Социс
Социс

Социс є форум громадянської та філософської думки
 
ФорумФорум  PortalPortal  ДопомогаДопомога  ПошукПошук  ЗареєструватисьЗареєструватись  Список користувачівСписок користувачів  ГрупиГрупи  Вхід  

Частка | 
 

 Феномен психічної залежности людини

Попередня тема Наступна тема Донизу 
АвторПовідомлення
Василь Васьківський
адмiнiстратор
avatar

Чоловік К-ть повідомлень : 462
Звідки : Софія
Registration date : 21.01.2008

СтворюватиТема: Феномен психічної залежности людини   Пт Квіт 30 2010, 11:27

Oleksa. пише:
Василь Васьківський пише:
Моя перша реакція: для маніяка самотність буде добром, бо вона не дає йому можливости вчинити зло. Але, якщо замислитись, чи дії маніяка є добровільними? Думаю, що ні. Маніяк не є вільним в своїх діях, отже він не діє добровільно. Добровільними є дії, які виконуються без примусу, а манія і є таким примусом. Особистість маніяка не є незалежною. Вроді я викрутився. Чи не так?

Не лише викрутилия, але ще й мене порадували таким "поворотом"!

Якщо не заперечуєте -- я продовжу про добровільність/примусовість дій маніяка ( і не лише його). Звісно, в "своєму стилі" (умовно -- поділимо з Вами "сфери впливу". Вам -- " конденсат іонно-електронних пар". Мені -- "енергетично процеси". Згода?Smile ).

Я гадаю що в основі "маніакальних синдромів" лежить той же... "феномен", що й, скажімо, в даяких видах алкогольноі (наркотичної) залежності, та певних хворобах, що супроводжуються епілептичними нападами.

У людини з"являється нестримний потяг до випивки. Ні про що інше вона думати не може. Ніякі логічні аргументи не сприймаються (сприймаються -- але вже потім -- після "зриву"). Я мав нагоду "спостерігати" такий варіант цього "захворювання", коли від склянки пива вже починає "заплітатися язик". Після пляшки -- хилить в сон. Причому, на очах, міняється поведінка людини -- рухи, голос, вираз очей, інтонації, жестикуляція...

Це все "зовнішні ознаки" "Нападу" на людину. Мета -- про неї я вже писав -- "зйом енергії" (звідси і "розбитість", знесиленість, "важка голова" після пробудження). Так чоловік (часом -- якщо слабкий "захист" -- навіть з першого разу) "попадає на гачок". Його "адреса" вже відома. Тут можна провести анологію з "вживленням чіпа". І якщо цей "вживлений чіп" вдається намацати й "знешкодити", залежність зникає. Парадокс? Якщо не знати "технічних тонкощів"-- так.

Подібне й з епілепсією. Щоправда (поки що) тут вдається лише зупинити напад.
"Побороти загарбника", поки що, -- ні. Цікаво, що на запитання, чи знає людина про наближення нападу? -- відповідь ствердна -- в якому місці, та які симптоми. Проте часовий відтинок між "фіксацією відчуття" й самим нападом такий короткий, що навіть "подати сигнал" людина не встигає...

У мене й самого (давно вже) було "дивне серцеве захворювання" -- починалася аритмія з сильним "випадінням" серцевих скороченнь. І я -- також -- відчував наближення нападу (знав його симптоми). Довгий час діагностували як "сидром WPV", хоча підтвердити його на ехограмі не змогли. Справився самотужки (хоча, ще якись час, "приходи з метою захоплення", продовжувалися. Доводилося "відбиватися")...

Те ж саме і з "нашим маніяком". Самотність (ін пошук) вже є "Вказівкою на напрямок дії", симптомом "Захоплення". А енергія вже "знімається" не лише з нього, але й з переляку, переживаннь, стражданнь жертви. І думки "нашого маніяка", не є його думками, це вже "диктат на ментальному рівні". А "форумні маніяки" -- такий же різновид "енергетичних провокаторів". Втім їх завдання не знишити "жертву" фізично, а втягти ін в довготривалу дискусію. До енергії "опонентів", що при цьому виділяється, додається й енергія тих, хто читає цю перепалку...
Джерело тут.

