Ісус був пророком царства божого, а не Христом.

Ісус розпочав свої проповіді тезою, що царство боже наблизилось. Напротязі всього свого проповідницького періода він вчив про царство боже та про шлях його досягнення. Вчення його привернуло увагу багатьох сучасників Ісуса, які поступово збирались до купи, утворюючи різні кола учнів Ісуса, розпочинаючи від апостолів і кінчаючи звичайними людьми, які просто йшли за юрбою.

Крім вченням про царство боже, Ісус прославився також здійсненням зцілення людей, як просто недужих, так і таких, що знаходяться в стані клінічної смерти. Цією практикою зцілення людей він став лідером масового релігійного руху, який почав загрожувати домінуючій позиції офіційної церкви та окремих сект, які боролись між собою за право очолювати церкву та весь народ. Тому вони організували декілька невдалих спроб знеславити Ісуса в очах народу, але ці спроби привели до наслідків протилежних очікуваним: слава Ісуса обійшла всю країну і докотилась до Єрусалиму за три роки його пророкування та зцілення ним людей. Сам Ісус теж пішов за своєю славою і увійшов триумфально до Єрусалиму.

Тоді офіційна церква вирішила звинуватити його в богозневазі, вимагаючи його страти. Він був заарештований, і після того, як юрба засудила його на страту, Ісус був розп'ятим разом з двома злочинцями. До самої своєї смерти Ісус не відступився від царства божого, віддавши за це царство своє власне життя. Відомо, що він пережив свою кліничну смерть і зустрічався після цього з деякими своїми учнями, але через деякий час він їх покинув. Про життєву долу цієї людини після того, як він покинув своїх учнів нічого не відомо...

Ісус був пророком царства божого, але він не зміг привести людей до цього царства, бо вони не розуміли ні його вчення, ні практики реалізації цього вчення в формі зцілення людей. Відомо, що лише один з його учнів, якого звали Юдою, повністю виконав останню його волю передати Ісуса на суд влади, щоб відвернути загрозу репресій проти його послідовників. Відтак, Ісус віддав своє власне життя не тільки за царство боже, а й за спасіння людей, яким загрожували репресії з боку влади та офіційної церкви.

Ісус пройшов до самого кінця свій власний особистий шлях до царства божого, віддавши за це царство та за спасіння своїх послідовників не тільки всі свої сили, а й саме життя. Але Ісус Христом не був, бо не зміг завести людей до царства божого, не зміг подолати опір влади та офіційної церкви. Ця його особиста невдача стала причиною того, що він був розп'ятим.

Але, незважаючи на свою особисту невдачу, його вчення стало розповсюджуватись ще більше після того, як він прославився своїм воскресінням, внаслідок чого виникла нова церква вже глобального гатунку, яка назвала його Христом. Але сам Ісус не був Христом, а лише символом Христа. Сам він стверджував, що Христос неодмінно прийде на Землю і що цей Христос заведе все людство до царства божого. Але він також стверджував, що ніяких ознак цього часу немає і що навіть він не знає, коли прийде Христос...

Джерело: http://socyst.livejournal.com/2006/04/21 .

Те, що на всіх іконах Ісус зображений еліном, а не євреєм, є свідченням того, що християнська церква лише використовує історичного Ісуса для своїх метафізичних спекуляцій: Ісус в Євангеліях виглядає таким собі зелінізованим євреєм, який проповідує неоплатонічне вчення про царство боже. Сам Платон перед тим вже був мертвим, тому його неможливо запідозрити в тім, що він є автором такої ревізії свого проекту ідеальної держави, але видно, що автори Євангелій були неоплатониками, бо зобразили такого собі єврейського Сократа, якого самі ж євреї засудили на смерть за "развращение малолетних евреев". Те, що його розп’яли, а не дали йому випити отрову, є лише історична деталь тогочасної римської імперії. А вершиною фальсифікації взагалі є фраза: "Я є альфою й омегою!", яка повинна означати, що Ісус був еліном, який користувався елінською абеткою і саме тому він ні одного єврейського слова не написав...

Джерело: http://www2.maidanua.org/news/index.php3?bn=maidan_rel&key=1213260159&action=view&trs=-1 .

Ісус є пророком царства божого та його богом!



Месією Ісус не був, бо він не спас Ізраїлю. Взагалі, ізраїльські пророки виявились поганими пророками, бо ніякий месія Ізраїльського царства не спас і воно повністю загинуло. Сучасний Ізраїль є не царством, а демократичною державою, яка ніякого месії не потребує.

Але Ісус був пророком царство божого та став його творцем, тобто його богом. Саме тому і лише тому Ісус Христос є богом, бо саме він є творцем царства божого, а не хтось інший. І лише Ісус Христос є істинним богом, бо його творіння є живим творенням царства божого, тоді як "творіння" інших богів були вигадками людей.

Слава Ісусу Христу - творцю царства божого людей!

У певні філософські моменти можна погодитися з твердженням, що стало назвою теми, але в інші філософські моменти – ні!
В цілому філософія не належить якійсь одній сфері культури, і навіть у тоталітарні часи виконує свої загальні (метамісцеві) функції.

Дякую! Спробую висловити припущення, що філософія є однією з культурних передумов метакратії.