розглянемо думки Сковороди

Цікаво що хтось думає про такий підхід думання?
---------------------------------------------

Людина як мікрокосм містить у собі також два начала, які поєднуються один з одним: у тлінному відображається нетлінне. В людині над тлінним стоїть дух. До нього й зводив Сковорода сутність життя. Плоть не має істинного значення для людини. Залишаючись тільки плоттю, не намагаючись вийти за її межі, людина губить свою схожість до образу та подібності Бога і в кінцевому підсумку перетворюється в прах. Філософ вважає, що наше зовнішнє тіло саме по собі не працює, воно перебуває у рабстві нашої думки. Плоть іде слідом за всіма рухами мислі. Мисль, думка – це головна точка, тому її Сковорода часто називає серцем. Доки плоть та кров будуть панувати над серцем, доки людина не визнає їхньої злиденності, шлях до істини закритий, вважає Сковорода.

Процес пошуків та знаходження істини пов'язаний з тим, що людина прагне зректися тілесного, реалізувавши себе в перетворенні духу. Це перетворення дає змогу людині знайти істинне власне буття. Розкривши розуміння Сковородою людського життя, ми маємо розглянути, як же він мислив саму людину.

Для нього людина – це маленький світ, мікрокосм зі своїм устроєм. зі своїми законами існування. У людині зосереджений метафізичне увесь Всесвіт, зокрема у цьому мікрокосмі є й Бог. Головне, чим відрізняється людина від всього іншого, що живе у світі. – це вільна воля людини та моральність в обранні життєвого шляху.

Людину Сковорода поділяв на дві частини: на внутрішню та зовнішню. Всі характеристики зовнішньої людини визначаються формою її існування – земним буттям. Саме це земне буття і є головним іспитом людини на її життєвому шляху та в пізнанні істини. Найчастіше зовнішня людина, її буття заслоняє невидимий світ (внутрішню людину). Люди віддають перевагу видимому над невидимим. Це пояснюється тим, що людина має відповідно до своєї природи два типи розуму, живе за двома типами законів, має подвійне життя.

Іноді людина допускається помилки, стверджуючи, що вона може пізнати внутрішній, невидимий світ, не зворушивши в собі внутрішньої людини, а використавши тільки ті засоби, якими вона користувалася у зовнішньому світі. Сковорода спрямовує свою філософію на очищення від таких помилок.

Процес цього очищення визначається самопізнанням та Богопізнанням, єдністю цих процесів. Процес самопізнання, на думку Сковороди, триступеневий. Перший ступінь – це пізнання себе як самосущого, як самовласного буття. Це своєрідна самоідентифікація особистості. Другий ступінь – це пізнання себе як суспільної істоти. Третій ступінь – це пізнання себе як буття, що створене та протікає за образом та подобою Божою. Цей етап пізнання найбільш відповідальний, тому, що він надає людині розуміння загального у співвідношенні з усім людським буттям.

Подолавши в собі рабську свідомість, стверджує Сковорода, піднявши над землею свої думки, людина перетворюється. Філософ передбачав відкриття людиною в собі глибинних внутрішніх духовних джерел, які дають змогу людині стати чистішою, кращою, переорієнтуватись з виключно земного існування на духовне вдосконалення та змінити своє власне земне життя відповідно до духовного.

Цитата :

Людина як мікрокосм містить у собі також два начала, які поєднуються один з одним: у тлінному відображається нетлінне. В людині над тлінним стоїть дух. До нього й зводив Сковорода сутність життя. Плоть не має істинного значення для людини. Залишаючись тільки плоттю, не намагаючись вийти за її межі, людина губить свою схожість до образу та подібності Бога і в кінцевому підсумку перетворюється в прах. Філософ вважає, що наше зовнішнє тіло саме по собі не працює, воно перебуває у рабстві нашої думки. Плоть іде слідом за всіма рухами мислі. Мисль, думка – це головна точка, тому її Сковорода часто називає серцем. Доки плоть та кров будуть панувати над серцем, доки людина не визнає їхньої злиденності, шлях до істини закритий, вважає Сковорода.

