Я існую не тому, що я думаю, тобто сумніваюсь, а тому, що мене моя мати народила! А Картезій помер не від того, що він перестав думати. Це ж стосується кожної особистости, яка одночасно і думає, і діє, і живе, і еволюціює протягом усього свого життя. Саме це й означає, що особистість — це ще й її внутрішній всесвіт, який вона творить та пропагує. Поняття пропагатора походить він поняття поширення, тобто розповсюдження, а відтак спілкування особистостей є одночасно і взаємодією різних всесвітів. Скільки особистостей, стільки й всесвітів...
А хто створює видиме та невидиме? Невже та ж сама особистість!? Вона ж невидима, тобто є первинною трансценденцією світу фактів та подій! Те, що в метафізиці називається видимим, в фізиці називається речовиною. Картезій назвав це протяжністю, бо він не знав, що таке речовина, але бачив якусь протяжність... Еврика! Особистість є невидимою, бо вона не є речовиною. Відтак, крім речовини існує ще й особистість, яка є не протяжною, а зосередженою в самій собі і яка перебуває всередині живої фізичної істоти людини, тіло якої складається з органічної речовини. Відтак, я є особистістю і всі ми є особистостями, тобто унікальними автономними фізичними істотами, а не сукупністю органічних речовин. Чи хтось в цьому сумнівається?
Але ж я сумніваюсь, тобто думаю! Тут Картезій вже правий: я не можу не сумніватись, бо я є особистістю. Сумніви є моїм модусом буття, який підтверджується мною майже щодня. Окрім таких рідкісних щасливих випадків, коли я настільки чимсь захоплений, що навіть забуваюсь думати, тобто сумніватись. Я лише тоді в собі, коли я не сумніваюсь, а коли я сумніваюсь, я починаю думати. Й задаю собі те важке запитання. Навіщо мені ті сумніви, коли я без них такий щасливий?! Очевидно, що вони мені ніяк не потрібні, а потрібні лише комусь іншому...
Думай, крокодил, думай! Навіщо тобі мене роз’їдати тими сумнівами? Навіщо така впевнена в собі особистість раптом починає страждати від тих сумнівів? Бо особистість не лише чимсь займається, а й переживає. Відтак, вона себе втрачає не тому, що вона є особистістю, а тому що вона щось переживає. Вона переживає над тим, що трапилось в її житті. Тут ми вперше бачимо, що це переживання є переживанням невідповідности між тим, ким особистість є, і тим, що вона сприймає як реальність в своєму відчутті. Ця реальність є не реальністю буття особистістю, а реальністю її перебування в світі фактів та подій. Мораль: бути первинною трансценденцією світу фактів та подій ще не достатньо! І особистість, окрім себе, починає відкривати свою екзистенцію...
Усвідомлюючи свою екзистенцію, тобто свою полишенність в інобутті перебування тут і тепер в світі фактів та подій, особистість перестає бути пропагатором свого внутрішнього всесвіту й починає досліджувати ту реальність світу фактів та подій, щоб знайти в ньому причину тієї невідповідности між собою та реальністю, яка є причиною її сумнівів. А що таке сумніви? Це втрата довіри до всього того, що особистість зустрічає в світі. І на заміну довіри приходить в голову якась конспірологія...
В епоху глобальної турбулентности, після того, як українці обрали собі Спасителя, в Україну нарешті прийшов коронавірус, а з ним і вся потрібна для перебування в інобутті конспірологія. Будемо далі спостерігати за розвитком цих епохальних історичних подій!
