Лист від українського гурту до пана Бжезінського

04.10.1999р. Лист від українського гурту до пана Бжезінського

Вельможний пане!

Пан був таким шляхетним і об'явив перед усім світом перетягування світових гравців на великій дошці. Змагання це почалось було вже дуже давно, з незапам'ятних часів, але зараз вже наближається його фінал. Перш за все, вже закінчилось перетягування між Росією та Німеччиною в центрі Європи. Це – нічого... Також перетягування між Росією, Європою і Туреччиною на Балканах вже закінчилось приєднанням Туреччини до Європи. Можливо було б організувати  якісь змагання на сході Європи, але гравці, очевидно, вже бажають грати згідно з іншими правилами. Це вже цікаво. Але ж погляньте трохи дальше, бо там сталось щось страхотне! Вже в своєму розгарі євразійська спартакіада всесвітніх баранів за те, хто краще влупиться в кавказьку стіну. Правда, зараз девіз цієї спартакіади вже трохи змінився: „Бей баранов до последнего барана!“ Але й це ще не все! Бо розпочався росіянський джихад проти муджахединів, талібанів та хунвейбинів. Ми б'ємось об заклад, що тоді, коли цей джихад закінчиться, на території Євразії залишиться одна- однісінька країна, велич якої буде не втіленням принципу „розділюй і володій“, а наслідком технологічного розквіту, економічного розвитку, соціальної єдности та духовного піднесення. Нехай пан сам пізнає, яка буде ця країна. Бажаємо пану успіхів в нелегкій справі пророкування майбутнього!

05.10.1999р.

Василь Васьківський

P.S. Хто не в гурті, той до гурту!

06.10.1999р.

Всі до гурту!

07.10.1999р.

Гуртом до метакратії! Бо метакратія – це гурт без влади, гурт єдностайности. І там, де є влада, метакратія є в єдностайності гурту громади!

http://www.socys.narod.ru

Джерело: http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1128335827

Конституція Громади

1.Одним-єдиним завданням усієї влади є допустити скандал, але не допустити вбивства.

2.Будь-який акт законодавчої чи виконавчої влади є нечинним, якщо в наслідок його виконання сталося вбивство людини, або якщо його неможливо обгрунтувати недопущенням вбивства. Остаточне рішення про нечинність певного акту влади виносить конституційний суд. Кожен громадянин має право оскаржити владу в причиненні вбивства, або подати заяву про визнання акту влади нечинним через неможливість обгрунтування його недопущенням вбивства. Влада має право скликати референдум про позачергові вибори складу конституційного суду.

3.Стосунки влади з кожним з громадян укладаються або індивідуальною угодою між громадянином та владою, або приєднанням окремого громадянина до колективної угоди вже укладеної раніше між владою та іншими громадянами. Окрема угода визначає права та обов'язки сторін, тобто влади та громадян, в зв'язку виконанням цієї угоди, а також санкції за невиконання якоюсь із сторін своїх обов'язків. Кожна угода укладається між сторонами добровільно, без будь-якого примусу з боку влади чи громадян. Угода, що укладена з порушенням засади добровільности, є нечинною. Остаточне рішення про нечинність певної угоди між владою та громадянами виносить конституційний суд за поданням будь-якої із сторін. У випадку порушення чинної угоди сторони можуть звертатись до обраного ними суду для визначення необхідних санкцій у відповідності з вимогами порушеної кимсь угоди. Кожна із сторін має право вийти із певної угоди після того, як вона виконає свої обов'язки в зв'язку з цією угодою.

4.Влада має право скликати референдум для утвердження законів, що стосуються всіх громадян, або референдум про позачергові вибори складу конституційного суду. Закон чи рішення референдуму вступає в силу, якщо його підтримали всі громадяни в ході загального поіменного голосування. Свою підтримку певного закону громадяни засвідчують особистим підписом. Конституція є основним законом Громади. Громадянином має право стати кожен, хто засвідчить своїм підписом підтримку Конституції Громади.

07–28.09. 2005р.

Джерело:http://www2.maidan.org.ua/n/rel/1127905838

Вільний форум: http://www2.maidan.org.ua/n/free/1127906159

План метакратії

На перший план історичного розвитку подій виходять будівники капіталізму. Будівництво капіталізму буде супроводжуватись глибокими перетвореннями стосунків влади в напрямку редукції ролі держави до санітарного мінімуму. Цей перший етап, етап будівництва капіталізму, продовжиться декілька десятиріч, поки держава не перетвориться в сателіт європейського полюсу глобальної полікратії. До того часу світ вже остаточно стане багатополюсним з наступними центрами глобальної ринкової переваги: Америка, Європа, Східна Азія, Китай, Індія, ісламсько-арабський світ та Африка. Україна поступово буде вписуватись в орбіту європейського полюсу і стане в кінці будівництва капіталізму типовою європейською державою.