«Енергетичне» пояснення є цікавим, але воно є лише моделлю, а не фізичним поясненням. Йдеться про психічні феномени, а тому треба їх пояснити з точки зору властивостей психіки людини. Я не знаю конкретні психічні механізми залежности, але знаю, що багато чого можна пояснити порушеннями в регуляції виділенням нейромедіаторів. Зокрема, депресія пояснюється виділенням недостатньої кідькости серотоніну. Так що думати треба в цьому напрямку.

Oleksa. пише:
Наші думки, також не є нашим "надбанням" (принаймні на 100% відсотків). Спробуйте себе примусити думати (довго) про щось, що вам не цікаве. Ну Ви самі виберіть -- про регбі, наприклад. Так, як Ви поринаєте в роздуми на філософські теми. Подивіться на годинника й дайте собі таку установку. Як тільки"зіскочите з теми" -- подивіться ще раз.

Одну хвилину, хоча б, вдалося?
Якщо так -- вітаю! Вмієте концентруватися.
У мене з концентрацією взагалі проблеми. Я не зміг зосередитись на темі про регбі.
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://www.socys.narod.ru/carstvo.htm
Василь Васьківський
адмiнiстратор
avatar

Чоловік К-ть повідомлень : 462
Звідки : Софія
Registration date : 21.01.2008

СтворюватиТема: Визначення комплексу   Пт Квіт 30 2010, 12:18

Oleksa. пише:

Василь Васьківський пише:
Відтак, загальне питання таке: як особистості стати незалежною від своїх особистих комплексів?.

Ну, спершу давайте визначимо, що ми маємо на увазі під комплексами. Лише негативні? Які комплекси можна вважати негативними, а які позитивними? Що таке, взагалі -- "комплекс"? Чи бувають комплекси
"двозначні" (+/-)?..тощо...

Якщо мова йде про комплекси, то я не думаю, що існують якісь позитивні комплекси. Поняття комплексу саме по собі вже носить негативний відтінок. Комплексом я вважаю якесь відхилення характеру чи особистий акцент в поведінці, який заважає бути повноцінною особистістю, тобто здійснювати свою особисту самореалізацію в світі людей без напруження в стосунках з цими людьми.
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://www.socys.narod.ru/carstvo.htm
Oleksa.
Гість



СтворюватиТема: Re: Феномен психічної залежности людини   Пт Квіт 30 2010, 17:18

Василь Васьківський пише:
«Енергетичне» пояснення є цікавим, але воно є лише моделлю, а не фізичним поясненням
Я б, навіть моделлю це не назвав. У Вашій "системі координат" (матеріаліста), це, скoріш гіпотеза (до того ж -- "божевільного"). В моїй -- це "База" з якої я починаю розглядати (задля розуміння), практично, будь-яку ситуацію (від молекулярного рівня -- до глобальних процесів. Принцип, практично, однаковий).
Василь Васьківський пише:
«Йдеться про психічні феномени, а тому треба їх пояснити з точки зору властивостей психіки людини.
Тут я не збираюся вступати з Вами в дискусію -- повністю згоден. Спеціалісти мають робити "свою роботу" (психологи, медики, біологи). Проте, може виявитися так, що пройшівши весь цей "ланцюжок":
Василь Васьківський пише:
...багато чого можна пояснити порушеннями в регуляції виділенням нейромедіаторів. Зокрема, депресія пояснюється виділенням недостатньої кідькости серотоніну....
-- Так і не буде знайдено відповіді на питання ЧОМУ це відбувається. Що є "поштовхом", яка причина "запуску процесу"? Я ж намагаюся зрозуміти де той "поріг", від якого "починаються танці".
Але, якщо "стоїть Табу" ( а воно, таки, стоїть у більшості з нас), не те що на сприйняття, а навіть на саму думку про те, що можуть існувати процеси, не підвладні нашому розумінню, процеси, для реєстрації яких ще не винайдено вимірювальних приладів, то спроби говорити на ці теми -- є марна трата часу і з Вашого, і з мого боку.
Василь Васьківський пише:
...У мене з концентрацією взагалі проблеми.....
Я Вас заспокою -- у мене не було сумнівy, що хвилина то забагато. Це "проблема" всіх нас. Одним з "службових обов"язків" нашого розуму є "опікування" й цим. Тому, певно, різні східні течії й займаються "подібними питаннями". Молитовний Стан, на мою думку, також має бути... "відстороненим", "зануреним в себе", чи що? І --як не парадoксально -- в той же час, з відчуттям себе "часткою ВСЬОГО"...
Василь Васьківський пише:
...Комплексом я вважаю якесь відхилення характеру чи особистий акцент в поведінці, який заважає бути повноцінною особистістю, тобто здійснювати свою особисту самореалізацію в світі людей без напруження в стосунках з цими людьми.
Ви, напевно, знаєте людей "самореалізованих" (за їхнім розумінням -- бо, зовні, почуваються щасливими й завжди настроєні оптимістично), коло інтересів яких -- "віно, кіно і доміно". Я -- так точно. Вони самореалізовані, по Вашому? Яким є "критерій самореалізації"?