Це есе написане мною під враженням від прослуханої напередодні наступної лекції Олексія Арестовича про майбутнє України:
Виглядає "міфічно" «Міфічне у системному» - новий розділ на сайті «Системне в ландшафтності світу». https://sistema88.webnode.com.ua/mifichne/
Василь Васьківський адмiнiстратор
К-ть повідомлень : 618 Звідки : Софія Registration date : 21.01.2008
Тема: Мої запитання Пт Квіт 24 2020, 17:47
carma_ пише:
Виглядає "міфічно" «Міфічне у системному» - новий розділ на сайті «Системне в ландшафтності світу». https://sistema88.webnode.com.ua/mifichne/
Дякую! Я спробую прокоментувати, хоч ще й не зміг асимілювати Ваш текст. Потребую розтлумачення деяких понять...
carma_ пише:
Системне як вичерпне, що до місце-моментів невичерпного світу, завжди має опосередковані зв'язки з іншими місцями світу. Для анімації усього такого далекого, погано відчутного, «казкового», «плиткового», «присвоєного» та ще не освоєного, не осягнутого скористаємося розширеним поняттям «міфічне».
Що таке “невичерпний світ”? Світ думок чи світ переживань? А хіба мислення не є переживанням? Хіба думки не викликають ніяких відчуттів? І де саме в цьому невичерпному світі знаходиться думка? А чи є переживання міфу бездумним?
carma_ пише:
Виходить, поняття міфічного може бути актуальне не лише у культурно-історичному сенсі. Давні міфи відображали «світ по за обрієм» - те, до чого людина не мала безпосередньої «дотичності». Минули часи, змінилися обрії пізнавальних ландшафтів, і, маємо підстави казати, що людина краще відчуває походження міфів, їхні смисли. Завдяки науковим дослідженням зменшилась міфічність давніх міфів, в сучасному ознайомленні.
А Дуґін стверджує, що в прадавньому світі для людини існувало лише сакральне і нічого дотичного для людини не було! Ось тут: https://www.youtube.com/watch?v=daudGev1KEc
Звідки тоді з’явилось те Ваше дотичне?
Я продовжу думати над Вашим текстом...
carma_
К-ть повідомлень : 333 Age : 67 Звідки : Україна Job/hobbies : філософія Humor : звичайний Registration date : 28.03.2013
Василь Васьківський пише: «Скільки особистостей, стільки й всесвітів …»
Стосовно «пропагатора» це означає конкуренцію «пропагаторів». Самий «пропаговійший» «пропагатор» отримує «світ», чи хоча б містечко у ньому, та інобуттійний бонус! Коли наблизити до християнства, то таке повсякдення десь у ідолопоклонстві? Невже Арестович Вас так надихнув?
Василь Васьківський адмiнiстратор
К-ть повідомлень : 618 Звідки : Софія Registration date : 21.01.2008
Василь Васьківський пише: «Скільки особистостей, стільки й всесвітів …»
Стосовно «пропагатора» це означає конкуренцію «пропагаторів». Самий «пропаговійший» «пропагатор» отримує «світ», чи хоча б містечко у ньому, та інобуттійний бонус! Коли наблизити до християнства, то таке повсякдення десь у ідолопоклонстві? Невже Арестович Вас так надихнув?
Хибне тлумачення! Стосовно пропагаторів, то конкуренція між ними відсутня! Оскільки кожна особистість є унікальною автономною фізичною істотою, то і їхні пропагатори є унікальними й автономними. Крім того, кожна особистість не отримує світ, а його творить, а це християнства аж ніяк не стосується! Ось детальніше про пропагаторів: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D0%B3%D0%B0%D1%82%D0%BE%D1%80
carma_
К-ть повідомлень : 333 Age : 67 Звідки : Україна Job/hobbies : філософія Humor : звичайний Registration date : 28.03.2013
Здається, тепер моя черга скаржитися на нерозуміння Вашого текста.
«Дякую! На жаль, я не зрозумів Вашої думки...»
«Я продовжу думати над Вашим текстом...»
З контекстом легше.
Контекст моїх запитань до Вас був наступним:
Василь Васьківський пише:
carma_ пише:
Виглядає "міфічно" «Міфічне у системному» - новий розділ на сайті «Системне в ландшафтності світу». https://sistema88.webnode.com.ua/mifichne/
Дякую! Я спробую прокоментувати, хоч ще й не зміг асимілювати Ваш текст. Потребую розтлумачення деяких понять...
carma_ пише:
Системне як вичерпне, що до місце-моментів невичерпного світу, завжди має опосередковані зв'язки з іншими місцями світу. Для анімації усього такого далекого, погано відчутного, «казкового», «плиткового», «присвоєного» та ще не освоєного, не осягнутого скористаємося розширеним поняттям «міфічне».
