Єдність як форма буття людини

Ні еволюція, ні життя, ні діяльність не є формами єдности. Відтак, єдність є зовсім іншою формою буття, яка притаманна лише людині. Перш за все, кожна людина осягає єдність, формуючи свою власну особистість. Особистість не є ні формою еволюції, ні життя як фізичного процесу, ні формою діяльности, зміст предмету якої є завжди обмеженим. Особистість є безмежність, внутрішня трансцендентність людини, яка виходить за межи будь-якого предмету. Таким чином, особистість є вільною самістю, а не обмеженою сутністю, тобто особистість сама вибирає, ким і якою їй бути, тобто вибирає свою самість, якою вона є, і єдність якої вона осягає.

Але єдність з собою особистости не є єдиною формою єдности буття людини, бо існує цілий світ людей, кожна з яких є автономною вільною формою реалізації єдности з собою своєї власної самости. Тому предметом осягнення єдности як форми буття людини стають інтерсуб′єктивні стосунки різних особистостей, осягнення інтерсуб′єктивної єдности. Крім особистих стосунків в світі людей є ще й стосунки людей до всього іншого, тих форм буття, які не є формами єдности. Оскільки всі ці форми буття є об′єктивно існуючими незалежно від людини формами, то і форма єдности людей в стосунку до всього іншого, єдностайність, є вже формою об′єктивної єдности людей.

Призначенням людини і є осягнення єдности у всіх її формах. Люди відрізняються за рівнями свого особистого розвитку в осягненні єдности та за формами конкретного осягнення єдности, які вони вибирають особисто.

Василь Васьківський пише:

Ні еволюція, ні життя, ні діяльність не є формами єдности. Відтак, єдність є зовсім іншою формою буття, яка притаманна лише людині. Перш за все, кожна людина осягає єдність, формуючи свою власну особистість.

З цими Вашими тезами я погоджуюся. А далі у мене вже виникають запитання:

Василь Васьківський пише:

Особистість не є ні формою еволюції, ні життя як фізичного процесу, ні формою діяльности, зміст предмету якої є завжди обмеженим.

Чи проходила "особистість пана Василя Васьківського (Олекси)" певні етапи "власної еволюції" (від, скажімо, навичок дитини до свого сучасного "стану"? Від "простішого" до "складнішого"?)
Чи притаманне життя, як фізичний процес особистості пана Ваиля Васьківського/Олекси?
Схоже що ні, що вираз на кшталт : "пан N є цікавою особистістю" видаватиметься Вам невірно сформульованим, оскільки нижче Ви пишете наступне:

Василь Васьківський пише:

Особистість є безмежність, внутрішня трансцендентність людини, яка виходить за межи будь-якого предмету.

Що, в моєму розумінні, і є відчуттям приналежності людини до "Світу Невидимого", який охоплює/включає в себе "все суще"

Василь Васьківський пише:

Таким чином, особистість є вільною самістю, а не обмеженою сутністю, тобто особистість сама вибирає, ким і якою їй бути, тобто вибирає свою самість, якою вона є, і єдність якої вона осягає.

А тут у Вас вже особистість має можливість вибирати (в моєму розумінні -- оте наше "духовне Я". На відміну від "фізичного", яке хоче їсти, спати і т.д.). На мою думку -- лише "намацувати" (або ні -- тоді робити помилки) власне Призначення. Те, для чого вона була Створена?
Ну уявімо собі що "десять особистостей" одного з класів середньої школи виберуть стати президентами своєї країни. Що означатиме фіаско, як мінімум дев"яти з них?

Василь Васьківський пише:

бо існує цілий світ людей, кожна з яких є автономною вільною формою реалізації єдности з собою своєї власної самости

На мою думку це Ваше твердження, як мінімум, видає бажане за дійсне. Насправді людина досить обмежена у власному виборі. Перший "етап обмеження", формується дуже просто і "природньо" --"не бажанням це робити" (от я Вам запропоную, створити... партію фізиків, наприклад. Ви скажите що Вам це нецікаво). Другим етапом (якщо Ви погодитеся) буде "збіг обставин", які не дадуть Вам виконати цей план.
Лише у випадку, коли людина, як "елемент Системи" буде робити дії що "вигідні Системі" (або -- вигідні
"Антисистемі"), вона матиме шанс на успіх. На прикладі Образу -- клітина організму справно виконує свої фуккції і отримує "підтримку організму". Клітина ракової пухлини -- отримує "підтримку хвороби". Ділитиметься чи ні клітина, залежить від "співвідношення сил".

