретного». У таких намаганнях, одне з «центральних» місць зайняло поняття «світ людини».
[Ю.А.Мелков. Постнеклассическая картина мира: полнота мира как мира человека // Totallogy-XXI Вип. 27 . Постнекласичні дослідження. – Київ: ЦГО НАН України 2012 http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2012_27/Ludina.htm ]

3.Філософські моделі світу людини
*У різноманітті класифікацій філософських моделей реальності, в множинності самих моделей, для означення конкретного місце-моменту потрібна певна кількість понять. З-за наявності особливого у кожному понятті, досягти порозуміння в філософській сфері діяльності, лише завдяки самих понять, буває важко. Тому життя суспільства «організує» (розставляє по гілкам структур: соціальної, філософських напрямків) людей, кожен з яких утожсамлює себе як філософ. У інших сферах діяльності теж панує розгалуженість зовнішньою, для світовідчуття людини, формою зафіксованою розподілом праці. Така «деревинна гілковість» суспільства сприяє досягненню і утриманню моментів порозуміння у місцях «крони цивілізації», але проблема «вавилонської вежі» гострішає разом із розростанням «крони». Моделі реальності, побудовані у межах місцевих реальностей, залишаються місцевими.

*Метамісцеві (тобто сучасні «метафізичні») моделі реальності в філософії, не можуть бути просто «після фізики», чи «понад», «після», …конкретного місця у світі людини («метаекономічними», «метасоціальними», «метабіологічними», «метаісторичними», «метарелігійними», «метанаучними», «метаантропними» …), бо потрібна модель придатна для розгорнення у різних місцях світу людини. Подолання «місцевого» в загально-філософські моменти, водночас є розвитком «місцевого» в філософські моменти у місцях.
Кізіма В.В. запропонував модель (подальше розвинуту в «Метафізиці тотальності»), де філософські моменти у місцях мають вигляд «механізму» «причинно-метапричинного як онтико-онтологічного взаємоувідповіднення», що розглядається у метафізиці тотальності як сизигія.
[Кізіма В.В. Сизигійна раціональність (єдність причинних дій і мета причинних впливів) // Totallogy-XXI. Дев’ятий випуск. Постнекласичні дослідження. – Київ: ЦГО НАН України. – 2003. с.55-187. http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2003_9/kiz_s.htm ] ( http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2003_9/index.htm )
В.В.Кизима. Бытие как тотальность. Современная философская картина мира и ее приложения ) // Totallogy-XXI Вип. 27 . Постнекласичні дослідження. – Київ: ЦГО НАН України 2012 http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2012_27/Zagalu.htm

*Стосовно «особистісної» моделі.
Вважаю, її можна віднести до антропоцентричних моделей.
Центричні моделі використовуються у різних сферах культури (теоцентрична, христоцентрична, геоцентрична, геліоцентрична, антропоцентрична, біоцентрична, егоцентрична, планетарна модель атома, тощо).
Антропоцентричні моделі походять від індивідуального цілісного світовідчуття, що малеча отримує у належних умовах, що далі розвивається у соціальних, психологічних, економічних, … «суперечках», долання яких сприяє індивідуальному дорослішанню. Водночас, динаміка між місцями світу людини, де це відбувається, не відповідає природному відчуттю цілісності, чи тому, що від нього залишається. Релігійна «теза» про Бога в собі (поза цілісним християнськім світовідчуттям), придатна лише для деяких окремих моментів, і теж «вписується» у антропоцентричну модель …

Щодо реальности та її моделей

carma_ пише:: 3.Філософські моделі світу людини
*У різноманітті класифікацій філософських моделей реальності, в множинності самих моделей, для означення конкретного місце-моменту потрібна певна кількість понять.

Що таке реальність, я не знаю. Ви, якщо знаєте, то розкажіть!

carma_ пише:: *Метамісцеві (тобто сучасні «метафізичні») моделі реальності в філософії, не можуть бути просто «після фізики», чи «понад», «після», …конкретного місця у світі людини («метаекономічними», «метасоціальними», «метабіологічними», «метаісторичними», «метарелігійними», «метанаучними», «метаантропними» …), бо потрібна модель придатна для розгорнення у різних місцях світу людини. Подолання «місцевого» в загально-філософські моменти, водночас є розвитком «місцевого» в філософські моменти у місцях.
Кізіма В.В. запропонував модель (подальше розвинуту в «Метафізиці тотальності»), де філософські моменти у місцях мають вигляд «механізму» «причинно-метапричинного як онтико-онтологічного взаємоувідповіднення», що розглядається у метафізиці тотальності як сизигія.