Що таке “невичерпний світ”? Світ думок чи світ переживань? А хіба мислення не є переживанням? Хіба думки не викликають ніяких відчуттів? І де саме в цьому невичерпному світі знаходиться думка? А чи є переживання міфу бездумним?
carma_ пише:
Виходить, поняття міфічного може бути актуальне не лише у культурно-історичному сенсі. Давні міфи відображали «світ по за обрієм» - те, до чого людина не мала безпосередньої «дотичності». Минули часи, змінилися обрії пізнавальних ландшафтів, і, маємо підстави казати, що людина краще відчуває походження міфів, їхні смисли. Завдяки науковим дослідженням зменшилась міфічність давніх міфів, в сучасному ознайомленні.
А Дуґін стверджує, що в прадавньому світі для людини існувало лише сакральне і нічого дотичного для людини не було! Ось тут: https://www.youtube.com/watch?v=daudGev1KEc
Звідки тоді з’явилось те Ваше дотичне?
Я продовжу думати над Вашим текстом...
Я продовжу думати над Вашим текстом після отримання відповідей на свої запитання!
carma_
К-ть повідомлень : 333 Age : 67 Звідки : Україна Job/hobbies : філософія Humor : звичайний Registration date : 28.03.2013
Василь Васьківський пише: «Я продовжу думати над Вашим текстом після отримання відповідей на свої запитання!»
Є підстави для такої урочистості?
Василь Васьківський пише: «Що таке “невичерпний світ”? Світ думок чи світ переживань? А хіба мислення не є переживанням? Хіба думки не викликають ніяких відчуттів? …», - далі, так саме, Ви розмірковуєте про ВсеСвіт, бо відчуваєте лише множинність, і «відпрацьовуєте» «теж саме» по «кожному світу». У ландшафтній моделі СВІТ ОДИН !
Пояснення «одного світу» не потребує якихось надмірних зусиль.
Для вирішення поточних задач повсякдення потрібен «простір» де вони матимуть вирішення. Сподіваюсь, не образитеся, коли скористаюся відомою байкою «про слона», що може «розпадатися на кілька дотичних об’єктів» створюючи МНОЖИННІСТЬ ? Чи, краще погляньмо на площину, що уявно пройшла крізь ніжки столу та «зафіксувала» 4 об’єкти. Далі беремо ще один вимір, … і отримуємо одне придатне місце для «хліба насущного».
Ландшафтна модель допомагає, майже, так само.
Додамо старе спостереження від психологів: «Спитайте людину про те хто вона, і, скоріш за все, почуєте назву професії …». Людина, за природою своєю, здатна жити у «цілому світі», приймає для себе «карантин довічно» - задовольняючись місцевими «фаховими синицями», «зачиняє себе на роботі», та розповідає про «інші світи».
Хтось, із колег легко «мандрує світом», «вмикаючи» інші світогляди (- залишаючи це місце світу) …
Тобто, ландшафтна модель надає один Світ, для звичайного людського повсякдення, де є РІЗНІ МІСЦЯ (усталена динаміка), зокрема для різнофахової діяльності.
Різні місця, для повсякдення, краще ніж різні світи!
Василь Васьківський пише: «А Дуґін стверджує, що в прадавньому світі для людини існувало лише сакральне і нічого дотичного для людини не було! Ось тут: … Звідки тоді з’явилось те Ваше дотичне?»
Ось там, де Ви показуєте, ми з Вами подорожували у різні часи, та з різних місць світу, тому враження від екскурсії пана Олександра різняться. До того ж, зараз, екскурсійний бізнес – річ дуже невдячна…
carma_
К-ть повідомлень : 333 Age : 67 Звідки : Україна Job/hobbies : філософія Humor : звичайний Registration date : 28.03.2013
Форум 
Вт Бер 24 2020, 17:59