Василь Васьківський пише:

Люди відрізняються за рівнями свого особистого розвитку в осягненні єдности та за формами конкретного осягнення єдности, які вони вибирають особисто.

З тезою, викладеною на початку речення -- погоджуся. На "вибирають особисто" -- саркастично посміхнуся... Фаталіст я, що поробиш

Oleksa пише:

Василь Васьківський пише:

Особистість не є ні формою еволюції, ні життя як фізичного процесу, ні формою діяльности, зміст предмету якої є завжди обмеженим.

Чи проходила "особистість пана Василя Васьківського (Олекси)" певні етапи "власної еволюції" (від, скажімо, навичок дитини до свого сучасного "стану"? Від "простішого" до "складнішого"?)
Чи притаманне життя, як фізичний процес особистості пана Ваиля Васьківського/Олекси?

З особистістю як такою я пов’язую осягнення єдности, тобто особистість і є людською формою осягнення єдности. Це означає, що особистість та еволюція, життя, діяльність – це різні речі. Але людина – це не тільки особистість, яка прагне осягнення єдности, а й живий організм, який еволюціонує, живе, вмирає. Тому ці еволюція, життя, смерть є еволюцією, життям, смертю цієї особистости, а не когось іншого. Але вони є процесами організму, а не самої особистости як форми осягнення єдности. Я так вважаю...

Oleksa пише:

Схоже що ні, що вираз на кшталт : "пан N є цікавою особистістю" видаватиметься Вам невірно сформульованим, оскільки нижче Ви пишете наступне:

Василь Васьківський пише:

Особистість є безмежність, внутрішня трансцендентність людини, яка виходить за межи будь-якого предмету.

Що, в моєму розумінні, і є відчуттям приналежності людини до "Світу Невидимого", який охоплює/включає в себе "все суще"

Невидиме не може охоплювати все суще, бо все суще не є невидимим, а є видимим. Невидиме може охоплювати лише невидиме.

Oleksa пише:

Василь Васьківський пише:

Таким чином, особистість є вільною самістю, а не обмеженою сутністю, тобто особистість сама вибирає, ким і якою їй бути, тобто вибирає свою самість, якою вона є, і єдність якої вона осягає.

А тут у Вас вже особистість має можливість вибирати (в моєму розумінні -- оте наше "духовне Я". На відміну від "фізичного", яке хоче їсти, спати і т.д.). На мою думку -- лише "намацувати" (або ні -- тоді робити помилки) власне Призначення. Те, для чого вона була Створена?
Ну уявімо собі що "десять особистостей" одного з класів середньої школи виберуть стати президентами своєї країни. Що означатиме фіаско, як мінімум дев"яти з них?

Бути президентом не є чисто особистою справою, а є справою всього суспільства. Тому, якщо певна особистість вважає буття президентом своїм особистим призначенням, то це буде відхиленням від осягнення єдности, яке є особистим покликанням людини. Єдність та президент – це зовсім інші речі. Єдність – це не президент!

Oleksa пише:

Василь Васьківський пише:

бо існує цілий світ людей, кожна з яких є автономною вільною формою реалізації єдности з собою своєї власної самости

На мою думку це Ваше твердження, як мінімум, видає бажане за дійсне. Насправді людина досить обмежена у власному виборі. Перший "етап обмеження", формується дуже просто і "природньо" --"не бажанням це робити" (от я Вам запропоную, створити... партію фізиків, наприклад. Ви скажите що Вам це нецікаво). Другим етапом (якщо Ви погодитеся) буде "збіг обставин", які не дадуть Вам виконати цей план.
Лише у випадку, коли людина, як "елемент Системи" буде робити дії що "вигідні Системі" (або -- вигідні
"Антисистемі"), вона матиме шанс на успіх. На прикладі Образу -- клітина організму справно виконує свої фуккції і отримує "підтримку організму". Клітина ракової пухлини -- отримує "підтримку хвороби". Ділитиметься чи ні клітина, залежить від "співвідношення сил".

