Специфіка філософії як системи знань

Онтологічною основою обгрунтованости філософських побудов є буття філософа обгрунтовуючим та філософський дискурс, в якому ця обгрунтованість верифікується чи спростовується. Це є специфікою філософії, на відміну від релігії, яка спирається не на обгрунтованість, а на віру, та від науки, обгрунтованість теоретичних побудов якої має свою об’єктивну, незалежну від суб’єкта пізнання онтологічну основу. Відтак, реальністю філософії є царство інтерсуб’єктивности, до якого належить і сам філософ.

Джерело: http://irengloria.livejournal.com/3993.html?thread=48793#t48793 .

Інтерсуб’єктивність є обмін аргументами, позиціями, думками, як публічний, так і приватний. Особливо важливими для філософії є публічні дискусії, як між самими професійними філософами, так і з широкою авдиторією людей, зацікавлених філософією. Для цього є багато можливостей, бо є багато форумів, де є філософські розділи. Але професійні філософи здебільшого уникають філософських дискусій на форумах, вважаючи, мабуть, що це не є складовою частиною професійної діяльности філософа. Насправді, філософія не є наукою, яка займається своїм об’єктом. Предметом філософії є розвиток філософської думки, який неможливий без широкого розгортання філософських дискусій. Якщо філософи й далі уникатимуть публічних філософських дискусій, то інтерсуб’єктивність не буде на необхідному рівні, і філософія перестане розвиватись, оскільки не буде зворотнього зв’язку між філософією, яка створюється філософами, і філософією, яка курсує в широких колах філософствуючих форумчан. Якщо філософи не будуть піклуватись про інтерсуб’єктивність як онтологічну основу філософії, то широка публіка все більше і більше буде впадати в залежність від релігійних спекуляцій, які не припиняються церквою навіть і в епоху розвитку науки й освіти. Буття філософом включає відстоювання філософії в публічних дискусіях, і лише від філософів залежить існування інтерсуб’єктивности як повноцінної онтологічної основи філософії. Без буття філософом для інших неможливе й буття в собі філософії як форми самореалізації людини. Публічна пасивність філософів все більше й більше обертатиметься втратою філософією позицій та її занепадом. Тому проблема відродження дискусій на філософських форумах є фундаментальним питанням бути чи не бути самій філософії.

Як наука, філософія є теорією та практикою спекуляції. Але, хто є настільки смілим, щоб визнати спекуляцію наукою? Тому філософія є не наукою, а лише спекулятивним проектом наукової спекуляції.


Джерело тут.

Take-Mau пише:

Мені більше подобається, ця назва теми.

Але я не бачив, що ви її створили.


А чи можна науково вивчати філософські праці?

Якщо обмежити предмет філософії вивченням філософських праць, тоді це буде лише герменевтика, тобто наука про тлумачення текстів. Предметом філософії ж є створення взаємноузгодженої системи понять, кожне з яких є відображенням абсолютних моментів розкриття змісту абсолютної тотальности буття.

Джерело тут.

Метою філософії не є безпосереднє відкриття нових знань, а систематизація цих знань в формі системи понять, що розкривають зміст тотальности буття. Тому філософське пізнання опосередковане цією систематизацією, яка є основним предметом діяльности філософа. Науковим відкриттям для філософії є кожна нова філософська система. Інша справа, що останнім часом ці відкриття є не такими яскравими, якими вони були раніше. Крім того, більшість займається окремими фрагментами, а не построїнням повної всеохоплюючої системи типу системи абсолютного ідеалізму Гегеля.

Джерело тут.

Відмінність філософії від науки

kalamar пише:

Наука індуктивна та дедуктивна, філософія передусім лише дедуктивна. Філософія намагається відповісти на якісь питання при мінімумі спостережень за світом, й максимумі розважань на основі притаманних людському розуму понять. Отже наука й філософія мають різні методи, з погляду науки практично нічого неможливо пізнати на основі голої дедукції.
Індукція для філософів виконує лише роль служниці, після якої має йти дедукція, причому і в емпірично спрямованих філософів.