Я бачу в тексті протиріччя: з одного боку, тіло „перебуває у рабстві нашої думки“, а з другого боку, „доки плоть та кров будуть панувати над серцем“, а серцем тут називається якраз думка. Отже виходить, що тіло в кінцевому підсумку є рабом плоті з допомогою думки. Тіло є рабом самого себе? Не знаю, чи це – протиріччя самого Сковороди, чи лише автора, який про нього пише.

Цитата :

Процес пошуків та знаходження істини пов'язаний з тим, що людина прагне зректися тілесного, реалізувавши себе в перетворенні духу. Це перетворення дає змогу людині знайти істинне власне буття.

Дивно, але я ніколи не відчував у собі прагнення зректися тілесного, але разом з тим моє життя було пошуком істини. Можливо, саме цьому я не став прихильником Сковороди.

Цитата :

Розкривши розуміння Сковородою людського життя, ми маємо розглянути, як же він мислив саму людину.

Для нього людина – це маленький світ, мікрокосм зі своїм устроєм. зі своїми законами існування. У людині зосереджений метафізичне увесь Всесвіт, зокрема у цьому мікрокосмі є й Бог. Головне, чим відрізняється людина від всього іншого, що живе у світі. – це вільна воля людини та моральність в обранні життєвого шляху.

Я теж вважаю, що головним в людині є моральність в обранні життєвого шляху, але ніякого бога всередині мене немає. Всередині мене є моє власне сумління.

Цитата :

Людину Сковорода поділяв на дві частини: на внутрішню та зовнішню. Всі характеристики зовнішньої людини визначаються формою її існування – земним буттям. Саме це земне буття і є головним іспитом людини на її життєвому шляху та в пізнанні істини. Найчастіше зовнішня людина, її буття заслоняє невидимий світ (внутрішню людину). Люди віддають перевагу видимому над невидимим. Це пояснюється тим, що людина має відповідно до своєї природи два типи розуму, живе за двома типами законів, має подвійне життя.

Іноді людина допускається помилки, стверджуючи, що вона може пізнати внутрішній, невидимий світ, не зворушивши в собі внутрішньої людини, а використавши тільки ті засоби, якими вона користувалася у зовнішньому світі. Сковорода спрямовує свою філософію на очищення від таких помилок.

Не розумію цього поділу: як це людина може розколотись на дві частини? Подібний розкол буває лише у психічно хворих людей.

Цитата :

Процес цього очищення визначається самопізнанням та Богопізнанням, єдністю цих процесів. Процес самопізнання, на думку Сковороди, триступеневий. Перший ступінь – це пізнання себе як самосущого, як самовласного буття. Це своєрідна самоідентифікація особистості. Другий ступінь – це пізнання себе як суспільної істоти. Третій ступінь – це пізнання себе як буття, що створене та протікає за образом та подобою Божою. Цей етап пізнання найбільш відповідальний, тому, що він надає людині розуміння загального у співвідношенні з усім людським буттям.

Третій ступінь є явною недоробкою, яка є наслідком вищезазначеного розколу особистости. Третім ступенем повинно бути осягнення єдности з самим собою та іншими людьми.

Цитата :

Подолавши в собі рабську свідомість, стверджує Сковорода, піднявши над землею свої думки, людина перетворюється. Філософ передбачав відкриття людиною в собі глибинних внутрішніх духовних джерел, які дають змогу людині стати чистішою, кращою, переорієнтуватись з виключно земного існування на духовне вдосконалення та змінити своє власне земне життя відповідно до духовного.

Не розумію, чому духовне життя не вважається земним життям. Явно дуже трудно подолати наслідки внутрішнього розколу, який є штучним, неприродним, надуманим.

Пані Роксано! Повертайтесь до життя в єдності, без розколу!

-Не розумію, чому духовне життя не вважається земним життям. Явно дуже трудно подолати наслідки внутрішнього розколу, який є штучним, неприродним, надуманим.

