Теза про глобальну перспективу

Світ держав прийшов до критичної стадії свого розвитку. Все свідчить про те, що помаранчева революція в Україні була одним з останніх поштовхів глобальної демократичної хвилі останніх десятиліть XX століття. На зміну якій приходить відвертий авторитаризм чи навіть правий радікалізм фашисько-нациського покрою. Права громадянина відходять на задній план, а на передній висуваються гасла єдиної держави чи єдиної нації, очищення держави від імігрантів-інородців. Прикладами є як події в Парижі та інших європейських містах, так і маніфестація євразійців в Москві в честь дня народної єдности. Громадяни всіх держав світу дуже швидко поділились на своїх та чужих. Світ є на порозі глобальної громадянської війни. Чи буде ця війна „гарячою“, чи обмежиться вона лише епізодичними спалахами насилля, ніякого миру між громадянами однієї і тієї ж держави вже не буде.

Держава перестала бути інститутом, об'єднуючим спільноту своїх громадян загальним інтересом, який охороняється владою цієї держави. Тепер вже різні громадяни мають різні інтереси, і владі ці інтереси не об'єднати. Влада у всіх державах світу перетворюється в інструмент насилля, який використовується однією частиною громадян, об'єднаних спільним інтересом збереження status quo для придушення інших громадян, які борються за порушення цього самого status quo на свою користь, або за повне знищення цивілізації демократичних держав. Держава та влада стали причиною поділу рівних громадян на своїх та чужих. Внаслідок чого, світ держав перестав бути мирним світом. Навіть, коли між окремими державами немає війни, всередині цих держав немає миру. Цей світ держав розривається зсередини, і цю глобальну катастрофу вже не зупинити.

Наслідком цієї глобальної катастрофи світу держав стало посилення глобальних спекулятивних кампаній апокаліптичного штибу, таких як глобальний джихад проти невірників та глобальна війна проти тероризму. Але війна не може бути формою боротьби проти тероризму, бо сама війна є формою державного тероризму. Результатом такої війни проти тероризму стала ескалація актів терору у всьому світі. Держава, яка нібито повинна захишати своїх громадян від насилля, стає генератором ескалації цього насилля. Тим самим, держава стає ворогом своїх громадян.

З одного боку маємо громадянську війну самих громадян між собою, а з другого боку маємо війну держави проти цих самих громадян, які вже у стані війни між собою. Тобто, маємо тотальну війну всіх проти всіх.

На фоні цих подій в світі зростає влада глобальних фінансово-спекулятивних структур, що контролюють тенденції глобального ринку. По-перше, тому що держава, яка веде війну, стає боржником, тобто перестає бути фінансово незалежною державою. А по-друге, тому що, розпочавши один раз війну, ця держава вже не може її зупинити, бо війна стає об'єктом уваги нелегального глобального воєнного бізнесу, який на цій війні виграє великі прибутки. Тобто влада держави зменшується, а влада глобальних фінансово-спекулятивних структур зростає, і це є свідченням порушення глобальної рівноваги влади, яка поступово повністю перейде до рук глобальних фінансово-спекулятивних структур. Формується система нового світового порядку – система полікратії, тобто влади полюсів глобальної фінансово-спекулятивної переваги.

Світ держав є на порозі свого перетворення у придаток глобальної полікратії, після чого влада повністю перетвориться в агента глобальної спекуляції.

А що ж з цього будуть мати вільні громадяни?

17.11.2005р.

Джерело: http://socyst.livejournal.com/2006/04/06 .

Глобальний порядок без глобальної держави


Перетворення Китаю в глобального локомотива порушило рівновагу західного світу й пробудило багато інших регіонів світу до вираження своїх власних прагнень до процвітання. Дехто почав говорити про відкат від глобалізації та про повернення  до втраченої рівноваги . Але глобальної рівноваги ніколи не буде: після Китаю підніметься Індія. Далі будуть підніматись інші регіони ‒ Пацифік, ісламсько - арабський світ, Африка. Деякий вплив здобуде Росія. На певний час буде співпраця Макрона з Путіним щодо проблем в Африці та на Близькому Сході. Буде зростати також вплив глобальних фінансово - спекулятивних структур, особливо в зв'язку з очікуваною глобальною фінансовою кризою... Головне: крім долару та євро з'являться інші глобальні валюти, між якими відбуватиметься постійна боротьба. На певний час глобальна спекуляція стане головним трендом. Одним словом, турбулентність буде посилюватись, а не послаблюватись. Наслідки такої глобальної турбулентности будуть подібними до наслідків глобальної війни. І все це триватиме протягом всього 21 століття, а, можливо, й далі...

Відтак, про якийсь глобальний політичний порядок не може бути й мови: світ держав буде поступово розмиватись та руйнуватись, а глобальна держава неможлива за визначенням. Глобальний порядок не буде державним порядком, оскільки неможлива ні глобальна автократія, ні глобальна демократія. Національна тожсамість нікуди не зникне, і в глобальному світі нації мають бути глобальними. Але глобальний світ, перш за все, є світом глобальних корпорацій, оскільки глобальна ринкова експансія вимагає скасування державних кордонів. Історично це буде відбуватись шляхом формування регіональних об’єднань держав, першим з яких була Європа. Наступним етапом буде об’єднання Америки на основі спільного ринку та спільної валюти. Можливі також подібні регіональні об’єднання держав в зоні Пацифіку як альтернатива домінації Китаю, об’єднання ісламських держав, а також об’єднання Африки. Головне, що не буде глобальної домінації якоїсь окремої держави, а буде взаємне проникнення полюсів глобальної полікратії ‒ Америки, Європи, Індії, Китаю, Пацифіку, ісламсько - арабського світу, Африки. Паралельно з формуванням регіональних об’єднань держав відбуватиметься також самоорганізація глобальних фінансово - спекулятивних структур, які будуть формувати як глобальні фінанси, так і глобальну спекуляцію фінансами. Відтак, всі глобальні чи регіональні валюти будуть нестабільними, а також відбуватиметься постійне стрімке переливання фінансових потоків між полюсами глобальної полікратії. Жоден з цих полюсів не зможе досягти глобальної фінансової домінації.

Глобальні кризи різного характеру ‒ фінансові, цивілізаційні, екологічні тощо ‒ відбуватимуться постійно: періодичні та аперіодичні. Зокрема, міжнаціональні конфлікти з залученням до них багатьох націй стануть постійною практикою, поки не дійде до зникнення національних держав. Наприклад, Європа поступово з Європи націй перетвориться в Європу регіонів, кожен з яких формуватиметься на основі якоїсь специфічної регіональної ідентичности, що в значній мірі відбуватиметься під впливом кон’юнктурних факторів в умовах глобальної турбулентности. Це можуть бути як етнічно гомогенні, так і етнічно гетерогенні регіони, для яких визначальним буде не етнічне походження, а здатність домовитись про спільні правила гри для виживання в умовах глобальної міграції населення. Звичайно, національні держави зникнуть не відразу, а внаслідок поступового скорочення їх впливу та поступового зростання суверенітету окремих європейських регіонів. Це не будуть також Сполучені Штати Європи, оскільки статус окремих регіонів буде різним. Деякі держави виживуть в статусі регіону, деякі втратять суверенітет на користь регіонів, а деякі залишаться потужними національними державами, що впливатимуть на політику усієї Європи. Критерієм виживання буде мінімізація ризиків та максимізація здобутків. Тому допустимим буде банкрутство окремих держав та регіонів всередині Європи. Головне, що будуть відбуватись постійні трансформації суверенітету під впливом глобальних викликів. Це буде така епоха змін та глобальних трансформацій...