Погоджуюсь! Дедукція є для мене синонімом побудови спекулятивної системи понять, що якраз і є предметом філософії як своєрідної науки про те, як здійснювати побудову такої системи. Тоді як в науці, крім побудови системи понять, суттєву роль відіграє також конкретне дослідження конкретних фізичних об'єктів чи областей людської діяльности, які мають чіткий об'єктивний зміст, пізнання якого не може зводитись до систематизації понять. Без дослідження об'єктивно існуючого предмета не може бути науки. Правда, філософи також досліджують форми людської свідомости, взагалі, те, що називається духовною сферою людини. Але таке дослідження може претендувати на об'єктивність лише тоді, коли воно абстрагується від власної спекулятивної системи понять філософа. Частіше всього, філософ не може абстрагуватись від своєї спекуляції, і виходить лише мішанина спекуляції з об'єктивним дослідженням.


Джерело тут.

Про гостинність та об'єктивність філософії

carma_ пише:

У добу загального «взаємоналаштування», чи «взаємоувідповідння», розподіл праці залишив одне місце у світі для налаштування самого «взаємоналаштування». Місця, що поважно зветься «Філософія», звідки люди тихо і соромливо погоджуються з його (місця) невідповідність сучасним вимогам.

Практична філософія // Толстоухов А.В., Парапан И.Г., Мелков Ю.А. Украинская философия: сегодняшнее состояние и перспективы развития. – К.: ПАРАПАН, 2006 (4). – С.3-16
Або:

Василь Васьківський пише:

(«Специфіка філософії як системи знань»\\ «Зворотна сторона медалі», Травень 13 2008, 12:36)
«… Публічна пасивність філософів все більше й більше обертатиметься втратою філософією позицій та її занепадом. Тому проблема відродження дискусій на філософських форумах є фундаментальним питанням бути чи не бути самій філософії».

Наведений фрагмент ще й нагадує заклик до гостинності у сьому місці світу (в Філософії), але чи вона можлива зараз, коли «треба відстоювати філософію».

1.Якщо теза, підкреслена вище, не викликає суттєвих зауважень
2.Коли потрібні зміни напевно не відбудуться за рахунок філософських «спекуляцій», а «… Частіше всього, філософ не може абстрагуватись від своєї спекуляції, і виходить лише мішанина спекуляції з об'єктивним дослідженням»
3.То …

Джерело тут.

Гостинність філософії означає, що філософ є філософом не тільки сам по собі, коли він займається якоюсь цікавою проблематикою систематизації понять, а є й філософом і для інших, тобто вплітає свою філософічність, свою систему понять в інтерсуб'єктивність свого спілкування з іншими людьми. Прикладом чого є діалоги Сократа, які демонструють, яким чином філософ може "підводити за руку" когось іншого до стану буття філософом. Абстрактне відстоювання філософії, її проповідування серед широких мас з кафедри є неефективним. Філософ повинен повернутись лицем до іншого, щоб для нього особисто (для цього іншого) відкрилась його особиста філософія. А це і є об'єктивне дослідження - пізнати, яким чином інша особистість відкриває свою філософію. Об'єктивність філософа, таким чином, є його налаштованість на відкритість до сприйняття іншої особистости як філософа. Це не те ж саме, що об'єктивність науковця, яка є налаштованістю на відкритість об'єкта наукового дослідження, в якому цей об'єкт лише розкриває себе, але не стає науковцем. Відтак, філософія є суттєво інтерсуб'єктивною, не тільки в середовищі філософів, а й в світі людей взагалі. Інтерсуб'єктивним є не тільки життя філософа, який вже став таким, а й саме ставання філософом. Розгортання філософської системи філософа в філософських текстах суттєво є одночасно і його спілкуванням з читачем цього тексту, тоді як спілкування автора наукової праці зі своїм читачем є лише несуттєвою прикрасою цієї праці.

Василь Васьківський пише:

Абстрактне відстоювання філософії, її проповідування серед широких мас з кафедри є неефективним. Філософ повинен повернутись лицем до іншого, щоб для нього особисто (для цього іншого) відкрилась його особиста філософія. А це і є об'єктивне дослідження - пізнати, яким чином інша особистість відкриває свою філософію.

Накладення «філософської повинності», з-за відсутністю ресурсів у філософії, придатне для різних цілей, окрім означеної!
У ринкових умовах, звідки візьметься таке самопожертвування, задля отримання сильнішого конкурента?
Особиста філософія – плутання до виходу на філософську «магістраль»?
«Магістраль» вже існує, чи є тільки натоптані у плутанні, слабо сполучені філософські системи з різних напрямків?