Пані Роксано! Повертайтесь до життя в єдності, без розколу!-

Дякую за "заклик". На щастя, у мене нема душевного розколу. Земне життя у мене сповнене родинною любов'ю, творчістю, життєвою наснагою.
Це все ДОПОВНЮЄТЬСЯ душевним життям, а саме вірою в Бога і його благодаттю. Все йде в гармонії. Не думаю, що Сковорода не вважав душевного життя, частиною земного. Коли Бог "живе у людині" тоді все складається по Його задумах і все поєднане. Коли ж роз'єднуєте те' що первісно було закладено в людину, тоді , власне, і повстає РОЗКОЛ. Знищивши душу ви знищуєте і земне життя. Втрачається сенс всього. Нема для чого і для кого жити. настає безнадійність. Любити Бога, це значить любити самого себе. Ви філософ, вдумайтесь у ці слова.

Цитата :

Коли Бог "живе у людині" тоді все складається по Його задумах і все поєднане. Коли ж роз'єднуєте те' що первісно було закладено в людину, тоді , власне, і повстає РОЗКОЛ. Знищивши душу ви знищуєте і земне життя. Втрачається сенс всього. Нема для чого і для кого жити. настає безнадійність. Любити Бога, це значить любити самого себе. Ви філософ, вдумайтесь у ці слова.

Розкол є тоді, коли людина відмовляється від свого власного особистого життя на користь вигаданого ніби божественого життя. Звичайно, Вам здається, що в цьому якраз і є сенс життя - щоб спасти свою душу. Але це є лише наслідком того, що Ви вірите, що душа Ваша під загрозою. Насправді, особисте життя ніякою загрозою не є. Життя для спасіння души, життя для бога чи якесь цьому подібне життя є лише пустушкою, якою замінюється справжнеє особисте життя.

Тому подаю її ще раз, разом з вашою відповіддю на неї.

Рокс -"Цитата:
Коли Бог "живе у людині" тоді все складається по Його задумах і все поєднане. Коли ж роз'єднуєте те' що первісно було закладено в людину, тоді , власне, і повстає РОЗКОЛ. Знищивши душу ви знищуєте і земне життя. Втрачається сенс всього. Нема для чого і для кого жити. настає безнадійність. Любити Бога, це значить любити самого себе. Ви філософ, вдумайтесь у ці слова. -

Василь-"Розкол є тоді, коли людина відмовляється від свого власного особистого життя на користь вигаданого ніби божественого життя. Звичайно, Вам здається, що в цьому якраз і є сенс життя - щоб спасти свою душу. Але це є лише наслідком того, що Ви вірите, що душа Ваша під загрозою. Насправді, особисте життя ніякою загрозою не є. Життя для спасіння души, життя для бога чи якесь цьому подібне життя є лише пустушкою, якою замінюється справжнеє особисте життя.-"


І хто вам сказав що христіяни відмовляються від власного життя?
Коли ми говоримо що "Бог живе у серці"- це не означає що ви його можете там знайти, помацати, оглянути, зробити з нього знімку. Ми вже не раз говорили -Бог це любов-. І коли любов панує над ненавистю, тоді все життя стає гармонійне. Вам хтось дуже погано пояснив, що це значить вірити в Бога. Хто вам сказав, а особливо де це ви чули від мене, що "особисте життя" у віруючої людини є під якоюсь загрозою? Хто вам сказав, що моє життя є інакше ніж ваше? Де ви чули від мене ,що я замінюю реальність на фантастичні пустушки чи ще якісь тарахтайки?
Одним, чим я відрізняюся від вас, це моя віра у будучність, чи іншими словами, у вічність. Правила ,під назвою 10 заповідів Божих, діють так само наді мною ,як і над вами, бо це є і земні заповіді. НЕ будеш жити по них, сидітимеш в тюрмі, або мучитимешся сумліннам. За те що когось уб'єш, посадять, а от як матері і батька не будеш любити, цуратися їх, то тебе з'їсть власне сумління. Тут і Бога не потрібно для цього. І так перейшовши всі заповіді Божі, ви не знайдете в них абсурду. То де ж тут фантазія? А не хочете вірити у загробне життя, це ваша справа. А чи ви знаєте, що жиди також не вірять у загробне життя? А от всі нам кажуть, що ми маємо жидівську віру. Бачите, яка величезна ріжниця між нами.
Ну на сьогодні досить. Бажаю вам гарної ночі і приємних снів.

