«Я» і «особистість»

Поняття «особистість», у порівнянні з поняттям «Я», більш технічне і «горизонтальне», бо тісно пов’язане з психологічними дослідженнями та маніпулюванням.
Понятійний образ «Я» - більш «вертикальний», «йде з глибин». Він більш чуттєвий, з ним легше «охоплювати світ», єднаючи «небо» і «землю» у місце-моментах.

Тобто в «особистості» багато системно-теоретичного, на відміну від практичного «Я».

(оригінал на започаткованому сайті «Нове життя системи і ландшафту»)
https://sistema88.webnode.com.ua/ya/

carma_ пише:: Поняття «особистість», у порівнянні з поняттям «Я», більш технічне і «горизонтальне», бо тісно пов’язане з психологічними дослідженнями та маніпулюванням.
Понятійний образ «Я» - більш «вертикальний», «йде з глибин». Він більш чуттєвий, з ним легше «охоплювати світ», єднаючи «небо» і «землю» у місце-моментах.

Тобто в «особистості» багато системно-теоретичного, на відміну від практичного «Я».

Дякую! Я щойно повернувся з відпустки. Трохи відпочив й відчуваю в собі певну емоційну трансформацію, яка ще не закінчилась. Маю намір прочитати ще дві книжки одного цікавого автора ( https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%B8%D0%BD%D0%B0_%D0%B2_%D0%BF%D0%BE%D1%88%D1%83%D0%BA%D0%B0%D1%85_%D1%81%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%B6%D0%BD%D1%8C%D0%BE%D0%B3%D0%BE_%D1%81%D0%B5%D0%BD%D1%81%D1%83_(%D0%BA%D0%BD%D0%B8%D0%B3%D0%B0) ), в якого знайшов дуже змістовну тезу про особистість...

Він стверджує - я схильний з ним погодитись, - що особистість є унікальною, й кожен сам знаходить сенс свого власного життя. І цей сенс є також унікальним сенсом...
Тобто сенс мого життя й сенс життя іншої особистости є унікальними. Відтак сенс життя однієї особистости не може бути сенсом життя іншої особистости, хоч існують цінності, які можуть нас об'єднати.
Поки що не готовий дати розгорнуту картину й продовжую свій особистий пошук в цьому напрямку.

carma_ пише:: (оригінал на започаткованому сайті «Нове життя системи і ландшафту»)
https://sistema88.webnode.com.ua/ya/

Ваші ідеї про співвідношення ландшафтности та системности мене зацікавили, але ще їх не асимілював. Можливо, пізніше прокоментую...

Я скористаюсь думкою Віктора Франкла, який в своїй книзі "Aerztliche Seelsorge" ("Лікарське піклування про душу") написав наступне:
"Типове людське буття, назване екзистенцією, може бути визначене і як "буття, яке я є"." Внаслідок унікальности особистости, вона сама вибирає, якою їй бути. І її буття не є наявним ніде до того, як вона його вибере та реалізує.

Відтак особисте буття є виявленням унікальности, а не вічности! Сенс особистого життя є унікальним та неповторимим, і реалізація цього сенсу є особистою відповідальністю людини.

Звичайно, особистість не вибирає ті історичні умови, в яких вона живе та під впливом яких формується - фізичні, біологічні, психологічні, сімейні чи соціальні умови, - але вона є вільною в виборі сенсу свого особистого життя в цих умовах.
Особистість вибирає, що для неї особисто є цінним: цінність творити щось нове, унікальне, цінність якогось унікального переживання чи цінність своєї власної особистої гідности з якою особистість зберігає свою присутність і витримку в будь-яких,
інколи нестерпних умовах чи ситуаціях, зберігаючи вірність собі та своєму власному особистому вибору.

Сенс життя можна лише виявити, здобути та реалізувати особисто. І його ніхто не може задати, надати чи передати особистості ззовні. Умови життя особистости можуть бути детерміновані, але не сам унікальний сенс особистого життя!

Все це і є ті моменти, які складають особисте буття і які знімаються єдністю як формою особистого буття. І справжнє буття філософії є лише в осягненні єдности як форми буття...

Василь Васьківський пише:: Внаслідок унікальности особистости, вона сама вибирає, якою їй бути.

Лекція Андрія Баумейстера «Свобода волі: реальність чи ілюзія?»
https://www.youtube.com/watch?v=7NafybgYvVg

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Внаслідок унікальности особистости, вона сама вибирає, якою їй бути.