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Абстрактне відстоювання філософії, її проповідування серед широких мас з кафедри є неефективним. Філософ повинен повернутись лицем до іншого, щоб для нього особисто (для цього іншого) відкрилась його особиста філософія. А це і є об'єктивне дослідження - пізнати, яким чином інша особистість відкриває свою філософію.

Накладення «філософської повинності», з-за відсутністю ресурсів у філософії, придатне для різних цілей, окрім означеної!
У ринкових умовах, звідки візьметься таке самопожертвування, задля отримання сильнішого конкурента?
Особиста філософія – плутання до виходу на філософську «магістраль»?
«Магістраль» вже існує, чи є тільки натоптані у плутанні, слабо сполучені філософські системи з різних напрямків?

Є дуже багато слабосполучених філософських систем з різних напрямків! Іншими словами, скільки філософів, стільки й філософій та філософських систем у світі людей. Моя система в значній мірі перекликається з системою Геґеля, який був найбільш систематичним в історії філософії.

Тобто теза

carma_ пише:

… розподіл праці залишив одне місце у світі для налаштування самого «взаємоналаштування». Місце, що поважно зветься «Філософія»

не приймається, а індивідуальність, як творча особистість з природною цілісною динамікою – «справа особиста»,
бо філософська система подається як засіб «угамування» розуму індивіда, відповідно уму соціальному.
Філософія, у такій версії – процес того «угамування», розробка понятійних систем (взаємоузгодження понять у різних місцях світу), та отримання навичок, потрібних для цієї діяльності.
Важко не помітити, що наукові сфери – «об’єктивні» постачальники понять для філософських спекуляцій, спрямовуються фінансуванням не на розвиток індивідуальності.

Динаміка філософії

carma_ пише:

Тобто теза

carma_ пише:

… розподіл праці залишив одне місце у світі для налаштування самого «взаємоналаштування». Місце, що поважно зветься «Філософія»

не приймається, а індивідуальність, як творча особистість з природною цілісною динамікою – «справа особиста»,

Не зовсім так! Просто місця "філософія" в фізичному світі не існує, а існує лише місце взаємоналаштування двох філософів, які є фізичними істотами, на відміну від філософії, яка є лише системою понять. Взаємоналаштування двох особистостей є фізичним процесом, а філософія є лише моментом такого процесу як тотальности, моментом систематизації понять. Відтак, місцем є взаємоналаштування, тоді як філософія є лише однією з можливих форм його реалізації, коли обидві особистості налаштовані саме на філософію як форму цього взаємоналаштування.

carma_ пише:

бо філософська система подається як засіб «угамування» розуму індивіда, відповідно уму соціальному.
Філософія, у такій версії – процес того «угамування», розробка понятійних систем (взаємоузгодження понять у різних місцях світу), та отримання навичок, потрібних для цієї діяльності.

Відтак, філософська система є засобом взаємоналаштування двох або більше філософів, яке відбувається в формі взаємноузгодженого переходу двох цих філософів від стану, коли існує дві слабосполучені філософські системи, до стану синтезу цих двох систем в одну, з якою утожсамлюють себе обидва ці філософи. Ніякого соціального розуму тут немає, а є лише об'єднання розуму двох особистостей, їх об'єтивізація в спільній для них філософській системі. А ця система, в свою чергу, підлягає такому ж самому взаємноузгодженому синтезу з системами всіх інших філософів. Такий процес є безкінечним, бо, поки відбудеться синтез всіх існуючих систем, в світі людей встигають сформуватись ще інші філософи, системи яких ще слабосполучені з попередньою формою синтезу.

carma_ пише:

Важко не помітити, що наукові сфери – «об’єктивні» постачальники понять для філософських спекуляцій, спрямовуються фінансуванням не на розвиток індивідуальності.

Так, бо вони досліджують фізичний об'єкт, правда психологи досліджують саме таку індивідуальність...

Василь Васьківський пише:

… А ця система, в свою чергу, підлягає такому ж самому взаємноузгодженому синтезу з системами всіх інших філософів. Такий процес є безкінечним …

Колись погодившись з такою нескінченістю, ми визнаємо дискретність у процесі, приймаємо світоглядні зміни, зміни світовідчуття. Не у кожній філософській «прогулянці» доречні її концептуальні зміни, а основне (чи базове) системи доводиться «відстоювати», доки не переконаємося у необхідності або бажаності змін, що посягають не лише на отриману системність понять.
До індивідуального базового треба віднести базову модель світу, на якій ґрунтується систематизація понять, котра стає і моделлю отриманої системи.