"Комплекс" виникає, дійсно, але тоді, як на мене, коли людина відчуває невідповідність між "писаними правилами" і "внутрішнім розумінням". Бо завдання "правил" -- тримати цей світ у впорядкованому стані (і тут вони виправдані. Я гадаю не зовсім -- втім, зараз не про це). Причому "внутрішнє розуміння" є важливішим (тут, знову ж, я, апріорі, маю на увазі людину моральну. А якщо ні?). Психологи краще знають, що відбувається при "подавленні себе" (але ж -- знову -- навряд чи знають, чому?). А є ще такі люди
"без комплексів", що брешуть з телеекрану на мільйонну аудиторію. Вони "самореалізовані"? Один скаже, що ні. Інший -- так. Хто має рацію? Отже і "критерії" річ не постійна. Для одного авторитет Ніцше, для іншого -- Бердяєв, для третього -- Тимошенко чи Янукович, для четвертого -- власна дружина, для п"ятого -- Деві Марія. Тому -- ще раз -- шукай-мо "в собі"...

"Напруження в стосунках" -- теж питання не однозначне. Якщо дивитися "з моєї дзвінниці" -- то конфлікти неминучі там де перетинаються "Інтереси" (я звісно, знов про "енергетичні процеси", перерозподіл "сфер впливу"). А вже в нашому --реальному (вже й не знаю який з них блати в "лапки") світі -- це може проявлятися і в нерозумінні, в звинуваченні порушення "правил", ну й аж до: "... від тебе я такого ніколи на сподівалася" (хоча останнє не обов"язково, на щастя Smile )
На початок Донизу
Василь Васьківський
адмiнiстратор
avatar

Чоловік К-ть повідомлень : 462
Звідки : Софія
Registration date : 21.01.2008

СтворюватиТема: Re: Феномен психічної залежности людини   Пн Травень 03 2010, 11:34

Oleksa. пише:
Василь Васьківський пише:
«Енергетичне» пояснення є цікавим, але воно є лише моделлю, а не фізичним поясненням
Я б, навіть моделлю це не назвав. У Вашій "системі координат" (матеріаліста), це, скoріш гіпотеза (до того ж -- "божевільного"). В моїй -- це "База" з якої я починаю розглядати (задля розуміння), практично, будь-яку ситуацію (від молекулярного рівня -- до глобальних процесів. Принцип, практично, однаковий).
Василь Васьківський пише:
«Йдеться про психічні феномени, а тому треба їх пояснити з точки зору властивостей психіки людини.
Тут я не збираюся вступати з Вами в дискусію -- повністю згоден. Спеціалісти мають робити "свою роботу" (психологи, медики, біологи). Проте, може виявитися так, що пройшівши весь цей "ланцюжок":
Василь Васьківський пише:
...багато чого можна пояснити порушеннями в регуляції виділенням нейромедіаторів. Зокрема, депресія пояснюється виділенням недостатньої кідькости серотоніну....
-- Так і не буде знайдено відповіді на питання ЧОМУ це відбувається. Що є "поштовхом", яка причина "запуску процесу"? Я ж намагаюся зрозуміти де той "поріг", від якого "починаються танці".
Але, якщо "стоїть Табу" ( а воно, таки, стоїть у більшості з нас), не те що на сприйняття, а навіть на саму думку про те, що можуть існувати процеси, не підвладні нашому розумінню, процеси, для реєстрації яких ще не винайдено вимірювальних приладів, то спроби говорити на ці теми -- є марна трата часу і з Вашого, і з мого боку.
Такі процеси не тільки можуть існувати, а й існують! Називаються вони віртуальними процесами. Саме фізика описує такі процеси.