Лекція Андрія Баумейстера «Свобода волі: реальність чи ілюзія?»
https://www.youtube.com/watch?v=7NafybgYvVg

Дякую! На мою думку, реальність свободи волі є наслідком того, що особистість є унікальною автономною фізичною істотою, про що я вже писав раніше тут: https://socys.forum2x2.ru/t134-topic#849

carma_ пише:: Поняття «особистість», у порівнянні з поняттям «Я», більш технічне і «горизонтальне», бо тісно пов’язане з психологічними дослідженнями та маніпулюванням.
Понятійний образ «Я» - більш «вертикальний», «йде з глибин». Він більш чуттєвий, з ним легше «охоплювати світ», єднаючи «небо» і «землю» у місце-моментах.

Тобто в «особистості» багато системно-теоретичного, на відміну від практичного «Я».

(оригінал на започаткованому сайті «Нове життя системи і ландшафту»)
https://sistema88.webnode.com.ua/ya/

Ви розділили одну унікальну автономну фізичну істоту на два полюси:
"я" - полюс іманентности;
особистість - полюс трансцендентности.

Макс Шелер пише:: Только человек — поскольку он личность — может возвыситься над собой как живым существом и,
исходя из одного центра как бы по ту сторону пространственно-временного мира, сделать предметом своего познания все, в том числе и себя самого.

Но этот центр человеческих актов опредмечивания мира, своего тела и своей Psyche* не может быть сам «частью» именно этого мира,
то есть не может иметь никакого определенного «где» или «когда»,— он может находиться только в высшем основании самого бытия.
Таким образом, человек — это существо, превосходящее само себя и мир.

Джерело: http://readli.net/chitat-online/?b=330785&pg=8

На мою думку, це трохи штучний поділ тієї ж фізичної істоти, в якій можна знайти аж три іпостасі:
1. Я є.
2. Я є той, хто є.
3. Я є той, хто є особистістю.

Цитата :: Він стверджує - я схильний з ним погодитись, - що особистість є унікальною, й кожен сам знаходить сенс свого власного життя. І цей сенс є також унікальним сенсом... Тобто сенс мого життя й сенс життя іншої особистости є унікальними. Відтак сенс життя однієї особистости не може бути сенсом життя іншої особистости, хоч існують цінності, які можуть нас об'єднати(https://socys.forum2x2.ru/t135-topic#883 )

«кожен сам знаходить сенс свого власного життя» - занадто художнє висловлювання! Коли ближче до повсякдення, то помітимо, що життєвий сенс, стосовно конкретного моменту, людина знаходить далеко не завжди. Якщо знаходить, то звідки впевненість що сама?
У житті особи, безліч сенсів … , тому краще акцентувати на осмисленні життя, як на пошуку та отриманні сенсів.
При «зведенні життя» до одного сенсу, легко потрапити у пастку. Найбільш яскравий, граничний приклад, з того що пам’ятаю, надав Дугін А.Г. У моєму переказі, навряд чи вдасться відчути оту велич гральної пропагандистської майстерності.
«Метою життя людини є смерть! До неї людина йде все життя».
Не можу наполягати на точності наведення, тай, важливе інше. У контексті лекції, легко погодитися з твердженням автора!

За художнім «сенсом життя», скоріш за все, ховається особиста життєва спрямованість?
То дуже цікава річ. Необов’язково помітна кожного моменту. Інколи, погано усвідомлена самою особою …

carma_ пише:

Цитата :: Він стверджує - я схильний з ним погодитись, - що особистість є унікальною, й кожен сам знаходить сенс свого власного життя. І цей сенс є також унікальним сенсом... Тобто сенс мого життя й сенс життя іншої особистости є унікальними. Відтак сенс життя однієї особистости не може бути сенсом життя іншої особистости, хоч існують цінності, які можуть нас об'єднати(https://socys.forum2x2.ru/t135-topic#883 )

«кожен сам знаходить сенс свого власного життя» - занадто художнє висловлювання! Коли ближче до повсякдення, то помітимо, що життєвий сенс, стосовно конкретного моменту, людина знаходить далеко не завжди. Якщо знаходить, то звідки впевненість що сама?
У житті особи, безліч сенсів … , тому краще акцентувати на осмисленні життя, як на пошуку та отриманні сенсів.