Цитата :

Одним, чим я відрізняюся від вас, це моя віра у будучність, чи іншими словами, у вічність. ... А не хочете вірити у загробне життя, це ваша справа. А чи ви знаєте, що жиди також не вірять у загробне життя? А от всі нам кажуть, що ми маємо жидівську віру. Бачите, яка величезна ріжниця між нами.

Віра у загробне життя і є тією фантазією, яка відволікає Вас від реального життя. Бо воно є лише вигадкою. Вічність не є фізичною категорією, в природі немає нічого вічного. Отже вічність є абстракцією людської думки, яка не стосується реальности.

-Віра у загробне життя і є тією фантазією, яка відволікає Вас від реального життя.-

Та зовсім ні! Я живу РЕАЛЬНО. Не фантазую про це життя в якому зараз перебуваю. Творю, тобто багато пишу, переважно вірші. Видала вже свою першу книжку і дістала гарні рецензії на неї. Дні заповнені громадськими та родинним заняттями. То де ж тут фантазії? Моє душевне почування, тобто віра в Бога, підсилюється родинними святкуваннями релігійних свят, як от Різдва, Великодня та інших. Це все радісне і не пригноблююче , а тим більше не фантастичне. Це наша прадавня традиція, яка тримає мене з моїм народом.
Коли ви відірветеся від кореня з якого походите, ось тоді настає туга і безвихідність. Губиться все! Тоді ваші ноги не можуть стояти стійко на чужій землі. Чому? Бо така людина як дерево без коріння. Вона не може існувати. Ось така моя РЕАЛЬНІСТЬ.

У Вас коріння є і відповідає воно філософії, якою вона виявилась в Україні в кінці 18 століття. Ця філософія відповідає світогляду, який спирається на віру. Але сучасна цивілізація є цивілізацією знань. Йдеться про знання, накопичені людством з кінця 18 століття, тобто знання про фізичну еволюцію Всесвіту, про хімічну еволюцію Землі та про біологічну еволюцію життя. Всі ці знання відсутні в філософії Сковороди, яка залишається в минулому, коли ще тих знань не було. Знання біблії не достатньо для того, щоб розвивалась нація чи людина на початку 21 століття. Тобто українське коріння можна знати, можна вивчати традицію, але життя йде вперед, еволюція світу продовжується, і на це не треба закривати очі.

Ось розбереіться у цьому параграфі Сковороди.

-Людина як мікрокосм містить у собі також два начала, які поєднуються один з одним: у тлінному відображається нетлінне. В людині над тлінним стоїть дух. До нього й зводив Сковорода сутність життя. Плоть не має істинного значення для людини. Залишаючись тільки плоттю, не намагаючись вийти за її межі, людина губить свою схожість до образу та подібності Бога і в кінцевому підсумку перетворюється в прах. Філософ вважає, що наше зовнішнє тіло саме по собі не працює, воно перебуває у рабстві нашої думки. Плоть іде слідом за всіма рухами мислі. Мисль, думка – це головна точка, тому її Сковорода часто називає серцем. Доки плоть та кров будуть панувати над серцем, доки людина не визнає їхньої злиденності, шлях до істини закритий, вважає Сковорода.-

Це було і у 18 столітті є і зараз і буде завжди.
Плоть без духу, це лиш земля, яка перетвориться в порох і зникне на завжди. Ваше тіло є ніщо без думки, яка просто керує цим тілом для здійснення задумів.