Oleksa. пише:

Василь Васьківський пише:
...У мене з концентрацією взагалі проблеми.....
Я Вас заспокою -- у мене не було сумнівy, що хвилина то забагато. Це "проблема" всіх нас. Одним з "службових обов"язків" нашого розуму є "опікування" й цим. Тому, певно, різні східні течії й займаються "подібними питаннями". Молитовний Стан, на мою думку, також має бути... "відстороненим", "зануреним в себе", чи що? І --як не парадoксально -- в той же час, з відчуттям себе "часткою ВСЬОГО"....
Відчуття не є тотожним буттю!

Oleksa. пише:

Василь Васьківський пише:
...Комплексом я вважаю якесь відхилення характеру чи особистий акцент в поведінці, який заважає бути повноцінною особистістю, тобто здійснювати свою особисту самореалізацію в світі людей без напруження в стосунках з цими людьми.
Ви, напевно, знаєте людей "самореалізованих" (за їхнім розумінням -- бо, зовні, почуваються щасливими й завжди настроєні оптимістично), коло інтересів яких -- "віно, кіно і доміно". Я -- так точно. Вони самореалізовані, по Вашому? Яким є "критерій самореалізації"?

Критерій самореалізації: якщо людина не відступає від свого особистого покликання, то її самореалізація є повноцінною.

Oleksa. пише:

"Комплекс" виникає, дійсно, але тоді, як на мене, коли людина відчуває невідповідність між "писаними правилами" і "внутрішнім розумінням". Бо завдання "правил" -- тримати цей світ у впорядкованому стані (і тут вони виправдані. Я гадаю не зовсім -- втім, зараз не про це). Причому "внутрішнє розуміння" є важливішим (тут, знову ж, я, апріорі, маю на увазі людину моральну. А якщо ні?). Психологи краще знають, що відбувається при "подавленні себе" (але ж -- знову -- навряд чи знають, чому?). А є ще такі люди
"без комплексів", що брешуть з телеекрану на мільйонну аудиторію. Вони "самореалізовані"? Один скаже, що ні. Інший -- так. Хто має рацію? Отже і "критерії" річ не постійна. Для одного авторитет Ніцше, для іншого -- Бердяєв, для третього -- Тимошенко чи Янукович, для четвертого -- власна дружина, для п"ятого -- Деві Марія. Тому -- ще раз -- шукай-мо "в собі"...
Люди, що брешуть, не є самореалізовані. Вони втратили відповідність самому собі, своєму особистому покликанню в житті.

Oleksa. пише:

"Напруження в стосунках" -- теж питання не однозначне. Якщо дивитися "з моєї дзвінниці" -- то конфлікти неминучі там де перетинаються "Інтереси" (я звісно, знов про "енергетичні процеси", перерозподіл "сфер впливу"). А вже в нашому --реальному (вже й не знаю який з них блати в "лапки") світі -- це може проявлятися і в нерозумінні, в звинуваченні порушення "правил", ну й аж до: "... від тебе я такого ніколи на сподівалася" (хоча останнє не обов"язково, на щастя Smile )
Зведення стосунків до реалізації інтересів призводить неминуче до зродження цих стосунків. Повноцінними можуть бути лише стосунки особистостей, коли інший сприймається як повноцінна особистість, а не як лише партнер в реалізації інтересів.