Василь Васьківський пише:

… філософська система є засобом взаємоналаштування двох або більше філософів, який відбувається в формі взаємноузгодженого переходу двох цих філософів від стану, коли існує дві слабосполучені філософські системи, до стану синтезу цих двох систем в одну, з якою утожсамлюють себе обидва ці філософи. …

А ця система, в свою чергу, підлягає такому ж самому взаємноузгодженому синтезі з системами всіх інших філософів. Такий процес є безкінечним, бо, поки відбудеться синтез всіх існуючих систем, в світі людей встигають сформуватись ще інші філософи, системи яких ще слабосполучені з попередньою формою синтезу.

Так, але в базовій моделі, якою Ви зараз користуєтеся (чи публічно пропонуєте через систему понять) «піднесена постать» філософа, є високий пріоритет «фізичного», тому виникла потреба «відправити» філософію «на небо». Водночас треба визнати, що ця базова модель, з урахуванням сталості місць особистого перебування, наочно представляє філософську діяльність.

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

… А ця система, в свою чергу, підлягає такому ж самому взаємноузгодженому синтезу з системами всіх інших філософів. Такий процес є безкінечним …

Колись погодившись з такою нескінченістю, ми визнаємо дискретність у процесі, приймаємо світоглядні зміни, зміни світовідчуття. Не у кожній філософській «погулянці» доречні її концептуальні зміни, а основне (чи базове) системи доводиться «відстоювати», доки не переконаємося у необхідності або бажаності змін, що посягають не лише на отриману системність понять.
До індивідуального базового треба віднести базову модель світу, на якій ґрунтується систематизація понять, котра стає і моделлю отриманої системи.

Базова модель світу існує одна й лише одна для всіх людей! Це - фізика, яка постійно розвивається.

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

… філософська система є засобом взаємоналаштування двох або більше філософів, який відбувається в формі взаємноузгодженого переходу двох цих філософів від стану, коли існує дві слабосполучені філософські системи, до стану синтезу цих двох систем в одну, з якою утожсамлюють себе обидва ці філософи. …

А ця система, в свою чергу, підлягає такому ж самому взаємноузгодженому синтезі з системами всіх інших філософів. Такий процес є безкінечним, бо, поки відбудеться синтез всіх існуючих систем, в світі людей встигають сформуватись ще інші філософи, системи яких ще слабосполучені з попередньою формою синтезу.

Так, але в базовій моделі, якою Ви зараз користуєтеся (чи публічно пропонуєте через систему понять) «піднесена постать» філософа, є високий пріоритет «фізичного», тому виникла потреба «відправити» філософію «на небо». Водночас треба визнати, що ця базова модель, з урахуванням сталості місць особистого перебування, наочно представляє філософську діяльність.

Нічого на небо я не відправляв, просто, коли маю натхнення займатись фізикою, я займаюсь фізикою, а, коли маю натхнення філософствувати - філософствую...

Василь Васьківський пише:

Базова модель світу існує одна й лише одна для всіх людей! Це - фізика, яка постійно розвивається.

Людина, коли займається фізикою, дивиться на світ, «розкриває» його з того місця. Для біолога – теж саме. Але біологи не кажуть, що біологія – «базова модель світу існує одна й лише одна для всіх людей»! Бо біологія отримує моделі біологічні, і аж ніяк не базові філософські.

Взагалі-то, я мав на увазі «малу механізацію» в філософії, а не «готову продукцію» від філософії.

З часів Геґеля, фізика отримала багато технічних (тобто бажаних) засобів, на які перекладається значна частина «ручної праці». Філософія - … «добрі друкарські машинки», неповну «всесвітню бібліотеку», безліч понять від науки, та моделі світу, з різних місць у ньому (у світі людини, а не у "світлі могутнього прожектору, спрямованого у зоряне небо").

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Базова модель світу існує одна й лише одна для всіх людей! Це - фізика, яка постійно розвивається.