Людина вибирає лише одне: жити осягненням єдности чи чимось іншим. А все інше – це обставини життя, які людина не вибирає.

Oleksa пише:

Василь Васьківський пише:

Люди відрізняються за рівнями свого особистого розвитку в осягненні єдности та за формами конкретного осягнення єдности, які вони вибирають особисто.

З тезою, викладеною на початку речення -- погоджуся. На "вибирають особисто" -- саркастично посміхнуся... Фаталіст я, що поробиш

Неможливо осягнути єдність, якщо це осягнення єдности не буде особистим вибором людини!

Пане, Василю Васьківський, а чи не змогли б Ви, -- задля кращого розуміння Вашої точки зору -- Вказати на розбіжності між людиною що "опанувала єдність", та такою що ще ні. Якісь "проміжні етапи" цього становлення...
Теж саме -- стосовно суспільства. Яким воно стає після "осягнення єдності" (в ідеалі). В чому його відмінності від суспільства яке цього ще досягло?
Які "ознаки осягнення"? У Вашому розумінні. Якщо можна -- не просто словесні конструкції, а на прикладах.
Люди тоді працюють не за гроші, а у власне задоволення? Чи за гроші, але за покликанням? Або -- від кожного в міру його таланту? Чи існують в такому суспільстві конфлікти?

Відмінність між людиною, що живе в єдності, та іншими людьми є невидимою, бо вона є відмінністю налаштованости. Вона не прив’язана до якогось предметного інтересу, тобто до якоїсь обмеженої предметної сфери, оскільки єдність є безмежністю. А в стосунках з іншими людьми вона на першому місці покладає осягнення єдности там, де інші люди переслідують лише свій інтерес. З другого боку, не треба думати, що така людина зовсім не має ніяких інтересів, але вона їх реалізує не за рахунок осягнення єдности з іншими людьми.

Стосовно до суспільства це означає побудову суспільних стосунків на засадах добровільтости та одностайности з виключенням влади. Приклад реалізації такої спільноти можете знайти тут.

Василь Васьківський пише:

Відмінність між людиною, що живе в єдності, та іншими людьми є невидимою, бо вона є відмінністю налаштованости. Вона не прив’язана до якогось предметного інтересу, тобто до якоїсь обмеженої предметної сфери, оскільки єдність є безмежністю.

Якщо єдність є безмежністю (а воно так і повинно бути, бо ЄДИНЕ це всеосягаюче), тоді така єдність не може стосуватися земного людства, обмеженого у власних тілах й цим і розділеного.

Василь Васьківський пише:

А в стосунках з іншими людьми вона на першому місці покладає осягнення єдности там, де інші люди переслідують лише свій інтерес. З другого боку, не треба думати, що така людина зовсім не має ніяких інтересів, але вона їх реалізує не за рахунок осягнення єдности з іншими людьми.

Повна спільність інтересів можлива в одному повноцінному тілі. Половинчата єдність, уже не єдність.

Василь Васьківський пише:

Стосовно до суспільства це означає побудову суспільних стосунків на засадах добровільтости та одностайности з виключенням влади.

Неможливе таке суспільство на землі. З владою, без влади, за жодних умов НЕМОЖЛИВЕ.
А отже й визначення вашої єдности невірне.

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Відмінність між людиною, що живе в єдності, та іншими людьми є невидимою, бо вона є відмінністю налаштованости. Вона не прив’язана до якогось предметного інтересу, тобто до якоїсь обмеженої предметної сфери, оскільки єдність є безмежністю.

Якщо єдність є безмежністю (а воно так і повинно бути, бо ЄДИНЕ це всеосягаюче), тоді така єдність не може стосуватися земного людства, обмеженого у власних тілах й цим і розділеного.

Тіло особистість не обмежує, а єдність стосується особистости, а не тіла!

