Мислення та світ

Мислення та світ


Світ — це умоглядна конструкція, яка складається з уявлень, що формуються досвідом власного перебування тут і тепер. А мислення — це не світ, а тотальність буття! Оскільки предметом мислення є створення системи понять, кожне з яких є розкриттям змісту абсолютних моментів цієї тотальности. Світ — це реальність, яка дійсно є для нас, а ми лише відтворюємо свій певний образ цієї реальности, усвідомлюючи себе в досвіді перебування тут і тепер, в досвіді екзистенції. А тотальність буття — це буквально “річ-в-собі”, тобто мислення про мислення, вихід за межі досвіду, трансцензус, який в метафізиці не зовсім коректно називається вічністю. Бо нічого вічного у фізичному Всесвіті немає...

Відтак, хибним було б твердження, що мислення творить світ, оскільки предметом мислення є не світ, а тотальність буття. Бо те, що є — це не світ явищ та подій, а постійний перехід одного в інше, а того іншого — в ще інше. Мислення є спробою утримання того, що є, таким, яким воно є в самому собі, а не в інобутті світу явищ та подій. Внутрішньою основою осягнення того, що є, не є ні світогляд, ні переконання, тим більше не віра, а лише налаштованість на відкритість. Однозначно, поки відсутня налаштованість на відкритість, ми в інобутті переживання світу. Мислення є спонтанним актом людини, яка покидає світ і зосереджує свою увагу на осягненні того, що є...

Цікава конструкція! Є  місце для описання динаміки перебування людини. У цьому варіанті «Мислення є спонтанним актом людини, яка покидає світ і зосереджує свою увагу на осягненні того, що є.». А, що є, як є? Чи часто людина «покидає світ»? Надовго «покидає»?

carma_ пише:

Цікава конструкція! Є  місце для описання динаміки перебування людини. У цьому варіанті «Мислення є спонтанним актом людини, яка покидає світ і зосереджує свою увагу на осягненні того, що є.». А, що є, як є? Чи часто людина «покидає світ»? Надовго «покидає»?

Дякую! Спробую відповісти…

Про те, що є, я вже згадав вище:

Василь Васьківський пише:

... Бо те, що є — це не світ явищ та подій, а постійний перехід одного в інше, а того іншого — в ще інше.

Відтак, світ явищ та подій не є тим, що є, а є тим, що ми сприймаємо та переживаємо. Є постійний перехід одного в інше, а того іншого — в ще інше. Це не зовсім моя ідея, але я її підтримую. Це написав Геґель, якого я цитую по пам’яті, оскільки не маю українського перекладу. В “Енциклопедії філософських наук” в розділі про буття. Для Геґеля це просто думка, але я надаю цій абстрактній думці конкретний зміст. Є таке поняття як еволюція фізичної системи, якою називається зміна стану цієї системи з часом. Тоді виходить, що те, що насправді є, — це еволюція. Іншими словами, ні матерія є, ні ідея не є, а є лише форма еволюції! Які б зміни стану фізичної системи не відбувалися, її еволюція не припиняється. Вона завжди є. Оскільки все еволюціює, то еволюція є абсолютною формою тотальности буття…

Але чисто фізична форма еволюції має цікавий результат, який називається життям. Життя є не запереченням еволюції, бо життя теж еволюціює! При чому, окремий живий організм не є життям як тотальністю буття, але життя є такою тотальністю! Бо життя не є живим організмом, який належить до світу явищ та подій. Життя є тотальністю світу живих організмів, абсолютною умовою їхнього існування. Без життя немає живих організмів, які є частиною світу. А саме життя не є частиною цього світу, бо воно є його тотальністю!

А що є результатом еволюції життя? Інша форма тотальности, яка називається діяльністю. Живі організми не лише живуть, а й здійснюють певну активність, яка є життєдіяльністю. Наприклад, рослини поглинають вуглекислий газ і наповнюють повітря киснем. Тварини рухаються й здобувають їжу, їдять, сплять, розмножуються, доглядають дітей, збираються в зграї тощо. Діяльність людей взагалі виходить за межі безпосередньої життєдіяльности і стає опосередковуючою діяльністю обробки землі для вирощування рослин, діяльністю доглядання тварин, діяльністю будівництва, виробництва та постачання речей, торгівлі, надання послуг, спекуляції на біржі, виховання, навчання, здобування освіти та самоосвіти, суспільно-політичною діяльністю, діяльністю освоєння космосу або якоюсь іншою формою діяльности... Знову, сама діяльність не є частиною світу явищ та подій, а є його тотальністю...

Нарешті, є ще одна опосередковуюча форма — мислення. Мислення є теж тотальністю буття людей і є взагалі виходом за межі досвіду, певною трансцендентною реальністю, діяльністю не з цього світу. Що є предметом мислення? Ніщо, тобто те, що є. Мислення є зосередженістю в самому собі, а не зосередженістю на тому, що відбувається в світі явищ та подій. Людина покидає світ саме тоді, коли вона мислить...

Думки мене ніколи не покидають. Скоріше, мені важче зосередитись на чомусь іншому, ніж думати!

Корисна пізнавальна піраміда…, і, за усіма наведеними картинами приховується людина !?

carma_ пише:

Корисна пізнавальна піраміда…, і, за усіма наведеними картинами приховується людина !?

Дякую! Це короткий виклад моєї онтології, яку я розробив 20 років тому. Правда, тепер я можу подивитись на цю розробку трохи іншими очима, враховуючи нові прозріння. Я використовую наші дискусії та думки, які в мене виникають при читанні книжок, для уточнення своїх положень, які є відкритими для деталізації...

Це не зовсім картини, а розгортання тотальности в понятті. Діяльність може здійснюватись і штучним інтелектом без участи людини, але мислення є прерогативою людини. А еволюція та життя взагалі відбувались і до появи людини...

Василь Васьківський пише:

Це не зовсім картини, а розгортання тотальности в понятті.

Коли вірно зрозумів, поняття – то не повна тотальність?
Якась врізнобіч понять, за активної присутності певної людини, може надати філософську систему, але, це теж лише свідчить про «дотик до істини» чи про «момент істини» (як «істинний момент»), про момент «чуттєвого перебування у тотальності»?

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Це не зовсім картини, а розгортання тотальности в понятті.

Коли вірно зрозумів, поняття – то не повна тотальність?
Якась врізнобіч понять, за активної присутності певної людини, може надати філософську систему, але, це теж лише свідчить про «дотик до істини» чи про «момент істини» (як «істинний момент»), про момент «чуттєвого перебування у тотальності»?

Поняття є формою, в якій розгортається тотальність, оскільки тотальність неможливо відчути. Її можна лише помислити. Розгортання системи понять як абсолютних моментів тотальности буття і є філософською системою! Істину ж можна відчути в певних образах, але відчуття не є абсолютним моментом тотальности буття, оскільки у кожного з нас свої відчуття...