На мою думку, комплекси виникають тоді, коли засвоєні реакції та особливості поведінки не забезпечують повноцінного стосунку особистостей, тобо при зродженні цих стосунків.
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://www.socys.narod.ru/carstvo.htm
Oleksa



Чоловік К-ть повідомлень : 44
Age : 48
Звідки : Інтернет
Job/hobbies : социст
Humor : немає
Registration date : 29.04.2010

СтворюватиТема: Oleksa   Вт Травень 04 2010, 10:32

Василь Васьківський пише:
Такі процеси не тільки можуть існувати, а й існують! Називаються вони віртуальними процесами. Саме фізика описує такі процеси.
схоже я, дійсно, в своїй "барлозі" заростаю мохом... Sad Спробую, за наявності часу, подивитися (якщо маєте гарне посилання -- буду вдячним!)
Василь Васьківський пише:
Відчуття не є тотожним буттю!.
Брзумовно. Я б сказав, мабуть, -- відчуття допомагає пізнавати буття.
Василь Васьківський пише:
Критерій самореалізації: якщо людина не відступає від свого особистого покликання, то її самореалізація є повноцінною.
Хороше означення. Лаконічне, й не викликає у мене запереченнь. Проте, давайте з"ясуємо, що ми розуміємо під призначенням (пропоную підключитися й іншим бажаючим -- навести своє бачення/розуміння)
Василь Васьківський пише:
Люди, що брешуть, не є самореалізовані. Вони втратили відповідність самому собі, своєму особистому покликанню в житті..

Чи є у Вашій "градації" "види брехні"/неправди?
Василь Васьківський пише:
На мою думку, комплекси виникають тоді, коли засвоєні реакції та особливості поведінки не забезпечують повноцінного стосунку особистостей, тобо при зродженні цих стосунків...
Дякую, пане Василю Васьківський. Вцілому зрозумів. Хоча,-- знову ж моя занудливість (втім неминуча при обговоренні питаннь, які "не можна помацати" -- "не фізичних")-- що значить "повноцінні" (стосунки).
Зродження може бути і від вичерпаності обговорюваної теми сторонами (в такому випадку воно буде
"логічно пояснюване"), і від роздратування (не важливо чим -- дикцією співрозмовника, кольором галстука, чи його новим автомобілем -- це буде "енергетичне" в моєму розумінні. В Вашому, припускаю, -- "негативно засвоєною реакцією")
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://socys.forum2x2.ru
Василь Васьківський
адмiнiстратор
avatar

Чоловік К-ть повідомлень : 462
Звідки : Софія
Registration date : 21.01.2008

СтворюватиТема: Re: Феномен психічної залежности людини   Вт Травень 04 2010, 13:38

Про віртуальні частинки знайшов посилання тут і детальніше тут.
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://www.socys.narod.ru/carstvo.htm
Василь Васьківський
адмiнiстратор
avatar

Чоловік К-ть повідомлень : 462
Звідки : Софія
Registration date : 21.01.2008

СтворюватиТема: Re: Феномен психічної залежности людини   Вт Травень 04 2010, 18:06

Oleksa пише:

Василь Васьківський пише:
Критерій самореалізації: якщо людина не відступає від свого особистого покликання, то її самореалізація є повноцінною.
Хороше означення. Лаконічне, й не викликає у мене запереченнь. Проте, давайте з"ясуємо, що ми розуміємо під призначенням (пропоную підключитися й іншим бажаючим -- навести своє бачення/розуміння)
Мабуть покликанням людини є: бути людиною, реалізувати самого себе як людину в світі людей, як особистість.

Oleksa пише:

Василь Васьківський пише:
Люди, що брешуть, не є самореалізовані. Вони втратили відповідність самому собі, своєму особистому покликанню в житті..

Чи є у Вашій "градації" "види брехні"/неправди?

Я б виділив, перш за все, несвідому брехню, коли людина, насправді, не знає, про що говорить, і відверту брехню.