Завершенням будівництва капіталізму вичерпуються функції держави в історії розвитку людства. Саме тоді перед суспільством виникне питання про те, що робити з владою, яка існує не відомо для чого?! Відповідь на це запитання і дає Конституція, текст якої я запропонував до уваги всіх учасників цього форуму. Якщо когось цікавлять конкретні деталі цього плану, я берусь їх роз'яснити.

30.09.2005р.

Теза про глобальну перспективу

Світ держав прийшов до критичної стадії свого розвитку. Все свідчить про те, що помаранчева революція в Україні була одним з останніх поштовхів глобальної демократичної хвилі останніх десятиліть XX століття. На зміну якій приходить відвертий авторитаризм чи навіть правий радікалізм фашисько-нациського покрою. Права громадянина відходять на задній план, а на передній висуваються гасла єдиної держави чи єдиної нації, очищення держави від імігрантів-інородців. Прикладами є як події в Парижі та інших європейських містах, так і маніфестація євразійців в Москві в честь дня народної єдностни. Громадяни всіх держав світу дуже швидко поділились на своїх та чужих. Світ є на порозі  громадянської війни. Чи буде ця війна „гарячою“, чи обмежиться вона лише епізодичними спалахами насилля, ніякого миру між громадянами однієї і тієї ж держави вже не буде.

Держава перестала бути інститутом, об'єднуючим спільноту своїх громадян загальним інтересом, який охороняється владою цієї держави. Тепер вже різні громадяни мають різні інтереси, і владі ці інтереси не об'єднати. Влада у всіх державах світу перетворюється в інструмент насилля, який використовується однією частиною громадян, об'єднаних спільним інтересом збереження status quo для придушення інших громадян, які борються за порушення цього самого status quo на свою користь, або за повне знищення цивілізації демократичних держав. Держава та влада стали причиною поділу рівних громадян на своїх та чужих. Внаслідок чого, світ держав перестав бути мирним світом. Навіть, коли між окремими державами немає війни, всередині цих держав немає миру. Цей світ держав розривається зсередини, і цю глобальну катастрофу вже не зупинити.

Наслідком цієї глобальної катастрофи світу держав стало посилення глобальних спекулятивних кампаній апокаліптичного штибу, таких як глобальний джихад проти невірників та глобальна війна проти тероризму. Але війна не може бути формою боротьби проти тероризму, бо сама війна є формою державного тероризму. Результатом такої війни проти тероризму стала ескалація актів терору у всьому світі. Держава, яка нібито повинна захишати своїх громадян від насилля, стає генератором ескалації цього насилля. Тим самим, держава стає ворогом своїх громадян.

З одного боку маємо громадянську війну самих громадян між собою, а з другого боку маємо війну держави проти цих самих громадян, які вже у стані війни між собою. Тобто, маємо тотальну війну всіх проти всіх.

На фоні цих подій в світі зростає влада глобальних фінансово-спекулятивних структур, що контролюють тенденції глобального ринку. По-перше, тому що держава, яка веде війну, стає боржником, тобто перестає бути фінансово незалежною державою. А по-друге, тому що, розпочавши один раз війну, ця держава вже не може її зупинити, бо війна стає об'єктом уваги нелегального лобального воєнного бізнесу, який на цій війні виграє великі прибутки. Тобто влада держави зменшується, а влада глобальних фінансово-спекулятивних структур зростає, і це є свідченням порушення глобальної рівноваги влади,  яка поступово повністю перейде до рук глобальних фінансово-спекулятивних структур. Формується система нового світового порядку – система полікратії, тобто влади полюсів глобальної фінансово-спекулятивної переваги.

Світ держав є на порозі свого перетворення у придаток глобальної полікратії, після чого влада повністю перетвориться в агента глобальної спекуляції.

А що ж з цього будуть мати вільні громадяни?

17.11.2005р.

Євразійський вибір Росії

Провівши останні вибори в Чечні, Путін, на перший погляд, успішно закінчив війну. Тепер йому залишилось лише легалізувати свої дії в ісламському світі. Саме тому він сконцентрував всі свої сили для укладення нового євразійського союзу з Іраном, з перспективою залучити до цього союзу також і Афганістан та Пакістан. А після того, як Буш дезертує з Іраку, він також буде включеним в цей новий євразійський союз. Правда, ще треба буде трохи почекати, поки цей союз консолідується та набуде офіційного статусу, визнаного всіма глобальними гравцями.