Є світ людей, і він лише один. Ви ж пишете про світ людини. Виходить, що є два якихось світи, коли він лише один. А особистість взагалі не згадується....

Василь Васьківський пише:: Що таке реальність, я не знаю. Ви, якщо знаєте, то розкажіть!

Та до якого місця, у цілісності світу людини, треба «притягнути» це поняття, з чим його розкривати? Бо динамічна цілісність того ненаукового «об’єкту», з назвою «світ людини», розкривається де завгодно.

Василь Васьківський пише:: Є світ людей, і він лише один. Ви ж пишете про світ людини. Виходить, що є два якихось світи, коли він лише один. А особистість взагалі не згадується....

Сьогодні, на вечірній прогулянці у «світі людей», ми уперше побачили дитину на маленькому електромобілі, та заклопотану матір з пультом. «Мабуть малюк вважає буцімто сам керує»,- каже моя супутниця … У «світі людей» виникає багато питань поряд з поняттям «керування». Хто (що) коли ким (чим) більш керує? У тому випадку: мати машинкою, чи електромобіль жінкою; мати дитиною, чи дитина матір’ю; пульт машиною, чи навпаки; реклама, що зачепила суттєві для родини образи, керує родиною, або родина вміє користуватися рекламою;... Та навіщо на прогулянці зайві питання і поняття?
Світовідчуття, яке вдасться відобразити моделлю світу, де у «фаворі» і поняття «світ людей», «особистість», підкріплене філософською системою, «придатне для використання» разом з фаховим світовідчуттям, котре утворюється (і) за допомогою фахової системи понять. «Симбіоз» моментів світовідчуття, що відповідають тим чужорідним системам понять, і можуть плідно доповнювати одне одного, обмежен. Коли людині помітні виникаючі протиріччя, при наявності ресурсу, особа намагається узгодити освоєне професійне та філософське, або навіть створити власну філософську систему, досягаючи побільшення гармонії світовідчуття, цілісності системи понять, … Проте не варто видавати існуюче зараз в філософії та суспільстві за бажане і достатнє для розвитку гармонійного суспільства індивідуальностей, з масовою «філософізацією».
Поняття «світ людини» і «світовідчуття» досить абстрактні, зараз належать незавершеним філософським моделям.

Особистість чи індивідуальність?
Для більшої ґрунтовності у нашій багатомірній «грі» на форумі, та наочності у допису скористаємося старим добрим фізичним приладом, без залучання матапарату, та інвестицій неньки державної у фундаментальні дослідження проблем неньки глобальної.
Візьмемо звичайний маятник (підвіс), трохи уяви, і нам не знадобиться шкільна іграшка зі змінними параметрами, сучасними програмами та монітором.
Згадаймо, що для підтримки потрібної амплітуди коливань, при майже непомітних рухах правиці (явище резонансу), треба зберігати відповідність колихання (зовнішнього, у цьому шкільному досліді), внутрішнім параметрам коливання маятника. Зміна внутрішніх параметрів, за сценарієм демонстрації, водночас вимагає інших колихань рукою.
Уявімо можливість демонстрації резонансу з «об’єктом», що природно «коливається» у багатьох вимірах, а наша «правиця» не здатна, своєчасно або зовсім, підтримувати природні рухи у частині вимірів. Такі «демонстрації» зараз легко побачити «у світі людей», з «класичною» і «некласичною» моделями цього світу. Це безпосередньо пов’язане з поняттями «особистість» та «індивідуальність».
Гармонія «души», «тіла», «розуму», «соціуму» («соцису», коли приємніше), та усього іншого починається не з конкретного віку індивіда, а з «сотворіння світу». Там починається і особистість, в постнекласичній філософській моделі з цілісною динамікою і поняттям «світ людини».
Особисті досягнення сприяють розвитку особистості та можливості її розгорнення до індивідуальності у певних місцях світу людини, а з новою культурною парадигмою усім апріорно може вистачити «місць під сонцем».

carma_ пише:: Особистість чи індивідуальність?

Уявімо можливість демонстрації резонансу з «об’єктом», що природно «коливається» у багатьох вимірах, а наша «правиця» не здатна, своєчасно або зовсім, підтримувати природні рухи у частині вимірів. Такі «демонстрації» зараз легко побачити «у світі людей», з «класичною» і «некласичною» моделями цього світу. Це безпосередньо пов’язане з поняттями «особистість» та «індивідуальність».