Oleksa пише:

Василь Васьківський пише:
На мою думку, комплекси виникають тоді, коли засвоєні реакції та особливості поведінки не забезпечують повноцінного стосунку особистостей, тобо при зродженні цих стосунків...
Дякую, пане Василю Васьківський. Вцілому зрозумів. Хоча,-- знову ж моя занудливість (втім неминуча при обговоренні питаннь, які "не можна помацати" -- "не фізичних")-- що значить "повноцінні" (стосунки).
Зродження може бути і від вичерпаності обговорюваної теми сторонами (в такому випадку воно буде
"логічно пояснюване"), і від роздратування (не важливо чим -- дикцією співрозмовника, кольором галстука, чи його новим автомобілем -- це буде "енергетичне" в моєму розумінні. В Вашому, припускаю, -- "негативно засвоєною реакцією")
На мою думку, повноцінними є такі стосунки, в яких люди один для одного є особистістю, і вони стають неповноцінними, коли стають стосунками з приводу якихось предметів чи ситуацій тощо...
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://www.socys.narod.ru/carstvo.htm
Oleksa



Чоловік К-ть повідомлень : 44
Age : 48
Звідки : Інтернет
Job/hobbies : социст
Humor : немає
Registration date : 29.04.2010

СтворюватиТема: Oleksa   Вт Травень 04 2010, 22:59

Василь Васьківський пише:
Мабуть покликанням людини є: бути людиною, реалізувати самого себе як людину в світі людей, як особистість.
Певно в кожного з нас є якесь власне уявлення про Покликання. Якщо не помиляюся, отець Олег на ФРД, свого часу, проводив таке (чи подібне) опитування. Я написав -- бути щасливим. І не лише я Smile. Не знаю, що вкладали в це поняття мої "однодумці" -- для мене поняття щастя, є перебування людини саме в такому Стані (зрозуміло, що будучи "в ньому", не можна одночасно, сваритися, заздрити чи гніватися. Не вийде брехати і почуватися щасливим однієї й тієїж миті). Тобто перебуваючи в стані щастя, людина виконує своє Покликання ( "виділяє кванти позитивної енергії" Smile ). Щасливим можна бути виконуючи улюблену роботу. Займаючись своїм захопленням (мисливство та рибальство я сюди не відношу). Якщо людина почувається "позитивно-щасливою", то ті ж "кіно-доміно" (вино я виключаю -- там зовсім інший "механізм щастя"), те ж, далеко, "не гірший варіант"...

Василь Васьківський пише:
Я б виділив, перш за все, несвідому брехню, коли людина, насправді, не знає, про що говорить, і відверту брехню.
Так, згоден. Є ще "неправда заради спасіння" (з маленької-- тобто рятуючи когось -- це, як на мене, просто "недолік мови") -- вона, за моїм уявленням, взагалі не попадає в цю "категорію". В принципі, людина десь на підсвідомому рівні відчуває це ("межу"). Можна сказати не всю правду, таким чином "граючи на позитивний Баланс" -- маю на увазі випадок, коли людина не досягає таким чином якихось "привілеїв" собі особисто, але зменшує "викид негативу" іншою особою... Втім кожен випадок, очевидно, є "конкретним"...

Василь Васьківський пише:
[На мою думку, повноцінними є такі стосунки, в яких люди один для одного є особистістю, і вони стають неповноцінними, коли стають стосунками з приводу якихось предметів чи ситуацій тощо...
Це велика окрема тема. Ну наприклад "вимушені стосунки" (армія, монастир, тюрма) -- тут інші "закони енергетичного обміну". Гендерні -- інші "складові" (додаткові)... В будь-якому випадку, гадаю що "внутрішнє уявлення" (наше) "певного рівня стосунків", дуже рідко (а якщо й буває--то, на жаль, тимчасово) співпадає з реальним. Втім -- саме уявлення, вже велике діло. Воно створює наш "стереотип поведінки"...
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://socys.forum2x2.ru
Спонсируемый контент




СтворюватиТема: Re: Феномен психічної залежности людини   

На початок Донизу
 
Феномен психічної залежности людини
Попередня тема Наступна тема На початок 
Сторінка 1 з 1

Права доступу до цього форумуВи не можете відповідати на теми у цьому форумі
Социс :: Різноманітності життя :: феномен-
Перейти до: