Як уникнути розминання очікувань?

В стосунках між людьми завжди має значення внутрішня налаштованість до іншої людини, яка характеризується певними очікуваннями до неї. Часто ми очікуємо одне, а на практиці виходить зовсім інше. Буває також, що хтось знає про наші очікування і підігрує нам, вводячи нас в оману щодо своїх справжніх намірів. Тобто, наші очікування до людини пов’язані з довірою до неї і впливають на цю довіру. Така негативна чи позитивна упередженість здатна повністю визначити, будуть наші стосунки вдалими чи не будуть. Чи можна уникнути розминання очікувань та як це зробити? І наскільки це зменшить кількість непорозумінь в нашому житті?

Частіше всього ми реагуємо на розминання очікувань спробами змінити іншу людину, а коли це в нас не виходить, ми або розриваємо стосунки, або збільшуємо дистанцію до певної людини. А чи повинна інша людина відповідати нашим очікуванням, чи подібні очікування щодо автономної та незалежної від нас особистости є ілюзорними? Чи не краще для особистих стосунків було б поміняти свої очікування, а не намагатись знайти людину, яка б відповідала нашим очікуванням? Питання це досить фундаментальне і вимагає від нас зусиль по формуванню в собі налаштованости на відкритість своїх стосунків з усіма людьми взаміну за широко практиковану вибірковість особистих стосунків.

-В стосунках між людьми завжди має значення внутрішня налаштованість до іншої людини, яка характеризується певними очікуваннями до неї. -

Слушна заувага. Можу говорити лиш за себе. Коли я вперше знайомлюся з людиною, я взагалі нічого не очікую, оскільки нічого не знаю про цю людину. Лише в ході знайомства можна або зближитись, або відокремитись. Я не можу мати товариства з неґативною людиною. Вона впливає на мене своїми неґативними думками і доводить мене як не до депресії, то все таки до глибокого суму . Змінює мій настрій і погляд на життя. Стараюся бути подалі від таких. Люблю сміх, радість, енергійність, винахідливість у діях і думках і такі у мене друзі. Маю знайомих, яких стараюся оминати з повище сказаних мною причин.

Цитата :

-В стосунках між людьми завжди має значення внутрішня налаштованість до іншої людини, яка характеризується певними очікуваннями до неї. -

Слушна заувага. Можу говорити лиш за себе. Коли я вперше знайомлюся з людиною, я взагалі нічого не очікую, оскільки нічого не знаю про цю людину. Лише в ході знайомства можна або зближитись, або відокремитись.

А в мене часто виникає навпаки. Знайомство з людиною викликає в мене певні очікування, які далі в процесі зближення приводять до розчарувань. Можливо я дуже велику увагу акцентую на своїх очікуваннях...

-Можливо я дуже велику увагу акцентую на своїх очікуваннях...-

Є така гарна поговірка-" ні чим не захоплюйся, не будеш розачарованим"-

Тримаюся цієї засади і покищо виходить на добре.

Цитата :

Чи можна вас запитати, як ви опинилися в Болгарії? Чи ви тут на завжди, чи лиш на тимчасовому відрядженні?

Я одружився на болгарці і 26 років тому переселився в Болгарію.

Цитата :

Ще одне персональне питання, на яке або відповідайте, а коли це заторкує глибину ваших приватних почувань,оминайте. Що сталося у вашому житті ,що кинуло вас у депересійне почуття?

Можливо те, що інтимне життя не вдалось, видно, внаслідок розминання очікувань. З дружиною ми минулого року розвелись з її ініциативи, я погодився. Живемо ми в одній квартирі, живемо спокійно, без конфліктів, як друзі.

Цитата :

Дякую що дозволили зайти і бути учасником вашого форуму.

Дякую й Вам, що зробили приємним моє перебування в інтернеті!

Прикро чути, пане Василю, за ваше розбите життя. Чи у вас є діти? Переважно подружжя з дітьми якось довше втримуються разом. Не знаю як ви можете "дружити" з людиною, яка відкинула вас. Хіба ж не краще відійти десь в окрему квартиру і пробувати почати спочатку? Знаю що скажете, такі спроби належать молодим, але є ж і інші пари, які не змогли жити разом. Може якраз трапилась би людина, яка схотіла б розділити вашу спільну долю. Можна ,зрештою, поїхати на відвідини в Україну і там завести знайомство. Чи ви вже зовсім згубили зв'язок з рідною землею і там нікого не маєте? Пробуйте вийти з депресійного стану. Бажаю успіхів.

Ми живемо разом, бо відчуваємо себе близькими один одному і в мене немає бажання кудись переселятись. Як буде далі я не знаю. Дружина моя вирішила розвестись, бо в нас не вийшло інтимне життя. Вона це зробила, щоб не обмежувати мене узами шлюбу, тобто щоб я мав вибір. З її боку це була немов би жертва, бо вона мене любить, і лише невдале інтимне життя було її мотивом розводу. Я її теж люблю як людину і дуже поважаю як особистість, тому для мене природно, що ми живемо разом. У нас дві дочки віком 25 років. Одна вже одружена, а друга має намір одружитись восени. Я для себе поки що не бачу перспективи інтимного зв"язку з будь-якою жінкою. Україну не відвідував вже більше 20 років, але цього літа маю намір поїхати...

Вибачте , що поставлю вам це питання- А ви пробували звертатися за допомогою? Є багато можливостей побороти такі недотягнення.
Все ж приємно чути, що у вас ще не все пропало. Є діти, значить можна творити спільне життя, хочай заради них та будучих внуків.
Один рік розлуки ще можна поправити, аби було бажання. Раз існує любов, нічого в житті нема неможливого.
Успіхів вам.

За допомогою звертались, але проблеми подолати не змогли. Ми не в розлуці, а просто розведені. Живемо разом. Зараз напруження між нами майже немає. Але психіка в мене трохи розстроєна, тому мені важко жити повноцінно...

"Жити повноцінно" для мене ,це значить творити. І ви це робите. Не переставайте висловлювати свої думки. Пишіть статті на теми ,які вас цікавлять. Навіть можна написати книжку свого власного життя. Це тепер дуже популярно. Мені вже намалювалася картина шляху по якому ви перейшли. Це дуже цікаво. Додати сюди літературне забарвлення і вже маєте прекрасий роман. Хочете, я напишу мініатюру про вас, або вірш, а ні то верлібр. А ви потім додавайте. Створіть собі маяк життя і не думайте про те що сталось. Раз ви разом і так вам добре, крокуйте вперед.
Щасти вам.

Ви дуже гарно все написали! Дякую Вам за позитив! Дійсно, повноцінним життям є лише творчість. І я довгий час жив творчо. Але зараз переживаю критичний момент життя, коли мені не хочеться нічого робити. Це продовжується вже десь півроку. Я уникаю інтелектуальних зусиль, бо перебуваю в пригніченому настрої. Тобто перебиваюсь з дня на день простішими заняттями, які не вимагають інтелектуального навантаження. Просто я втратив переспективу життя. Живу лише по інерції. Хожу на роботу, а як прийду додому, мене охоплює лінь. На роботі я теж уникаю інтелектуальних зусиль. Так що в мене криза і я буквально нічого не бажаю робити. Поки що буде так, як є, бо джерела енергії ще не знайшов. Живу в апатії...