Цитата :

Плоть не має істинного значення для людини. Залишаючись тільки плоттю, не намагаючись вийти за її межі, людина губить свою схожість до образу та подібності Бога і в кінцевому підсумку перетворюється в прах.

Я не розумію, до чого тут бог? Бог є зайвим поняттям в стосунку між тілом і духом людини. Це поняття перетворює філософію в релігію і вбиває саму філософію, яка є системою знань, а не віри. Система знань не спирається на віру в бога. На віру в бога спирається лише релігія.

Пане Василю,

Задам вам питання- що таке філософія?
Після вашої відповіді будемо говорити далі.

-Метою філософії є логічне роз'яснення думки. Філософія не є науковою дисципліною, а діяльністю. Філософське діло складається грунтовно з пояснень. Результатом філософії не є „філософські твердження", а вияснення тверджень. Філософія повинна вчинити непрозорі і розмиті думки ясними та визначити їм гострі межі.


Автор: Людвіг Вітгенштейн
Джерело Tractatus Logico-Philosophicus 4. 112-


Отже ,кожне твердження має бути розяснене. Говорити - Бога нема бо його не бачу, чи "це поняття не логічне"- не є розясненням, а лиш прупищенням.

Цитата :

Отже ,кожне твердження має бути розяснене. Говорити - Бога нема бо його не бачу, чи "це поняття не логічне"- не є розясненням, а лиш прупищенням.

В тому то й справа, що поняття бога не є логічним поняттям, і Ви не можете його роз"яснити!

від того , яка у вас логіка.

-В тому то й справа, що поняття бога не є логічним поняттям, і Ви не можете його роз"яснити!-

Моя логіка каже Бог існує, ваша каже -ні. Ви закидаєте мені, що я не можу роз'яснити поняття існування Бога,а я вам кажу, ви не можете ДОКАЗАТИ ,що Бога нема. Всі ваші "наукові "припущення, такими і залишаються- ПРИПУЩЕННЯМИ.
То яка "логіка" правельніша? Всі науки впираються в тупик після кільканадцяти спроб "доказів", які згодом розпадаються.

Цитата :

Моя логіка каже Бог існує, ваша каже -ні. Ви закидаєте мені, що я не можу роз'яснити поняття існування Бога,а я вам кажу, ви не можете ДОКАЗАТИ ,що Бога нема. Всі ваші "наукові "припущення, такими і залишаються- ПРИПУЩЕННЯМИ.

Справа в тім, що тут нема чого доказувати, бо перш треба знати, що таке бог. А Ви, спираючись на логіку, не можете сказати, що таке бог. Тому поняття бога не є логічним.

Що вас турбує у слові БОГ? Ну назвіть це "ЕНЕРГІЯ", або дехто називає "SOURSE". Поясню це слово, бо воно цілком може замінити слово БОГ. Це так як джерело, яке творить ручай, яке згодом творить річку. Або так як людина чи книжка з якої можна довідатись будь яку історію минулого. Подивіться навкруги і ви побачите, що ні в якому разі не могло статися все еволюцією. Різноманітність в природі, звіринному світі, а тим більше творіння це людина. Біліони клітин які працюють і є в постійному русі. Чи вам це не здається, що ось так само собою не могло створитися все навколо нас. Беручи під увагу космос і нашу маленьку планету, щоб так до найменшої точності все працювало просто "от так собі сталось бо сталось". Ще ні один науковець не заперечив Бога. Хіба візьмете спробу совєтської ментальності яка з крахом провалилася, бо будувался на пустоті.

Роксана пише:

Що вас турбує у слові БОГ? Ну назвіть це "ЕНЕРГІЯ", або дехто називає "SOURSE". Поясню це слово, бо воно цілком може замінити слово БОГ. Це так як джерело, яке творить ручай, яке згодом творить річку. Або так як людина чи книжка з якої можна довідатись будь яку історію минулого.

Отже, як я і очікував, Ви не можете сказати, що таке бог! Ви написали лише метафори, а метафори є поетичними, а не логічними структурами. Логічне описання поняття бога у Вас не вийшло.

