Я бачу його наступним. Ми живемо в світі реальної глобальної ринкової, інформаційної, культурної тощо експансії. Але вона саме тепер загальмувала. Що є цим гальмом? Це гальмо є теж глобальним – це глобальний світ держав! Відтак, глобальною катастрофою є кінець глобального світу держав. Це зміст катастрофи, але що може, при неминучості кінця світу держав, завадити глобальній гуманітарній катастрофі? Яким чином можемо пожертвувати світом держав, зберігши світ людей?
Як не дивно, у нас є також і глобальний запобіжник. Щоб це зрозуміти, потрібно усвідомити, що справді глобальною, глобальною в абсолютному сенсі може бути лише глобальна спекуляція, внаслідок посилення якої відбувається компенсація глобальної політичної турбулентности. Результатом є те, що влада в глобальному масштабі переходить під контроль глобальних фінансово-спекулятивних структур. Цей контроль є як опосередкований, так і безпосередній, але в різних аспектах. Безпосереднім є контроль за глобальними фінансами, яких політики не контролюють, а опосередкованим є контроль за політиками, які приходять до влади і яким потрібні фінанси для реалізації своїх політичних обіцянок. Тому до влади вже приходять фінансові магнати – Порошенко, Трмп та інші...
А тепер про сенси. Особистість є унікальною автономною фізичною істотою. А тому і сенс життя кожної особистости є унікальним і неповторимим. Не може одна особистість повторити життєвий шлях іншої особистости, бо у неї є лише одне життя, яке є занадто коротким, щоб займатись мавпуванням. Відтак, універсального сенсу життя немає і не може бути, хоч фізична природа цього життя у всіх особистостей є однаковою.
Осягнення єдности – це не шлях лише мислення чи створення спекулятивної системи понять, кожне з яких є формою розкритття змісту єдности як тотальности буття. Немає у тотальности буття такої змістовної єдности, бо абсолютною тотальністю буття є форма еволюції, яка не є субстратом, не є субстанцією буття. Тому єдність – це не результат тлумачення якогось сакрального тексту, а форма буття особистости, яка живе в єдності з собою та з іншими особистостями, відкриваючи та реалізуючи в процесі реалізації себе свій унікальний сенс, досягаючи своєї унікальної життєвої мети.
Якщо ж говорити про покликання філософа, то філософія це також не герменевтика, а форма осягнення філософом єдности свого унікального буття філософом в дійсності життя світу особистостей, які ще не є філософами, але які неминуче ними стануть, бо
Настав час філософії! Час реалізації філософами глобального некатастрофічного сценарію трансформації світу особистостей в світ філософів.
Форум 
Ср Лист 21 2018, 20:37