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

А в стосунках з іншими людьми вона на першому місці покладає осягнення єдности там, де інші люди переслідують лише свій інтерес. З другого боку, не треба думати, що така людина зовсім не має ніяких інтересів, але вона їх реалізує не за рахунок осягнення єдности з іншими людьми.

Повна спільність інтересів можлива в одному повноцінному тілі. Половинчата єдність, уже не єдність.

Єдність – це не спільність інтересів, а спільність інтересів – це не єдність!

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Стосовно до суспільства це означає побудову суспільних стосунків на засадах добровільтости та одностайности з виключенням влади.

Неможливе таке суспільство на землі. З владою, без влади, за жодних умов НЕМОЖЛИВЕ.
А отже й визначення вашої єдности невірне.

Чи суспільство можливе, чи неможливе – спорити не буду, а от спільнота можлива. Її приклад тут.

Василь Васьківський пише:

Тіло особистість не обмежує, а єдність стосується особистости, а не тіла!

Якже ж не обмежує. Особистість прагне літати, а тіло здатне повзати.
Особистість розуміє, що треба віддати останній кусень хліба голодаючому, що помирає. А тіло каже з'їш ти, бо сам помреш, і має рацію.

Василь Васьківський пише:

Єдність – це не спільність інтересів, а спільність інтересів – це не єдність!

Авжеж. Усе упирається в реалізацію цієї єдности людською спільнотою.
Реалізацію, котра тут на землі на землі НЕ МОЖЛИВА В ПРИНЦИПІ.

Василь Васьківський пише:

Чи суспільство можливе, чи неможливе – спорити не буду, а от спільнота можлива.

В такому випадку наведіть ваші визначення суспільства і спільноти.

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Тіло особистість не обмежує, а єдність стосується особистости, а не тіла!

Якже ж не обмежує. Особистість прагне літати, а тіло здатне повзати.
Особистість розуміє, що треба віддати останній кусень хліба голодаючому, що помирає. А тіло каже з'їш ти, бо сам помреш, і має рацію.

Особистість прагне осягнення єдности, а тіло при цьому не заважає.

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Єдність – це не спільність інтересів, а спільність інтересів – це не єдність!

Авжеж. Усе упирається в реалізацію цієї єдности людською спільнотою.
Реалізацію, котра тут на землі на землі НЕ МОЖЛИВА В ПРИНЦИПІ.

В якому це принципі?

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Чи суспільство можливе, чи неможливе – спорити не буду, а от спільнота можлива.

В такому випадку наведіть ваші визначення суспільства і спільноти.

Спільноту утворюють особистості, а суспільство – громадяни.

Василь Васьківський пише:

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Тіло особистість не обмежує, а єдність стосується особистости, а не тіла!

Якже ж не обмежує. Особистість прагне літати, а тіло здатне повзати.
Особистість розуміє, що треба віддати останній кусень хліба голодаючому, що помирає. А тіло каже з'їш ти, бо сам помреш, і має рацію.

Особистість прагне осягнення єдности, а тіло при цьому не заважає.

Тіло обМЕЖує людину. У ЄДНОСТІ меж не існує.

Василь Васьківський пише:

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Єдність – це не спільність інтересів, а спільність інтересів – це не єдність!

Авжеж. Усе упирається в реалізацію цієї єдности людською спільнотою.
Реалізацію, котра тут на землі на землі НЕ МОЖЛИВА В ПРИНЦИПІ.

В якому це принципі?

Принцип порозуміння один -- логічний.

Василь Васьківський пише:

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Чи суспільство можливе, чи неможливе – спорити не буду, а от спільнота можлива.

В такому випадку наведіть ваші визначення суспільства і спільноти.

Спільноту утворюють особистості, а суспільство – громадяни.

Гм-м., виходить громадянин не може бути особистістю, а особистітсть не може бути громадянином?..

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Тіло особистість не обмежує, а єдність стосується особистости, а не тіла!

Якже ж не обмежує. Особистість прагне літати, а тіло здатне повзати.
Особистість розуміє, що треба віддати останній кусень хліба голодаючому, що помирає. А тіло каже з'їш ти, бо сам помреш, і має рацію.