Дійсно! Сенсів можна знайти багато, але життя має сенс. Це може бути створення власної філософської системи, якоїсь теорії. Може бути побудова комунізму чи служіння богу.
Може бути любов до якоїсь людини. Може бути переживання чогось в житті, що надає йому певний сенс. Як правило, у особистости є пріоритети - що найважливіше, а що не так важливе.
Але життя є унікальним, а тому і сенс особистого життя є унікальним. І особистість вибирає, яким йому бути...

Осмислення життя теж підходить!

carma_ пише:: При «зведенні життя» до одного сенсу, легко потрапити у пастку. Найбільш яскравий, граничний приклад, з того що пам’ятаю, надав Дугін А.Г. У моєму переказі, навряд чи вдасться відчути оту велич гральної пропагандистської майстерності.
«Метою життя людини є смерть! До неї людина йде все життя».
Не можу наполягати на точності наведення, тай, важливе інше. У контексті лекції, легко погодитися з твердженням автора!

Насправді, таку думку висловив Гайдеґґер, а Дугін лише її повторює. Як на мене, сенсом життя є не смерть.
Щодо смерти, то сенс матиме лише гідно померти. Чи гідно прожити свою старість. Друге - краще...

carma_ пише:: За художнім «сенсом життя», скоріш за все, ховається особиста життєва спрямованість?
То дуже цікава річ. Необов’язково помітна кожного моменту. Інколи, погано усвідомлена самою особою …

Спрямованість... Я налаштований на відкритість. Це спрямованість чи ні? Сенс - це значно більше, ніж спрямованість.
Це інтенція відкрити свій сенс, якого ще немає. Спрямованість мені асоціюється з тим, що вже є.
Особистість завжди прагне чогось більшого, ніж те, чим вона вже є, прагне осягнути те, чого ще не було в житті.
Або того, що ще не було осягнуто. Якось так...

Василь Васьківський пише:: На мою думку, це трохи штучний поділ тієї ж фізичної істоти, в якій можна знайти аж три іпостасі:
1. Я є.
2. Я є той, хто є.
3. Я є той, хто є особистістю.

І , на який «хліб», зокрема у повсякденні, можна «мазати» цю конструкцію?
Чи теж під грифом «Для особистого використання»?

Василь Васьківський пише:: Сенс - це значно більше, ніж спрямованість.
Це інтенція відкрити свій сенс, якого ще немає. Спрямованість мені асоціюється з тим, що вже є.
Особистість завжди прагне чогось більшого, ніж те, чим вона вже є, прагне осягнути те, чого ще не було в житті.
Або того, що ще не було осягнуто. Якось так...

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: На мою думку, це трохи штучний поділ тієї ж фізичної істоти, в якій можна знайти аж три іпостасі:
1. Я є.
2. Я є той, хто є.
3. Я є той, хто є особистістю.

І , на який «хліб», зокрема у повсякденні, можна «мазати» цю конструкцію?
Чи теж під грифом «Для особистого використання»?

Василь Васьківський пише:: Сенс - це значно більше, ніж спрямованість.
Це інтенція відкрити свій сенс, якого ще немає. Спрямованість мені асоціюється з тим, що вже є.
Особистість завжди прагне чогось більшого, ніж те, чим вона вже є, прагне осягнути те, чого ще не було в житті.
Або того, що ще не було осягнуто. Якось так...

Перше запитання, яке виникає, це - хто я є? Все інше вже буде більш повсякденним....

Василь Васьківський пише:: (Пн Жовт 15 2018)
Осмислення життя теж підходить!

Тобто, отримання смислів …, і, з особистою участю у їхньому конструюванні?

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:: При «зведенні життя» до одного сенсу, легко потрапити у пастку. Найбільш яскравий, граничний приклад, з того що пам’ятаю, надав Дугін А.Г. У моєму переказі, навряд чи вдасться відчути оту велич гральної пропагандистської майстерності.
«Метою життя людини є смерть! До неї людина йде все життя».
Не можу наполягати на точності наведення, тай, важливе інше. У контексті лекції, легко погодитися з твердженням автора!

Насправді, таку думку висловив Гайдеґґер, а Дугін лише її повторює. Як на мене, сенсом життя є не смерть…

Насправді, таку думку важко віднести до загально філософських надбань. Її місце в політичній філософії, де вичерпання ресурсу «поточної» світоглядної моделі спонукає людей звертатися до інших засобів у політичному «мистецтві можливого». То вже інший «дискурс», і у ньому гармати, що ховаються під «моїми» вікнами, незрівнянно ближче до Дугіна, аніж до Гайдеґґера!