Людина, коли займається фізикою, дивиться на світ, «розкриває» його з того місця. Для біолога – теж саме. Але біологи не кажуть, що біологія – «базова модель світу існує одна й лише одна для всіх людей»! Бо біологія отримує моделі біологічні, і аж ніяк не базові філософські.

Ні, не те ж саме! Для біолога світ не розкривається, і він знає його лише таким, яким він вже розкрився для фізиків. А біологічні моделі є лише емпіричними моделями життя. Справжня теорія життя є лише фізичною. Про це я вже писав тут.

carma_ пише:

Взагалі-то, я мав на увазі «малу механізацію» в філософії, а не «готову продукцію» від філософії.

З часів Геґеля, фізика отримала багато технічних (тобто бажаних) засобів, на які перекладається значна частина «ручної праці». Філософія - … «добрі друкарські машинки», неповну «всесвітню бібліотеку», безліч понять від науки, та моделі світу, з різних місць у ньому (у світі людини, а не у "світлі могутнього прожектору, спрямованого у зоряне небо").

В фізиці немає ручної праці, а лише інтелект. Просто фізика поділяється на експериментальну й теоретичну з різними методами й техніками застосування інтелектуальних зусиль. А в філософії є лише систематизація понять, яка не є ні теорією, ні експериментом, а лише спекулятивним проектом наукової спекуляції. І ніколи вона не буде чимось іншим!

Василь Васьківський пише:

Для біолога світ не розкривається, і він знає його лише таким, яким він вже розкрився для фізиків. А біологічні моделі є лише емпіричними моделями життя. Справжня теорія життя є лише фізичною.

Цитата :

(Фізичні тіла та живе тіло Вт Черв 24 2008, 13:34)
… життя є формою еволюції макроскопічного конденсату іонно-електронних пар.

Теорія життя залишається теорією (фізичною, чи біологічною). Допомагає жити. Фізичні теорії більш допомагають жити в фізиці, … теж саме коїться і з фізичними поняттями.
Філософські моменти використання понять, при «віддаленні від їхньої батьківщини», надають міфічності отриманим образам, тому філософська потреба «бути вдома мандруючи», сприяла розвитку поняття філософської тотальності.
І.С.Добронравова, посилаючись на Гегеля, нагадує про існування в західній філософській традиції розширення поняття “тотальність”, що поєднує тотальне і його локальні прояви, на прикладі у філософії фізики: “Раніш ми застосовували поняття тотальності до цих об’єктів (ядер, атомів і молекул) лише у одному аспекті, означаючи з його допомогою вищий рівень цілісності. Але таке розуміння тотальності надто вузько у порівнянні зі смислом, надаваним цій категорії діалектикою. Та тотальність окремого кола, завдяки котрій воно “прориває межу своєї визначеності служить основою більш обширної сфери” не є властивість тільки цього кола. Вона виявляється можливою тільки тому, що тотальність кожного з кіл можлива як момент цілого”. Не даремно по відношенню до явищ Гегель використовує поняття тотальності для характеристики світу явищ" [И.С.Добронравова. Целостность и единство. Т.17\18, 2007.с.231].
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2007_17-18/dobr.htm

carma_ пише:

Філософські моменти використання понять, при «віддаленні від їхньої батьківщини», надають міфічності отриманим образам, тому філософська потреба «бути вдома мандруючи», сприяла розвитку поняття філософської тотальності.
І.С.Добронравова, посилаючись на Гегеля, нагадує про існування в західній філософській традиції розширення поняття “тотальність”, що поєднує тотальне і його локальні прояви, на прикладі у філософії фізики: “Раніш ми застосовували поняття тотальності до цих об’єктів (ядер, атомів і молекул) лише у одному аспекті, означаючи з його допомогою вищий рівень цілісності. Але таке розуміння тотальності надто вузько у порівнянні зі смислом, надаваним цій категорії діалектикою. Та тотальність окремого кола, завдяки котрій воно “прориває межу своєї визначеності служить основою більш обширної сфери” не є властивість тільки цього кола. Вона виявляється можливою тільки тому, що тотальність кожного з кіл можлива як момент цілого”. Не даремно по відношенню до явищ Гегель використовує поняття тотальності для характеристики світу явищ" [И.С.Добронравова. Целостность и единство. Т.17\18, 2007.с.231].
http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2007_17-18/dobr.htm

Ваш приклад невдалий, бо Геґель не застосовував понять ядер, атомів і молекул як фізичних понять. Поняття ядер і, мабуть, молекул йому взагалі не були відомими, а атоми були лише метафізичними абстракціями, а не фізичними поняттями. Крім того, для Геґеля (як і для мене особисто) мотивом застосування поняття тотальности була не згадана Вами потреба «бути вдома мандруючи», а чисто філософська потреба виразити єдність різних моментів буття. Пізніші застосування поняття тотальности справді могли бути мотивовані згаданою Вами потребою. Але не треба приписувати Геґелю Ваші мотиви!