І яким чином Ви це пов'язуєте?

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:: Особистість чи індивідуальність?

Уявімо можливість демонстрації резонансу з «об’єктом», що природно «коливається» у багатьох вимірах, а наша «правиця» не здатна, своєчасно або зовсім, підтримувати природні рухи у частині вимірів. Такі «демонстрації» зараз легко побачити «у світі людей», з «класичною» і «некласичною» моделями цього світу. Це безпосередньо пов’язане з поняттями «особистість» та «індивідуальність».

І яким чином Ви це пов'язуєте?

Й справді, навіщо увесь той постнекласичний клопіт, зокрема моделі з цілісною динамікою і поняттям «світ людини». Коли

Василь Васьківський пише:

(Re: Моя Онтологiя 1.06.13 в 19:52)

carma_ пише:: Так, не все є місцеве, навіть не все логічно у світі людей. А у «світі людини»?

Немає світу людини, є лише особистість...

Коли є «світ людей», де все просто і науково пояснює кореляція – залежність між явищами або величинами (параметрами), що не має чіткого функціонального характеру.
Коли у «світі людей» лунають «гімни» «самості», «самоорганізації», … «самореалізації особистости в світі людей».

Василь Васьківський пише:: (Безландшафтність осягнення одности особистої тожсамости людей Травень 10 2013, 17:58)
Крім реляцій суб’єкт ─ об’єкт та світ ─ образ світу, в філософії дуже важливою також є реляція особистість ─ особиста тожсамість, яка стосується самореалізації особистости в світі людей.

Вправні у певні соціально-психологічні моменти, такі філософські «заздоровниці» із «святковими піснеспівами» в філософії минулого століття доводиться «розбавляти» жалем «про відчуження людини», кризи, «безліч негараздів» і «про долю» самої філософії. Філософії, яка загубила моменти соціальної «розторопності», «набухлої» у самоповажності, з безліччю історій про філософські системи, самими системами у вигляді «ізмів» (вчень), з великою кількістю «психологізмів», та інших «логізмів» - понять, стримуючих суто філософські миті у цілісній динаміці.

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:: Особистість чи індивідуальність?

Уявімо можливість демонстрації резонансу з «об’єктом», що природно «коливається» у багатьох вимірах, а наша «правиця» не здатна, своєчасно або зовсім, підтримувати природні рухи у частині вимірів. Такі «демонстрації» зараз легко побачити «у світі людей», з «класичною» і «некласичною» моделями цього світу. Це безпосередньо пов’язане з поняттями «особистість» та «індивідуальність».

І яким чином Ви це пов'язуєте?

Й справді, навіщо увесь той постнекласичний клопіт, зокрема моделі з цілісною динамікою і поняттям «світ людини». Коли

Василь Васьківський пише:

(Re: Моя Онтологiя 1.06.13 в 19:52)

carma_ пише:: Так, не все є місцеве, навіть не все логічно у світі людей. А у «світі людини»?

Немає світу людини, є лише особистість...

Коли є «світ людей», де все просто і науково пояснює кореляція – залежність між явищами або величинами (параметрами), що не має чіткого функціонального характеру.
Коли у «світі людей» лунають «гімни» «самості», «самоорганізації», … «самореалізації особистости в світі людей».

Василь Васьківський пише:: (Безландшафтність осягнення одности особистої тожсамости людей Травень 10 2013, 17:58)
Крім реляцій суб’єкт ─ об’єкт та світ ─ образ світу, в філософії дуже важливою також є реляція особистість ─ особиста тожсамість, яка стосується самореалізації особистости в світі людей.

Вправні у певні соціально-психологічні моменти, такі філософські «заздоровниці» із «святковими піснеспівами» в філософії минулого століття доводиться «розбавляти» жалем «про відчуження людини», кризи, «безліч негараздів» і «про долю» самої філософії. Філософії, яка загубила моменти соціальної «розторопності», «набухлої» у самоповажності, з безліччю історій про філософські системи, самими системами у вигляді «ізмів» (вчень), з великою кількістю «психологізмів», та інших «логізмів» - понять, стримуючих суто філософські миті у цілісній динаміці.

Погоджуюсь...