Україна, звичайно, від євразійського союзу відпадає. А трохи згодом відпаде і Білорусія. Так між руськими народами буде прокладена межа. Але Жиріновський зможе спокійно помити свої чоботи на березі Персійської затоки. Та й сам Дугін нічого не буде мати проти. А Буш стерпить...

Початок другої стадії росіянського джихаду.

14.12.2005р.

URL: http://www2.maidan.org.ua/n/free/1134567450

Загальні конституційні засади спільноти громадян

Сучасні конституції є конституціями влади, а не спільноти. Тому реалізація прав громадян обмежується владою. Влада піклується лише про збереження status quo, а не про реалізацію прав громадян. Тому не влада служить громадянам, а громадяни служать владі. Така система себе вже вичерпала в історичному плані, хоч вона ще й обороняється від натиску з боку громадян.

Справжня конституція є конституцією спільноти, а не конституцією влади. Для того, щоб влада служила громадянам, необхідно, щоб стосунки спільноти та влади будувались на засаді добровільности. Тоді повноваження влади будуть обмежуватись загальною угодою між спільнотою та владою. А, коли влада перевищує свої повноваження, кожен з громадян має право оскаржити дії влади в конституційному суді. Таким чином, влада підлягає постійному контролю з боку громадян.

Взагалі, громадяни реалізують свої приватні інтереси без втручання влади, а влада служить громадянам, поки громадяни вважають необхідним саме існування цієї влади.

23.12.2005р.

Що спільного між Україною та Іраном?

Ці обидві країни пан Бжезінський згадує в своїй книзі як ключові геополітичні регіони, які, однак, не є і не будуть геополітичними гравцями при перетягуванні на великій євразійській шахматній дошці. Це було вірним для кінця XX століття, але початок XXI виглядає бути іншим. По-перше, своєю війною з тероризмом Путін та Буш загнали обох претендентів на глобальну домінацію в глухий кут нелегітимности, з якого обоє трудно зможуть викарабкатись. Це збільшує роль менших за розміром країн, таких як Україна та Іран, які до цих пір були в тіні.

По-друге, загроза ядерного тероризму тісно пов'язана з проблемою ядерного роззброєння світу, що також примушує най-більші ядерні потуги відступати перед вимогою рівного статусу всіх держав світу, також і в аспекті права володіння ядерною зброєю. Адже, якщо Іран не може володіти ядерною зброєю, тоді чому США та Росія можуть?

По-третє, саме Україна та Іран тримають в своїх руках ключ до відповіді на загадку про те, бути чи не бути Євразійському Союзу, який є метою  політики Путіна. Тобто вся геополітика залежить від вибору саме цих двох ключових держав.

Всі ці фактори разом узяті надають цим обом країнам статус геостратегічних гравців. Принаймні в 2006 році це є безспорним фактом. Чи буде це фактом також і в році наступному, в значній мірі залежить від вибору, який зробить кожна з цих країн протягом цього року в ході глобальної геостратегічної гри.

Є ще й цікава історична аналогія між Україною та Іраном. Обидві вони є нащадками стародавніх цивілізацій, які переживають своєрідне символічне відродження, що є опорою стабільного духовного піднесення в близькій перспективі.

Виходить, що пан Бжезінський все переплутав з тією євразійською дошкою?!

13.01.2006р.

Українці добровільно відмовилась від ядерної зброї. Іран теж відмовиться, правда, недобровільно. В кінці кінців він на це згодиться з вимогою, що без'ядерною державою стане також Ізраїль. Це буде тим, що є спільним між Україною та Ізраєлем.

20.01.2006р.

Спільним між Україною та Іраном є також те, що кожна з них майже одночасно (в історичному маштабі) веде переговори з Росією та укладає угоду про утворення спільного підприємства, тільки Україна – про постачання газу, а Іран – про постачання збагаченого урану.

Правда, угода між Росією та Україною означає розлучення, а між Росією та Іраном – оголошення заручин.

Нажаль, я абсолютно нічого не знаю про те, як справи у України зі збагаченням урану: чи вона його збагачує, чи ні, чи щось заважає, чи ні, укладанню угоди про спільне підприємство між Україною та Іраном для збагачення урану...

21.02.2006р.

Сучасна геостратегічна дилема

Після того, як в Палестині легальним демократичним шляхом до влади прийшов халіфатський рух ХАМАС, перед всім постмодерним світом з усією очевидністю постала неминуча фундаментальна дилема:

Війна з тероризмом чи мир з халіфатом?