«Раніш ми застосовували поняття тотальності до цих об'єктів (ядер, атомів і молекул) …»

«Геґель з нами», і у тому аспекті («ми» у допису, цитаті, тексті, на який було посилання) «ми з Геґелем». Інших підстав для твердження «Але не треба приписувати Геґелю Ваші мотиви!», нема. Точніше вони були відсутні в місце/моменті, коли писав повідомлення. Після ознайомлення з ваш дописом, можу сказати, що час написання повідомлення (за годинником форуму 00:50), є однією з підстав. Крім того, Ваш допис актуалізує наступний момент в темі, що теж «провинився».

Філософські поняття відмінні від інших. Різняться і понятійні образи, отримані завдяки філософським текстам, іншим моментам буття людей, що займаються філософією. Філософські тезиси, реферати лише зовні схожі з виступами на форумах, бо тісно пов'язані з філософськими статтями та книгами, з динамікою, у певному місці світу людини, що підтримується, розвивається, і відображається у філософських публікаціях. Тобто філософська «систематизація понять» різниться з іншими «систематизаціями».

Про єдність змісту моментів розкриття тотальности

carma_ пише:

Філософські поняття відмінні від інших. Різняться і понятійні образи, отримані завдяки філософським текстам, іншим моментам буття людей, що займаються філософією. Філософські тезиси, реферати лише зовні схожі з виступами на форумах, бо тісно пов'язані з філософськими статтями та книгами, з динамікою, у певному місці світу людини, що підтримується, розвивається, і відображається у філософських публікаціях. Тобто філософська «систематизація понять» різниться з іншими «систематизаціями».

Так! Систематизація понять є основним предметом занять філософа, тоді як для фізика вона є допоміжним моментом розкриття змісту фізичної реальности. Я вже писав, що в публікаціях філософ розкриває, якою є його філософія сама по собі, як система понять, що визріла в голові самого філософа. Тоді як на форумах вже розкривається, яким чином вона сприймається іншими і яким чином вона стимулює розкриття для кожного з цих інших його власної особистої філософії. Відтак, ми маємо розглядати й філософію (яка не є фізичним об’єктом, а є лише системою понять) як тотальність моментів розкриття свого власного змісту, ─ як в собі, так і для інших. І знову ми бачимо, що тут мотив застосування поняття тотальности є зовсім інший ─ не такий, який Ви вказали. Мотивом є осягнення єдности моментів розкриття змісту філософської системи ─ моментів її в-собі-буття та її буття-для-інших, а не мотив «бути вдома мандруючи». Я наполягаю на цьому.

Василь Васьківський пише:

Мотивом є осягнення єдности моментів розкриття змісту філософської системи ─ моментів її в-собі-буття та її буття-для-інших, а не мотив «бути вдома мандруючи».

Йшлося про потребу, а не мотив.

Взагалі Філософія спрямована на підтримку цілісності світу людини. Але, Її ще не осягненні оновлення, локалізовані у філософських напрямках, відображені у публікаціях, можуть бути руйнівними для світу. Осягнення, чи тривала локалізація - залежить від людей.

«(яка не є фізичним об’єктом, а є лише системою понять)»
«система» - що це?

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Мотивом є осягнення єдности моментів розкриття змісту філософської системи ─ моментів її в-собі-буття та її буття-для-інших, а не мотив «бути вдома мандруючи».

Йшлося про потребу, а не мотив.

Взагалі Філософія спрямована на підтримку цілісності світу людини. Але, Її ще не осягненні оновлення, локалізовані у філософських напрямках, відображені у публікаціях, можуть бути руйнівними для світу. Осягнення, чи тривала локалізація - залежить від людей.