Василь Васьківський пише:: (Re: Сучасна філософія 11.06.13 в 14:50)
Я взагалі не розглядаю філософію як моделювання світу, це справа науки ─ розробляти моделі, теорії, перевіряти та вдосконалювати їх. Предметом філософії є систематизація понять, побудова системи, яка є взаємоузгодженою системою і яка відповідає вимогам бути всеохоплюючою системою. З другого боку, це система, яка задовольняє певного філософа, бо відображає саме його позицію відносно того, якою повинна бути філософія. Саме тому я часто повторюю, що скільки філософів, стільки й філософій. Узгодження різних філософських систем є довгою справою, і вона може виявитись справою нездійсненною.

З третього боку, уявлення про філософську систему, модель тієї системи, може зберегти час, а іноді значно більше, і не лише особі … Взагалі, багато «боків» у філософії.

Різома (модель від постмодернізму та постструктуралізму)

Термін «різома» був запозичений Ж.Делезом і Ф.Гваттарі з ботаніки, де він означає певну будову кореневої системи, без центрального стрижневого кореня, із безлічі хаотично переплетених, непередбачуваних у своєму розвитку пагонів, що періодично регенерують і відмирають.
З такою першою «біологічною» подачею, філософська різома далека від кореневого хитросплетіння, і більш нагадує дослідницький зонд, заглиблений у якесь тіло. Ще більше - батискаф з першопрохідцями. Заринувши у безодню світу, філософи талановито свідчили про «нове», продовжували деструкцію «старого». Пристрасті (зокрема дослідницька) завадили «усій філософській команді» своєчасно помітити «вірус» у «бульбі» (різомній моделі), та знайти «антивірус» для соціуму (соцису).
«Бульба», як друга «біологічна» подача філософської різоми, виявилася врожайною. Нажаль модель добре відображає сучасні стосунки соціального «судна» (де не бажають вважати себе поверхневою службою підтримки, і філософського батискафу, перевантаженого неліквідними «коренеплодами».

carma_ пише:: Різома (модель від постмодернізму та постструктуралізму)

Термін «різома» був запозичений Ж.Делезом і Ф.Гваттарі з ботаніки, де він означає певну будову кореневої системи, без центрального стрижневого кореня, із безлічі хаотично переплетених, непередбачуваних у своєму розвитку пагонів, що періодично регенерують і відмирають.
З такою першою «біологічною» подачею, філософська різома далека від кореневого хитросплетіння, і більш нагадує дослідницький зонд, заглиблений у якесь тіло. Ще більше - батискаф з першопрохідцями. Заринувши у безодню світу, філософи талановито свідчили про «нове», продовжували деструкцію «старого». Пристрасті (зокрема дослідницька) завадили «усій філософській команді» своєчасно помітити «вірус» у «бульбі» (різомній моделі), та знайти «антивірус» для соціуму (соцису).
«Бульба», як друга «біологічна» подача філософської різоми, виявилася врожайною. Нажаль модель добре відображає сучасні стосунки соціального «судна» (де не бажають вважати себе поверхневою службою підтримки, і філософського батискафу, перевантаженого неліквідними «коренеплодами».

Все не так просто! Деконструкція метафізики була необхідною, але на одній деконструкції далеко не заїдеш. Філософія є системою понять, але ці поняття не повинні бути чисто метафізичними конструкціями, а повинні мати фізичну основу. Саме тому я бачу такі загальні форми буття: еволюція (яка є також і фізичним процесом), життя (яке є також і фізичним процесом), діяльність (яка є також і фізичним процесом), мислення (яке є також і фізичним процесом). В метафізиці ж були лише дві форми: річ мисляча й річ протяжна Декарта.

Василь Васьківський пише:: Все не так просто! Деконструкція метафізики була необхідною, але на одній деконструкції далеко не заїдеш. Філософія є системою понять, але ці поняття не повинні бути чисто метафізичними конструкціями, а повинні мати фізичну основу.

Під «фізичною основою» мабуть мається «об’єктивне» від фізики – одного з наукових місць у «світі людини», що завжди було об’єктивним? Тоді слід згадати інші «об’єктивні» місцеві наукові, технічні, технологічні, соціальні основи, від яких теж залежить чи взагалі буде хтось, у найближчі багато років, кому знадобиться фізика, філософія, та ще багато корисного (зараз).

Василь Васьківський пише:: В метафізиці ж були лише дві форми: річ мисляча й річ протяжна Декарта.

Відривати філософські моменти з цілісної динаміки певного часу – то теж плідне дослідження цілісної динаміки …

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Все не так просто! Деконструкція метафізики була необхідною, але на одній деконструкції далеко не заїдеш. Філософія є системою понять, але ці поняття не повинні бути чисто метафізичними конструкціями, а повинні мати фізичну основу.