Особистість прагне осягнення єдности, а тіло при цьому не заважає.

Тіло обМЕЖує людину. У ЄДНОСТІ меж не існує.

Тіло не обмежує людину, а забезпечує їй життя!

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Єдність – це не спільність інтересів, а спільність інтересів – це не єдність!

Авжеж. Усе упирається в реалізацію цієї єдности людською спільнотою.
Реалізацію, котра тут на землі на землі НЕ МОЖЛИВА В ПРИНЦИПІ.

В якому це принципі?

Принцип порозуміння один -- логічний.

Логічних принципів існує багато.

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Чи суспільство можливе, чи неможливе – спорити не буду, а от спільнота можлива.

В такому випадку наведіть ваші визначення суспільства і спільноти.

Спільноту утворюють особистості, а суспільство – громадяни.

Гм-м., виходить громадянин не може бути особистістю, а особистітсть не може бути громадянином?..

Особистість може бути громадянином, а коли говорять про громадянина, абстрагуються від його особистости.

Василь Васьківський пише:

Особистість є безмежність, внутрішня трансцендентність людини, яка виходить за межи будь-якого предмету. Таким чином, особистість є вільною самістю, а не обмеженою сутністю, тобто особистість сама вибирає, ким і якою їй бути, тобто вибирає свою самість, якою вона є, і єдність якої вона осягає.

Словосполучення "осягнення єдності" мені сподобалося. Спробував з ним "погатися" -- цікавим вийшов "загальний Образ":

Осягнення, -- є в цьому слові якась "гумова еластичність", "розширення" на всі сторони...

Єдність -- асоціація з доцентровими силами...

Словосполучення, в результаті, "з"явилося" в Образі... накачаної волейбольної камери... . Таке щось, як "річ в собі".. Думаю що "шанси на існування", в такого утворення, невеликі.

Справа навіть не в "об"ємі" ( так може "виглядати", в принципі, і клітина і Земна куля ), а в "невідповідності пари".

Або Єдність -- і тоді вже без обмеження (без оцієї, хоч і "гумової", але "шкаралупи"), або ж осягнення -- тоді "розширення за горизонти", але індивідуальне...

Пізніше подивлюся посилання на сайт (російський) -- цікаво, чи буде "співпадіння"?
Розумію, що вище написане -- вже "в ніякі рамки" . Я дам, трохи пзініше, пояснення...

Василь Васьківський пише:

Тіло не обмежує людину, а забезпечує їй життя!

Можна було б погодитись з тезою, але смисл вкладений у таке "життя", -- як прминаюче. Себто пербуваючи у такому тимЧАСовому житті, ми вимушені миритися зі смерттю. Що є нелогічно з огляду прагнення життя.

Василь Васьківський пише:

Логічних принципів існує багато.

Й з цим можна було б погодитись. І в даному випадку за основу нашої спільної логіки можна взяти те, що терпимо (прагнемо) одне другого.

Василь Васьківський пише:

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Спільноту утворюють особистості, а суспільство – громадяни.

Гм-м., виходить громадянин не може бути особистістю, а особистітсть не може бути громадянином?..

Особистість може бути громадянином, а коли говорять про громадянина, абстрагуються від його особистости.

Абстрагуватися від чиєїсь особистості, не може означати її відсутности.

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Тіло не обмежує людину, а забезпечує їй життя!

Можна було б погодитись з тезою, але смисл вкладений у таке "життя", -- як прминаюче. Себто пербуваючи у такому тимЧАСовому житті, ми вимушені миритися зі смерттю. Що є нелогічно з огляду прагнення життя.

А Вас хтось заставляє примирятися?

Василь Васьківський пише:

А Вас хтось заставляє примирятися?

З фізичною смерттю вимушені змиритися усі.

Життя спрямоване на виживання, а не на смерть. Осягнення єдности є також формою виживання людини. Смерть не стосується осягнення єдности, але як форма виживання осягнення єдности є запереченням смерти.

Василь Васьківський пише:

Життя спрямоване на виживання, а не на смерть.