Є світ людей, які живуть осягненням єдности, а філософія є одним з моментів такого процесу осягнення єдности людей. Щодо світу людини, то початково він є світом образів, а філософія спрямована на інтеграцію цього світу образів системою понять аж до сформування власної філософської системи конкретною особистістю і до синтезу цієї системи з системами інших філософів. Відтак, "осягнення, чи тривала локалізація" ─ залежить не тільки від людей, а й від філософів.

carma_ пише:

«(яка не є фізичним об’єктом, а є лише системою понять)»
«система» - що це?

Система філософських понять ─ конструкція взаємноузгоджених за своїм змістом моментів розкриття змісту тотальности буття.

Василь Васьківський пише:

Є світ людей, які живуть осягненням єдности, а філософія є одним з моментів такого процесу осягнення єдности людей. Щодо світу людини, то початково він є світом образів, а філософія спрямована на інтеграцію цього світу образів системою понять аж до сформування власної філософської системи конкретною особистістю і до синтезу цієї системи з системами інших філософів. Відтак, "осягнення, чи тривала локалізація" ─ залежить не тільки від людей, а й від філософів.

Довге акцентування на «філософії як системи знань» веде до жартів з протиставленням «людей і філософів», «влади та людей» або «адміністратора і користувача форуму». Те є не від веселощів, як і з’ясування не осягнутої загальної філософської «потреби», що рідко стає мотивом.

Цитата :

(Травень 18 2013, 23:35)…філософська потреба «бути вдома мандруючи», сприяла розвитку поняття філософської тотальності.

Загальна філософія абстрагує від понять, отриманих при осягненні місцевих реальностей (світів, …, особистостей), але природного в динаміці «на місцях» буде більше, якщо оновиться «внутрішня» філософська динаміка, коли уможливиться швидко «конкретизовувати» абстракції загально філософської системи (відсутньої зараз), в різних сферах культури, у філософіях наукових галузей, особистих філософія.
Філософська система, яку Ви представили на форумі отримана під довге перебування людини у фізичній науковий галузі, тому неминуче довге спілкування. Але перейти у інше місце світу («світ» у загально філософському значенні), таким чином на вийде. Світовідчуття так просто на зміниться.
Загальне філософське осягнення надбаного філософією у постмодернізмі, поки відбувається в постнекласичному напрямку.

«Технічний» момент
(якщо «технікою» називати засіб досягнення бажаного)
Коли в «загальній філософії» відбудеться осягнення надбаного філософією у постмодернізмі, ми отримаємо можливість у спілкуванні легко переходити від «не зовсім так» або «так, але», до форм, де швидше уможливлюється «цілком так». Твердження «цілком так» буде не лише даниною почуттю власної гідності співрозмовника, а йтиме від суті моменту.
Потрібна система, мала за кількістю понять, але динамічна. Система понять, модель якої «вже існує», водночас «ще не існує». Система що: здатна забезпечити моменти філософської тотальності людини; здатна «вмістити в себе світ», чим нагадує сучасний гаджет у суспільних мережах, але з можливостями, залежними від місця перебування у світі; сприяє природному в індивідуальній динаміці та динаміці світу; живеться від індивідуальної динаміки та динаміки світової, і на «поганому паливі» зменшує потужність; «введенням даних» оновлює «програмне забезпечення»; розгорнута особою, копіюється і тиражується малою частиною, а апаратні поєднання частин не відтворюють цілісну динаміку, тобто не конкурентноздатні; придатна для користування з малого віку особи, …

carma_ пише:

Загальна філософія абстрагує від понять, отриманих при осягненні місцевих реальностей (світів, …, особистостей), але природного в динаміці «на місцях» буде більше, якщо оновиться «внутрішня» філософська динаміка, коли вдаватимется швидко «конкретизовувати» абстракції загально філософської системи (відсутньої зараз), в різних сферах культури, у філософіях наукових галузей, особистих філософія.
Філософська система, яку Ви представили на форумі отримана під довге перебування людини у фізичній науковий галузі, тому неминуче довге спілкування. Але перейти у інше місце світу («світ» у загально філософському значенні), таким чином на вийде. Світовідчуття так просто на зміниться.
Загальне філософське осягнення надбаного філософією у постмодернізмі, поки відбувається в постнекласичному напрямку.