Під «фізичною основою» мабуть мається «об’єктивне» від фізики – одного з наукових місць у «світі людини», що завжди було об’єктивним? Тоді слід згадати інші «об’єктивні» місцеві наукові, технічні, технологічні, соціальні основи, від яких теж залежить чи взагалі буде хтось, у найближчі багато років, кому знадобиться фізика, філософія, та ще багато корисного (зараз).

Мається на увазі те, що я вже назвав – еволюція, життя, діяльність, мислення, які є не тільки філософськими онтологічними формами, а й фізичними процесами.

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: В метафізиці ж були лише дві форми: річ мисляча й річ протяжна Декарта.

Відривати філософські моменти з цілісної динаміки певного часу – то теж плідне дослідження цілісної динаміки …

Як ідея, так, але кожна ідея вимагає адекватної реалізації, наприклад, цілісна динаміка перетворення світу людей в спільноту філософів...

Василь Васьківський пише:: Мається на увазі те, що я вже назвав – еволюція, життя, діяльність, мислення, які є не тільки філософськими онтологічними формами, а й фізичними процесами.

Низький уклін «фізичним процесам», аби сприяли філософським моментам у «фізичних процесах», чи навпаки, краще подбаємо про філософські моменти, а «процеси фізичні» нікуди не дінуться, як і «економічні процеси», «… процеси»? У «світі людей» багато «процесів».

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Мається на увазі те, що я вже назвав – еволюція, життя, діяльність, мислення, які є не тільки філософськими онтологічними формами, а й фізичними процесами.

Низький уклін «фізичним процесам», аби сприяли філософським моментам у «фізичних процесах», чи навпаки, краще подбаємо про філософські моменти, а «процеси фізичні» нікуди не дінуться, як і «економічні процеси», «… процеси»? У «світі людей» багато «процесів».

Еволюція, життя, діяльність, мислення якраз і є філософськими моментами, загальними онтологічними формами, формами буття!

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Мається на увазі те, що я вже назвав – еволюція, життя, діяльність, мислення, які є не тільки філософськими онтологічними формами, а й фізичними процесами.

Низький уклін «фізичним процесам», аби сприяли філософським моментам у «фізичних процесах», чи навпаки, краще подбаємо про філософські моменти, а «процеси фізичні» нікуди не дінуться, як і «економічні процеси», «… процеси». У «світі людей» багато «процесів».

Еволюція, життя, діяльність, мислення якраз і є філософськими моментами, загальними онтологічними формами, формами буття!

Ті «загальні онтологічні форми, форми буття!» були не завжди, і розглядаються як онтологічні. Те, що отримало назву «фізичне», не завжди «було процесом» у цілісній динаміці «світу людини». Місце у «світі людини», звідки змінюються фізичні уявлення, порівняно недавно стало «фізикою». Порівняно з цілісною динамікою, для дослідження якої отримані поняття «світ людини», «філософський момент у світі людини», «образ світу людини (динамічний образ)», «місце у світі людини» та інші. Отримані у «світі людей», де безліч понять.

Взагалі, у «світі людей» багато цікавих «речей»! Аж занадто багато. У «світі людини» - «речей» взагалі нема, одні «динамічні образи»!

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Мається на увазі те, що я вже назвав – еволюція, життя, діяльність, мислення, які є не тільки філософськими онтологічними формами, а й фізичними процесами.

Низький уклін «фізичним процесам», аби сприяли філософським моментам у «фізичних процесах», чи навпаки, краще подбаємо про філософські моменти, а «процеси фізичні» нікуди не дінуться, як і «економічні процеси», «… процеси». У «світі людей» багато «процесів».

Еволюція, життя, діяльність, мислення якраз і є філософськими моментами, загальними онтологічними формами, формами буття!

Ті «загальні онтологічні форми, форми буття!» були не завжди, і розглядаються як онтологічні. Те, що отримало назву «фізичне», не завжди «було процесом» у цілісній динаміці «світу людини». Місце у «світі людини», звідки змінюються фізичні уявлення, порівняно недавно стало «фізикою». Порівняно з цілісною динамікою, для дослідження якої отримані поняття «світ людини», «філософський момент у світі людини», «образ світу людини (динамічний образ)», «місце у світі людини» та інші. Отримані у «світі людей», де безліч понять.

Взагалі, у «світі людей» багато цікавих «речей»! Аж занадто багато. У «світі людини» - «речей» взагалі нема, одні «динамічні образи»!