Яка користь від такого спрямування, коли смерть полюбому настане.

Василь Васьківський пише:

Смерть не стосується осягнення єдности, але як форма виживання осягнення єдности є запереченням смерти.

Чого варті такі заперечення, коли позбутися смерті ніяк не виходить.

Яка користь від Вашого життя? Все-рівно помрете!

Oleksa. пише:

Василь Васьківський пише:

Ніхто процесом не управляє, і, вкінці-кінців, все залежить від особистих якостей людини, яка бере участь в дискусіях на форумі. Тобто дискусія на форумі теж є формою осягнення єдности, здійснення якого залежить від особистого вибору: робити це чи ні, осягати єдність чи сваритись.

Я вже, здається, неодноразово, висловив власну позицію, тому продовжувати не бачу сенсу...

Замість цього -- невеличкий "роздум на тему Осягнення"...
...я,-- коли випадає вільний час, та виникає таке бажання, -- продовжую "гратися" з цим словом (навмисне не шукаючи його в тлумачному словнику, та не зазираючи до наведеного Вами посилання на сайт).
Якщо від "сягати"/"сягнути":
-- дістатися того, що знаходиться дуже далеко. Часто -- не має певної межі -- неба, обрію;
-- зрозуміти першопричину події, явища;
-- "анігіляція відстані" (при міжособистих стосунках);
-- "подорож в часі"...
якщо "осягнути":
-- зрозуміти ("масштаб" події/ситуаціі);
Але якщо Осягнути (саме так -- з великої літри!) -- то у мене виходить Розуміння без "роботи розуму". Бачиш всю картину повністю (з усіма "нюансами", "півтонами" і навіть з тим чого "на ній" немає). Розумієш всі процеси що відбуваються. Бачиш всі взаємозв"язки та взаємодії...Всі причини і наслідки... Розумієш всю "структуру"... Бачиш своє місце в ній...
Гарно -- не висловити!
(а чи здійсненно?)...

Осягнення означає одночасно і зрозуміння єдности, її осягнення в понятті, і реалізацію її на практиці, в стосунках з людьми. Бо сама єдність не є якимсь предметом, який можна дістати чи до якого можна доторкнутись і придбати його фізично. Відтак, єдність існує лише в її осягненні...

Oleksa пише:

(Сб Травень 15 2010, 18:44)
а чи не змогли б Ви, -- задля кращого розуміння Вашої точки зору -- Вказати на розбіжності між людиною що "опанувала єдність", та такою що ще ні. Якісь "проміжні етапи" цього становлення...
Теж саме -- стосовно суспільства. Яким воно стає після "осягнення єдності" (в ідеалі). В чому його відмінності від суспільства яке цього ще не досягло?
Які "ознаки осягнення"?

Мабуть «опанувати єдність» нам не вдається, тому знадобилося поняття «осягнення єдності»

Василь Васьківський пише:

(Пт Травень 28 2010, 20:25)
Бо сама єдність не є якимсь предметом, який можна дістати чи до якого можна доторкнутись і придбати його фізично.
Відтак, єдність існує лише в її осягненні...

Стосовно відмінності між людиною здатною до осягнення єдності, та такою, що втратила, або ще не має такої якості у конкретному місці світу, у відповідний момент, звернемося до біблейної «заповіді з щокою».
Власне відщуття «болю у правій щоці» людини, що схибила та в попередню мить не мала осягнення єдності, і «вдарила ближнього», у якійсь сфері життя – яскрава ознака осягнення єдності, та підстава не втрачати його надалі.

Теж саме -- стосовно суспільства.

Маю зауважити, що люди відрізняються своєю налаштованістю. Відповідно, люди або налаштовані на осягнення єдности, або ні. Ця налаштованість може змінитись взалежності від особистого досвіду та внаслідок спілкування з відповідною особистістю.

Ми знов вийшли на поняття «налаштованість» ...

Можливо хтось надасть посилання, що до походження та вживання цього поняття ?

Довге очікування відповіді, наукових фахівців-психологів та ерудитів, на прохання у попередньому дописі, навряд чи доречне. Згадаймо про чисельність теорій особистості, заангажованість більшості авторів тих теорій власними медичними практиками, та домінуванням там економічних моментів.