Війни з тероризмом вже спробували, – побомбили, погромили, мирних людей повбивали, спохватились і проснулись: терором терор не перемагається, а ескалується... Посіяли війну з терористами, а виросла війна з халіфатом. До війни халіфату ще не було, а тепер він вже є факт. Тому Путін вже осідлав газову трубу, щоб відволікти увагу невдоволеного народу, а Буш об'явив себе борцем за демократію на Близькому Сході, щоб відволікти увагу від звинувачень в перетворенні США в поліцейську державу. Але демократія на Близькому Сході є легітимізацією халіфату. За що боролись, на те й напоролись: продовження війни є культивацією грунту для зеленого халіфатського раю на землі.

Оазис цього халіфатського раю ще є дуже маленьким, але, якщо не зупинити війни, то його поширення не за горами. Одна сліпа ракета – і він буде тут як тут у всій своїй красі. Без розв'язання фундаментальної дилеми, без укладання миру з халіфатом, війна з тероризмом означає війну з халіфатом до повної перемоги халіфату в усьому світі...

Геть війну з тероризмом, хай буде мир з халіфатом!

30.01.2006р.

Початок переговорів з халіфатом

Цю нелегку справу укладання миру з халіфатом взяв в свої руки Путін: спочатку він заявив, що не вважає ХАМАС терористичною організацією, а тепер вже запросив лідерів ХАМАС-у на переговори в Москву. Тепер на Близькому Сході встановлюється баланс сил: США підтримують Ізраїль, а Росія підтримує халіфат, представником якого є ХАМАС. Крім того, Росія шукає стратегічного союзу з Іраном як компенсацію за втрату України, що приєднується до ЄС та НАТО.

Все свідчить про те, що з архівів буде витягнуто Гельсінську угоду і детант буде поширено на всю Євразію.

Це називається ще роззброєнням світу...

10.02.2006р.

Репетиція ісламської революції

Організовані протести, що відбулись останнім часом в ісламсько-арабському світі, не були тільки протестами, а репетицією майбутніх подій. Перш за все, ці протести не були спонтанними, бо організовані вони були декілька місяців після публікації тих карикатур, які викликали обурення та протести. По-друге, людям, що протестували, показували інші карикатури для того, щоб збільшити їхнє обурення. Нарешті, період проведення протестів зівпав з міжнародним тиском на Іран припинити програму збагачення урану. Атмосфера протестів чимсь нагадувала атмосферу під час ісламської революції в Ірані. Знову були зроблені спроби захоплення споруд, в яких розміщені посольства західних держав. На цей раз все відбулось без революції.

Але ісламісти відкрили для себе нову дорогу до влади. Думаю, що наслідків не прийдеться довго чекати. Бо кипить підготовка широких мас ісламістів до організованої боротьби за перемогу шаріату в усьому ісламському світі. Перемога ХАМАСу на виборах в Палестині стала прецендентом, який неодмінно буде повторений в інших державах. Правда, це не перша перемога ісламістів на виборах: вони також в свій час виграли вибори в Алжирі, але там результати були анульовані. На останніх виборах в Іраку теж перевагу отримали представники радикального ісламу.

Все це свідчить про радикалізацію ісламських мас, яка неминуче призведе до вибуху вулкану. Можливі різні сценарії розвитку подій –від мирної перемоги на виборах до ленінського сценарію збройного повстання. Але, незалежно від сценарію, всі події ведуть до відновлення ісламського халіфату...

28.02.2006р.

Наслідки перших переговорів

Після закінчення переговорів Росії з ХАМАСом Ізраїль розпочав підготовку до евакуації євреїв з окупованих територій.

А ХАМАС відцурався від аль-Каїди...

07.03.2006р.

Що є спільного між Україною та Ізраїлем

І Україна, і Ізраїль є ще молодими державами: старшому трохи більше пів-століття, а молодша – ще є підлітком. Те, що українців є значно більше, ніж євреїв, є свідченням того, що у українців історичні коріння є значно глибшими.

І Україна, і Ізраїль знаходяться в критичній стадії свого історичного розвитку, в стадії здійснення стратегічного національного вибору: Україна вибирає шлях своєї європейської інтеграції, а Ізраїль вибирає шлях припинення війни та осягнення миру на Близькому Сході.

В цей переломний історичний момент Україна (в неділю), і Ізраїль (у вівторок) одночасно пережили парламентарні вибори, результати яких поставили всі політичні партії перед необхідністю укладання коаліційних угод про реформи та розподіл влади.

У глобальному масштабі, з точки зору багатьох з українців, євреї таємно керують усім світом, і Україною також. Про те, чи буде Україна полюсом глобальної переваги, читайте нижче.

29.03.2006р.

Василь Васьківський

Джерело: http://socyst.livejournal.com/802.html#comments