Динаміка – це добре, якщо вона є вдалою реалізацією ідеї. Але зводити усю філософію до динаміки "світу людини" є занадто вузький підхід до філософії, яка не може обмежуватись лише однією вузькою сферою.

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Мається на увазі те, що я вже назвав – еволюція, життя, діяльність, мислення, які є не тільки філософськими онтологічними формами, а й фізичними процесами.

Низький уклін «фізичним процесам», аби сприяли філософським моментам у «фізичних процесах», чи навпаки, краще подбаємо про філософські моменти, а «процеси фізичні» нікуди не дінуться, як і «економічні процеси», «… процеси». У «світі людей» багато «процесів».

Еволюція, життя, діяльність, мислення якраз і є філософськими моментами, загальними онтологічними формами, формами буття!

Ті «загальні онтологічні форми, форми буття!» були не завжди, і розглядаються як онтологічні. Те, що отримало назву «фізичне», не завжди «було процесом» у цілісній динаміці «світу людини». Місце у «світі людини», звідки змінюються фізичні уявлення, порівняно недавно стало «фізикою». Порівняно з цілісною динамікою, для дослідження якої отримані поняття «світ людини», «філософський момент у світі людини», «образ світу людини (динамічний образ)», «місце у світі людини» та інші. Отримані у «світі людей», де безліч понять.

Взагалі, у «світі людей» багато цікавих «речей»! Аж занадто багато. У «світі людини» - «речей» взагалі нема, одні «динамічні образи»!

Динаміка – це добре, якщо вона є вдалою реалізацією ідеї. Але зводити усю філософію до динаміки "світу людини" є занадто вузький підхід до філософії, яка не може обмежуватись лише однією вузькою сферою.

Стосовно «реалізації ідеї»
«Вузькою сферою» зараз є філософський момент людини, здатної якось «оперувати поняттями». Чи є секретом, що людина, отримавши «вищу освіту», не залежно від «гуманітарності» тієї освіти, часто свідомо виконує далеко не людські «кульбіти» в житті.
Філософське перекладання, на когось (щось), відповідальності за «індивідуальну моральність» - невдале використання «козла відпущення». Доречи, російське слово «нравственность» краще відображає поняття, за яким динаміка чуттєвого.

В індивідуальний філософський момент, «уся філософія» світу розкривається в «місці у світі людини», яке займає індивід, в сей момент у «світі людини». А «вузькість» того моменту – проблема далеко не індивідуальна. Розширення (потовщення) «вушка голки», у тому місці «світу людини», зараз найактуальніша філософська справа!

Стосовно «Але зводити усю філософію до динаміки "світу людини" є занадто вузький підхід до філософії, яка не може обмежуватись лише однією вузькою сферою».

Коли в «професійній філософії» є такі грішні люди, то можна вказати на них, «кинути каміння», чи вже давно «кидається»?

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Динаміка – це добре, якщо вона є вдалою реалізацією ідеї. Але зводити усю філософію до динаміки "світу людини" є занадто вузький підхід до філософії, яка не може обмежуватись лише однією вузькою сферою.

Стосовно «реалізації ідеї»
«Вузькою сферою» зараз є філософський момент людини, здатної якось «оперувати поняттями». Чи є секретом, що людина, отримавши «вищу освіту», не залежно від «гуманітарності» тієї освіти, часто свідомо виконує далеко не людські «кульбіти» в житті.
Філософське перекладання, на когось (щось), відповідальності за «індивідуальну моральність» - невдале використання «козла відпущення». Доречи, російське слово «нравственность» краще відображає поняття, за яким динаміка чуттєвого.

Так! В світі людей буває різне, особливо в посткомуністичному, зокрема в Україні. Нравственность не перекладається українською, можна використовувати етос, але це не зовсім те. Саме для того й необхідна спільнота філософів, щоб оперування поняттями не було винятком в світі людей. Динаміка чуттєвого теж може бути описана поняттями.

carma_ пише:: В індивідуальний філософський момент, «уся філософія» світу розкривається в «місці у світі людини», яке займає індивід, в сей момент у «світі людини». А «вузькість» того моменту – проблема далеко не індивідуальна. Розширення (потовщення) «вушка голки», у тому місці «світу людини», зараз найактуальніша філософська справа!