-Подивіться навкруги і ви побачите, що ні в якому разі не могло статися все еволюцією. Різноманітність в природі, звіринному світі, а тим більше творіння це людина. Біліони клітин які працюють і є в постійному русі. Чи вам це не здається, що ось так само собою не могло створитися все навколо нас. Беручи під увагу космос і нашу маленьку планету, щоб так до найменшої точності все працювало просто "от так собі сталось бо сталось". Ще ні один науковець не заперечив Бога. Хіба візьмете спробу совєтської ментальності яка з крахом провалилася, бо будувался на пустоті.-

Чи потрібно ще більше пояснення Бога? Ви просто закриті до такого поняття. Думаєте ,що наука все вам пояснила "логічно", а от ваша власня логіка таки шкульгає. Бо ж не можете довести ,що Бога нема.

Цитата :

-Подивіться навкруги і ви побачите, що ні в якому разі не могло статися все еволюцією.

Якраз, навпаки, навкруги я бачу лише наслідки еволюції і ніякого бога. Тим більше, що Ви не написали, що таке бог...

все що я пишу. Я вже вам писала, Бог це СИЛА, ЕНЕРГІЯ, ДЖЕРЕЛО БУТТЯ І ТВОРІННЯ. Ніяка це не видумка. Бог існував ЗАВЖДи. Він позачасовий. Для нього роки немають значення. Творення ґалактик, планет, тобто ВСЕСВІТУ, все лежить в Його руках, тобто в Його бажанні творити чи нищити. Ви обмежуєтесь поняттям творення землі. Бог є творець всього видимого і не видиного. І ніякі там пояснення, що все виникло само по собі не вміщується у здоровий глузд. Ви б думали інакше, якби були не народжені і не прожили стільки часу у безбожному світі. Пане Василю! Самі себе не перескочите, хоч би як не намагалися. Одне можу ствердити, позагробне життя і віра в Бога, залежить одобисто від вас. Якщо відкриєте свою душу, свій розум до думання то і життя ваше буде складатися по іншому. Ви навіть уяви не маєте, що це значить вірити у вищу силу, який в потребі може допомогти. Я вже писала багато про події, які лиш молитвою повертали мені спокій і добробут. Повірте і помоліться. Побачите яка зміна зайде у ваше особисте життя.

Цитата :

Бог це СИЛА, ЕНЕРГІЯ, ДЖЕРЕЛО БУТТЯ І ТВОРІННЯ. Ніяка це не видумка. Бог існував ЗАВЖДи. Він позачасовий...

Енергія існує завжди, вона не виникає і не зникає. Але до чого тут бог? Що таке джерело буття? Щось або є, або його немає, а до чого тут джерело буття? Буття є абстракцією, а у кожної речи свої причини існування та неіснування.

-Енергія існує завжди, вона не виникає і не зникає. Але до чого тут бог?-

А енергія може думати і планувати? Без розуму, енергія є просто енергія.
Подібність лиш в тому , як ви самі пишете- вона і не виникає і не зникає. Ось це і є подібність. Самі собі відповіли. Отжш -сама енергія не змогла створити таке життя, яке маємо. Бог, натомість, своїм розумом і силою енергії пустив усе в рух.

Цитата :

...сама енергія не змогла створити таке життя, яке маємо. Бог, натомість, своїм розумом і силою енергії пустив усе в рух.

Раз є енергія, то є і рух, його не треба запускати. А життя є продуктом еволюції протягом мільярдів років. Бог тут нідочого!

Залишимо цю розмову, бо вона веде в нікуди. Ані я вас не переконаю, ані ви мене.

Цитата :

Залишимо цю розмову, бо вона веде в нікуди. Ані я вас не переконаю, ані ви мене.

Відмінність між нами в тім, що я використовую поняття, що мають фізичний сенс, а Ви опираєтесь на поняття бога, яке не має фізичного сенсу, а є лише абстракцією людської думки.