Василь Васьківський пише:: Я налаштований на відкритість

Таке твердження, при використанні ландшафтної світоглядної моделі, потребує уточнення, бо в комунікації важливо відчувати де (у якому місці загальнолюдського ландшафту) уможливлюються момент спільного перебування.

Висловлення, подібні до «Я налаштований на відкритість», пов’язані з моментом, коли є певна відкритість. Людина відчуває це, і фіксує наявність такого відчуття, але із «системним» світоглядом поза увагою залишаються «безліч обставин» такого відчуття, у момент його отримання (коли момент вичерпується тим відчуттям). Далі, свідомість «декларативно поширює» можливість «відчуття відкритості» аж до «горизонту». Багато різних місць, мовби, «покриті відкритістю» у ландшафті, нажаль без сучасного технічного засобу (я про ландшафтну парадигму) «проголошене» виявляється не дуже досяжним, і спілкування суттєво ускладнюється.

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: (Пн Жовт 15 2018)
Осмислення життя теж підходить!

Тобто, отримання смислів …, і, з особистою участю у їхньому конструюванні?

Не зовсім отримання, а відкриття смислів. Ці смисли не існують, поки особистість їх не відкриє чи знайде в сенсі особистого відкриття.
Замість конструювання краще підходить особисте усвідомлення. Конструюють якусь модель, прототип... Тобто щось зовнішне особистості.
Інколи слова не повністю виражають цей сенс чи ті смисли, тому все потрібно уточнювати й осмислювати...

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:: При «зведенні життя» до одного сенсу, легко потрапити у пастку. Найбільш яскравий, граничний приклад, з того що пам’ятаю, надав Дугін А.Г. У моєму переказі, навряд чи вдасться відчути оту велич гральної пропагандистської майстерності.
«Метою життя людини є смерть! До неї людина йде все життя».
Не можу наполягати на точності наведення, тай, важливе інше. У контексті лекції, легко погодитися з твердженням автора!

Насправді, таку думку висловив Гайдеґґер, а Дугін лише її повторює. Як на мене, сенсом життя є не смерть…

Насправді, таку думку важко віднести до загально філософських надбань. Її місце в політичній філософії, де вичерпання ресурсу «поточної» світоглядної моделі спонукає людей звертатися до інших засобів у політичному «мистецтві можливого». То вже інший «дискурс», і у ньому гармати, що ховаються під «моїми» вікнами, незрівнянно ближче до Дугіна, аніж до Гайдеґґера!

Якщо це Ваше зауваження стосується думки Дуґіна, то можливо, але я це питання не досліджував, щоб висловити свою оцінку.
Думка ж Гайдеґґера є не політичною, оскільки він висловлює її в контексті людського буття тут і тепер (Dasein). Він стверджує, що смерть має якийсь філософський сенс. Але це дуже абстрактно й майже незрозуміло.
Я вважаю, що смерть не має ніякого іншого сенсу, крім того, що людина помирає. Шукати тут ще якийсь сенс - це хибний шлях...

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:: Я налаштований на відкритість

Таке твердження, при використанні ландшафтної світоглядної моделі, потребує уточнення, бо в комунікації важливо відчувати де (у якому місці загальнолюдського ландшафту) уможливлюються момент спільного перебування.

Висловлення, подібні до «Я налаштований на відкритість», пов’язані з моментом, коли є певна відкритість. Людина відчуває це, і фіксує наявність такого відчуття, але із «системним» світоглядом поза увагою залишаються «безліч обставин» такого відчуття, у момент його отримання (коли момент вичерпується тим відчуттям). Далі, свідомість «декларативно поширює» можливість «відчуття відкритості» аж до «горизонту». Багато різних місць, мовби, «покриті відкритістю» у ландшафті, нажаль без сучасного технічного засобу (я про ландшафтну парадигму) «проголошене» виявляється не дуже досяжним, і спілкування суттєво ускладнюється.

Для мене має значення відкритість до іншого, ніж я! Як Ви це вписуєте в загальнолюдський ландшафт, я не знаю, відверто кажучи...

Для мене це є особиста справа, а не загальнолюдське поняття!