Дійсно, філософ теж є особистістю з усіма проблемами особистости. У мене, наприклад, болить голова від монітора, і лікарі не можуть цьому дати ради, лише розводять руками. Але трапляються монітори, від яких менше болить голова, наприклад, від планшетних. Є ще й інші проблеми, треба закінчувати докторат з фізики, що створює додаткове напруження. Але я не бачу можливости зробити з цих індивідуальним моментів окрему філософію. Однак, особистість є необхідним моментом системи філософських понять.

carma_ пише:: Стосовно «Але зводити усю філософію до динаміки "світу людини" є занадто вузький підхід до філософії, яка не може обмежуватись лише однією вузькою сферою».

Коли в «професійній філософії» є такі грішні люди, то можна вказати на них, «кинути каміння», чи вже давно «кидається»?

Я ще не зтикався з такими філософами до Вас. У кожного своя філософія, і я не вважаю це чимсь незвичайним, але моя філософія є іншою. Я поки що не бачу, яким чином філософія може стати адекватним описанням особистої динаміки. На мою думку, це проблема психології.

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Динаміка – це добре, якщо вона є вдалою реалізацією ідеї. Але зводити усю філософію до динаміки "світу людини" є занадто вузький підхід до філософії, яка не може обмежуватись лише однією вузькою сферою.

Стосовно «реалізації ідеї»
«Вузькою сферою» зараз є філософський момент людини, здатної якось «оперувати поняттями». Чи є секретом, що людина, отримавши «вищу освіту», не залежно від «гуманітарності» тієї освіти, часто свідомо виконує далеко не людські «кульбіти» в житті.
Філософське перекладання, на когось (щось), відповідальності за «індивідуальну моральність» - невдале використання «козла відпущення». Доречи, російське слово «нравственность» краще відображає поняття, за яким динаміка чуттєвого.

Так! В світі людей буває різне, особливо в посткомуністичному, зокрема в Україні. Нравственность не перекладається українською, можна використовувати етос, але це не зовсім те. Саме для того й необхідна спільнота філософів, щоб оперування поняттями не було винятком в світі людей. Динаміка чуттєвого теж може бути описана поняттями.

carma_ пише:: В індивідуальний філософський момент, «уся філософія» світу розкривається в «місці у світі людини», яке займає індивід, в сей момент у «світі людини». А «вузькість» того моменту – проблема далеко не індивідуальна. Розширення (потовщення) «вушка голки», у тому місці «світу людини», зараз найактуальніша філософська справа!

Дійсно, філософ теж є особистістю з усіма проблемами особистости. У мене, наприклад, болить голова від монітора, і лікарі не можуть цьому дати ради, лише розводять руками. Але трапляються монітори, від яких менше болить голова, наприклад, від планшетних. Є ще й інші проблеми, треба закінчувати докторат з фізики, що створює додаткове напруження. Але я не бачу можливости зробити з цих індивідуальним моментів окрему філософію. Однак, особистість є необхідним моментом системи філософських понять.

carma_ пише:: Стосовно «Але зводити усю філософію до динаміки "світу людини" є занадто вузький підхід до філософії, яка не може обмежуватись лише однією вузькою сферою».

Коли в «професійній філософії» є такі грішні люди, то можна вказати на них, «кинути каміння», чи вже давно «кидається»?

Я ще не зтикався з такими філософами до Вас. У кожного своя філософія, і я не вважаю це чимсь незвичайним, але моя філософія є іншою. Я поки що не бачу, яким чином філософія може стати адекватним описанням особистої динаміки. На мою думку, це проблема психології.

Залишимо сумлінню фахівців «описання особистої динаміки». А от довіряти «філософську голову» медикам, чиїмось рукам, тим паче «кращим моніторам» - неварте.
Закінчення докторату – то є принаймні святе, бо фізичне, і до головного болю …

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Динаміка – це добре, якщо вона є вдалою реалізацією ідеї. Але зводити усю філософію до динаміки "світу людини" є занадто вузький підхід до філософії, яка не може обмежуватись лише однією вузькою сферою.

Стосовно «реалізації ідеї»
«Вузькою сферою» зараз є філософський момент людини, здатної якось «оперувати поняттями». Чи є секретом, що людина, отримавши «вищу освіту», не залежно від «гуманітарності» тієї освіти, часто свідомо виконує далеко не людські «кульбіти» в житті.
Філософське перекладання, на когось (щось), відповідальності за «індивідуальну моральність» - невдале використання «козла відпущення». Доречи, російське слово «нравственность» краще відображає поняття, за яким динаміка чуттєвого.