Спробуємо «самотужки» розібратися з поняттям «налаштованість», долучив ландшафтну модель, де будь-який розгорнений динамічний образ (ландшафт) розглядається як модель буття у певному місці світу.

Про налаштованість можу сказати, що, на мою думку, Алетея українською найкраще перекладається як налаштованість на відкритість.

Василь Васьківський пише:

 (Re: Єдність як форма буття людини   Сб Травень 15 2010, 14:04)
З особистістю як такою я пов’язую осягнення єдности, тобто особистість і є людською формою осягнення єдности. Це означає, що особистість та еволюція, життя, діяльність – це різні речі. Але людина – це не тільки особистість, яка прагне осягнення єдности, а й живий організм, який еволюціонує, живе, вмирає. Тому ці еволюція, життя, смерть є еволюцією, життям, смертю цієї особистости, а не когось іншого. Але вони є процесами організму, а не самої особистости як форми осягнення єдности. Я так вважаю...

Єдність, про яку говорить Василь Васьківський, не виключає інші бачення єдності.
Не відразу людство отримало ДО (динамічний образ) з назвою «єдність», здатний стало надавати саме таку єдність. Тисячі років тому, «філософська думка наблизилася до розуміння єдності», і «руками апостолів писав Бог»… про абсолютну Особистість, про єдність у Христі, любов, …
Апостол Павло засвідчує, що "нема вже юдея, ні язичника; ні раба, ні вільного; нема чоловічої статі, ні жіночої; бо всі ви – одно в Христі Ісусі" (Гал. 3:28).
Досі ДО єдності використовується не у повній мірі, бо індивідуальні, групові, суспільні та глобальні моменти мають свої місця, а розкриття людської самісті стримується міжмісцевими негараздами, та  захопленістю особистостей змістом тих, чи інших місць світу, де людина природно і техніко-технологічно, «утримує» часткове повторення певної сталості в ландшафтності світу – існує.

Василь Васьківський пише:

(Тема: Re: Єдність як форма буття людини   Вт Травень 18 2010, 10:39)

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

P.M. пише:

Василь Васьківський пише:

Тіло особистість не обмежує, а єдність стосується особистости, а не тіла!

Якже ж не обмежує. Особистість прагне літати, а тіло здатне повзати.
Особистість розуміє, що треба віддати останній кусень хліба голодаючому, що помирає. А тіло каже з'їш ти, бо сам помреш, і має рацію.

Особистість прагне осягнення єдности, а тіло при цьому не заважає.

Тіло обМЕЖує людину. У ЄДНОСТІ меж не існує.

Тіло не обмежує людину, а забезпечує їй життя!

Хіба лише людське тіло (у звичному значенні) надає привід для суперечливих думок?
Будь-яке місце, у світі людини, може стати «місцем боротьби протилежностей», бо саме існування місця свідчить про сталість цього ДО, про стале виконання певними ДО, у ньому, місцевої функції. Це дає підстави казати «тіло ДО», у разі, коли йдеться не про означення місця, де ДО «існує у всій повноті», а про «саму повноту» як цілісність (цілісну динаміку того ДО).
Однак, залишимо ті «місцеві справи». Зараз, стосовно теми, важливо повніше розгорнути ландшафтну модель.
На форумі, вже доводилося звертатися до публікації  «Образы ландшафта». (Ю.Г.Тютюнник. Totallogy-XXI, Вип.14, 2006р., http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/totallogy/2006_14/tutun.htm ).
Цього разу спробуємо подивитися на «представлення образів ландшафту» не як на уявлення, демонстрацію, що природно при ознайомленні з текстом. Зараз «представлення» включаємо в ландшафтну модель. «Представленню образив ландшафту» надаємо відповідний смисл:
ДО, розгорнені свого часу в різних місцях світу людини, частково присутні в ДО, що розгортаємо зараз. Тобто, тут і зараз (у ландшафті) різною мірою, різні ДО представляють «місце-часи» своїх ландшафтів.
…