Дійсно, Ви перебуваєте в одній галузі, а я ─ в іншій, але філософія є загальною системою понять, кожне з яких розкриває зміст абсолютних моментів тотальности буття. Я бачу такі моменти форм буття: еволюція, життя, діяльність, мислення, поняття, людина, осягнення єдности. Відтак, моя система включає онтологію (еволюція, життя, діяльність, мислення), логіку (буття, сутність, поняття, інобуття осягнення), філософію людини (можливості заперечення, реалізація інтересів, утвердження цінностей, самореалізація) та філософію єдности (єдність з собою, інтерсуб'єктивна єдність, об'єктивна єдність, абсолютна єдність). Це і є мій постнекласичний напрямок.

carma_ пише:

«Технічний» момент
(якщо «технікою» називати засіб досягнення бажаного)
Коли в «загальній філософії» відбудеться осягнення надбаного філософією у постмодернізмі, ми отримаємо можливість у спілкуванні легко переходити від «не зовсім так» або «так, але», до форм, де швидше уможливлюється «цілком так». Твердження «цілком так» буде не лише даниною почуттю власної гідності співрозмовника, а йтиме від суті моменту.
Потрібна система, мала за кількістю понять, але динамічна. Система понять, модель якої «вже існує», водночас «ще не існує». Система здатна: забезпечити моменти філософської тотальності людини; «вмістити в себе світ», чим нагадує сучасний гаджет у суспільних мережах, але з можливостями, залежними від місця перебування у світі; сприяє природному в індивідуальній динаміці та динаміці світу; живеться від індивідуальної динаміки та динаміки світової, і на «поганому паливі» зменшує потужність; «введенням даних» оновлює «програмне забезпечення»; розгорнута особою, копіюється і тиражується малою частиною, а апаратні поєднання частин не відтворюють цілісну динаміку, тобто не конкурентноздатні; придатна для користування з малого віку особи, …

Загальну філософську систему я вже описав. Індивідуальна динаміка є річ особиста. Повністю динаміка особистости досліджується психологією. Філософія включає лише загальні моменти, які стосуються всіх особистостей, і особливу увагу акцентує на осягненні єдности, яке і є втіленням загальної філософії в життя.

Василь Васьківський пише:

Індивідуальна динаміка є річ особиста.

- добре гасло, у деякі моменти, але …

Індивідуальна динаміка різною мірою залежить від особи, бо є моментом буття, і лише у певні моменти в світі людини, «є особистою справою».

Василь Васьківський пише:

Дійсно, Ви перебуваєте в одній галузі, а я ─ в іншій, але філософія є загальною системою понять, кожне з яких розкриває зміст абсолютних моментів тотальности буття.

Назва теми на форумі (Специфіка філософії як системи знань), тим самим «як» вже заперечує твердження «філософія є загальною системою понять». Твердження, яке заважає динаміці понять на форумі, де вже не «кожне з яких розкриває зміст абсолютних моментів тотальности буття». Стає каменем спотикання, не лише в «окремій голові», а й в житті, і не тільки з тією головою.
Індивідуальні філософські моменти, якщо сприяють становленню особистості у певному суспільстві, можуть відбуватися частіше, та зімкнути індивідуальний філософський процес в окрему філософію, затвердити її індивідуальною системою філософських понять. Тоді отримана система понять сприяє досягненню чогось бажаного. В цілісності індивідуальної динаміки, така система стає і засобом досягнення бажаного («технікою»). Коли таке відбудеться, особистість вже займає бажане, чи не дуже бажане місце у суспільстві, місце у світі людини. Залежно від того місця, отримана індивідуальна система понять, кожне з яких, для цього індивіда, розкриває зміст абсолютних моментів тотальності буття, може представлятися, як особиста філософська система, може розповсюджуватися у певному колі. Для поширення особистої філософської системи можуть використовуватися надбані суспільством технології. Логічне використання понять в освітянській, політичній, чи у іншій, наприклад веб-технології, сприятиме поширенню понять. Таке бажане і логічне поширення можна віднести до «технологічного» у локальній цілісній динаміці. «Технологічне» поширення філософської системи, або окремих понять, не може гарантувати що кожне з них «розкриває зміст абсолютних моментів тотальности буття», для осіб зрозумівши про що йдеться.

Василь Васьківський пише:

Повністю динаміка особистости досліджується психологією.

У означеному місці світу людини цілісна динаміка особистості «відповідає» тому місцю.