Так! В світі людей буває різне, особливо в посткомуністичному, зокрема в Україні. Нравственность не перекладається українською, можна використовувати етос, але це не зовсім те. Саме для того й необхідна спільнота філософів, щоб оперування поняттями не було винятком в світі людей. Динаміка чуттєвого теж може бути описана поняттями.

carma_ пише:: В індивідуальний філософський момент, «уся філософія» світу розкривається в «місці у світі людини», яке займає індивід, в сей момент у «світі людини». А «вузькість» того моменту – проблема далеко не індивідуальна. Розширення (потовщення) «вушка голки», у тому місці «світу людини», зараз найактуальніша філософська справа!

Дійсно, філософ теж є особистістю з усіма проблемами особистости. У мене, наприклад, болить голова від монітора, і лікарі не можуть цьому дати ради, лише розводять руками. Але трапляються монітори, від яких менше болить голова, наприклад, від планшетних. Є ще й інші проблеми, треба закінчувати докторат з фізики, що створює додаткове напруження. Але я не бачу можливости зробити з цих індивідуальним моментів окрему філософію. Однак, особистість є необхідним моментом системи філософських понять.

carma_ пише:: Стосовно «Але зводити усю філософію до динаміки "світу людини" є занадто вузький підхід до філософії, яка не може обмежуватись лише однією вузькою сферою».

Коли в «професійній філософії» є такі грішні люди, то можна вказати на них, «кинути каміння», чи вже давно «кидається»?

Я ще не зтикався з такими філософами до Вас. У кожного своя філософія, і я не вважаю це чимсь незвичайним, але моя філософія є іншою. Я поки що не бачу, яким чином філософія може стати адекватним описанням особистої динаміки. На мою думку, це проблема психології.

Залишимо сумлінню фахівців «описання особистої динаміки». А от довіряти «філософську голову» медикам, чиїмось рукам, тим паче «кращим моніторам» - неварте.
Закінчення докторату – то є принаймні святе, бо фізичне, і до головного болю …

Ну, закінчення докторату – не зовсім святе, але вже білше 10 років б'юсь над обраною мною темою теорії кулонівських пар і вдалось завершити розрахунки. Залишилось лише оформити результати, є деякі технічні деталі, які не зовсім складні, але настрій цим займатись буває не завжди. Щодо голови, то тут складніше, бо зовсім не користуватись інтернетом якось не виходить. Це, що стосується особистих моментів...

Тримайтеся! От скоро оформите результати, і … нащо Вам «інетівські розваги».
А «голова», у цілісній динаміці - працює навіть … з суттєвими фізичними пошкодженнями. Років 10 тому, я не підозрював, що таке можливо, на «філософських перегонах». «Це, що стосується особистих моментів...»

carma_ пише:: Тримайтеся! От скоро оформите результати, і … нащо Вам «інетівські розваги».
А «голова», у цілісній динаміці - працює навіть … з суттєвими фізичними пошкодженнями. Років 10 тому, я не підозрював, що таке можливо, на «філософських перегонах». «Це, що стосується особистих моментів...»

Голова працює, інетівських розвах вже не дуже так і багато: українське тві, радіо "Свобода", пару форумів...

Модель

Використання моделей в науці чи техніці не обмежує цей засіб. Взагалі то, назва «модель» свідчить про здатність чогось (когось) представляти якості іншого чогось (когось), суттєві у певному місце-моменті.
Бажані якості моделі, її плідність, краще розкриваються у місці для якого отримана. Лабораторна модель літака, що в лабораторії була незамінним засобом, не дуже прикрасить приміщення авіакомпанії. Тренажер для пілотів – теж модель літака …
Застосування моделей здатне вивільнити ресурси, і виявитися вирішальним у проекті.
Філософська модель системи філософських понять може передувати отриманню самої системи, бути її представленням під час отримання, або після.

carma_ пише:: Модель

Використання моделей в науці чи техніці не обмежує цей засіб. Взагалі то, назва «модель» свідчить про здатність чогось (когось) представляти якості іншого чогось (когось), суттєві у певному місце-моменті.
Бажані якості моделі, її плідність, краще розкриваються у місці для якого отримана. Лабораторна модель літака, що в лабораторії була незамінним засобом, не дуже прикрасить приміщення авіакомпанії. Тренажер для пілотів – теж модель літака …
Застосування моделей здатне вивільнити ресурси, і виявитися вирішальним у проекті.
Філософська модель системи філософських понять може передувати отриманню самої системи, бути її представленням під час отримання, або після.

Розумію, чернетку своєї філософської системи Ви називаєте моделлю. Це якось незвично, бо моделлю називається щось інше.

Під «щось інше» мається що?