Социс
Социс

Социс є форум громадянської та філософської думки
 
ФорумФорум  PortalPortal  ДопомогаДопомога  ПошукПошук  ЗареєструватисьЗареєструватись  Список користувачівСписок користувачів  ГрупиГрупи  Вхід  

Частка | 
 

 Самотність чи свобода зла?

Попередня тема Наступна тема Донизу 
АвторПовідомлення
Василь Васьківський
адмiнiстратор
avatar

Чоловік К-ть повідомлень : 466
Звідки : Софія
Registration date : 21.01.2008

СтворюватиТема: Самотність чи свобода зла?   Пт Квіт 18 2008, 08:14

Олесік пише:

Самотність – це свобода чи зло?

Щоб відповісти на поставлене запитання, треба, перш за все, знати, що таке свобода, а що таке зло. Думаю, що свободою є можливість діяти добровільно, а несвободою є якесь обмеження можливостей людини діяти добровільно. Тому, якщо самотність обмежує можливості, то вона є злом, а, якщо вона їх не обмежує, а їм сприяє, то вона є добром. Оскільки самотність обмежує можливості спілкування людини з іншими людьми, то вона виявляється злом. Тому уникайте самотности та шукайте шлях до своєї власної свободи спілкування з іншими людьми!

Олесік пише:

Ми живемо, впевнені, що це свобода. Ми пишаємося своїм правом вибору (яким іноді навіть користуватися не хочеться). Але в одну мить ми опиняємося одні і нарешті усвідомлюємо: те, що ми називаємо свободою - насправді суцільне зло, яке вбиває почуття навколишніх до тебе і пригнічує стосунки усіх видів. Але свобода - це така пекуча і солодка річ. ЯК навчитися жити без неї? І чи взагалі це потрібно і можливо?
Всі ці питання стосуються налаштованости людини: якщо людина налаштована на свободу, то вона й буде вільною. А якщо людина налаштована на несвободу, то вона буде залежною від обставин життя. Тому справжне питання в тім, як змінити свою власну налаштованість. І чи взагалі це потрібно і можливо?

Джерело: http://www.tereveni.org.ua/forum/index.php?showtopic=2203&st=240&gopid=271351&#entry271351 .
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://www.socys.narod.ru/carstvo.htm
Oleksa
Гість



СтворюватиТема: Re: Самотність чи свобода зла?   Вт Квіт 27 2010, 20:08

Василь Васьківський пише:
Олесік написав:

Самотність – це свобода чи зло?

Щоб відповісти на поставлене запитання, треба, перш за все, знати, що таке свобода, а що таке зло. Думаю, що свободою є можливість діяти добровільно, а несвободою є якесь обмеження можливостей людини діяти добровільно. Тому, якщо самотність обмежує можливості, то вона є злом, а, якщо вона їх не обмежує, а їм сприяє, то вона є добром.
Навмисне гіпорбелізую:
-- маніяку кортить когось "порішити". А в "досяжній перспективі" нікого немає -- він самотній у великому лісі. Маніяк думає -- таки має рацію пан Василь Васьківський -- самотність то є зло Sad
А ж раптом на стежинці з"являється Червона Шапочка. Маніяк полегшино зітхає й направляючись в іí бік з легким подивуванням відзначає ще раз вірність тези (Ну хто/що зараз мене може обмежити? Самотність, -- таки -- добро) Smile

сподіваюся Ви не образилися. Принаймні я не мав такої мети. Це скоріш до того, що не слід "зациклюватися" (всім нам), на "залізобетонності" формулюваннь -- практично завжди знайдеться ситуація в якій на "100% вірне" означення/закон діятиме "з поправками".

Василь Васьківський пише:
Оскільки самотність обмежує можливості спілкування людини з іншими людьми, то вона виявляється злом. Тому уникайте самотности та шукайте шлях до своєї власної свободи спілкування з іншими людьми.
Я б додав:
-- ... якщо відчуваєте до того внутрішню потребу.

Василь Васьківський пише:
Всі ці питання стосуються налаштованости людини: якщо людина налаштована на свободу, то вона й буде вільною. А якщо людина налаштована на несвободу, то вона буде залежною від обставин життя.
В цілому погоджуюся, хоча залежними від обставин життя (принаймні, в якійсь мірі) все ж, залишимося. Хоча, якщо Ви мали на увазі ситуацію, коли зовнішні обставини (якими б вони не були в своїх "проявах"), не впливають на "внутрішній стан свободи" людини -- погоджуюся повністю.

Василь Васьківський пише:
Тому справжне питання в тім, як змінити свою власну налаштованість. І чи взагалі це потрібно і можливо.
Потрібно -- так. Чи можливо? До останнього часу вважав що так. Зараз десь "з"явилася поправка" ("внутрішня") -- можливо не кожен на це здатен.
На початок Донизу
Василь Васьківський
адмiнiстратор
avatar

Чоловік К-ть повідомлень : 466
Звідки : Софія
Registration date : 21.01.2008

СтворюватиТема: Незалежність від особистих комплексів   Чт Квіт 29 2010, 10:36

Oleksa пише:
Василь Васьківський пише:
Олесік написав:

Самотність – це свобода чи зло?

Щоб відповісти на поставлене запитання, треба, перш за все, знати, що таке свобода, а що таке зло. Думаю, що свободою є можливість діяти добровільно, а несвободою є якесь обмеження можливостей людини діяти добровільно. Тому, якщо самотність обмежує можливості, то вона є злом, а, якщо вона їх не обмежує, а їм сприяє, то вона є добром.
Навмисне гіпорбелізую:
-- маніяку кортить когось "порішити". А в "досяжній перспективі" нікого немає -- він самотній у великому лісі. Маніяк думає -- таки має рацію пан Василь Васьківський -- самотність то є зло Sad
А ж раптом на стежинці з"являється Червона Шапочка. Маніяк полегшино зітхає й направляючись в ін бік з легким подивуванням відзначає ще раз вірність тези (Ну хто/що зараз мене може обмежити? Самотність, -- таки -- добро) Smile

сподіваюся Ви не образилися. Принаймні я не мав такої мети. Це скоріш до того, що не слід "зациклюватися" (всім нам), на "залізобетонності" формулюваннь -- практично завжди знайдеться ситуація в якій на "100% вірне" означення/закон діятиме "з поправками".
Змусили мене задуматись, пане Oleksa!

Моя перша реакція: для маніяка самотність буде добром, бо вона не дає йому можливости вчинити зло. Але, якщо замислитись, чи дії маніяка є добровільними? Думаю, що ні. Маніяк не є вільним в своїх діях, отже він не діє добровільно. Добровільними є дії, які виконуються без примусу, а манія і є таким примусом. Особистість маніяка не є незалежною. Вроді я викрутився. Чи не так?

Oleksa пише:

Василь Васьківський пише:
Оскільки самотність обмежує можливості спілкування людини з іншими людьми, то вона виявляється злом. Тому уникайте самотности та шукайте шлях до своєї власної свободи спілкування з іншими людьми.
Я б додав:
-- ... якщо відчуваєте до того внутрішню потребу.
Те ж саме зауваження: людина, яка не відчуває внутрішньої потреби до спілкування з іншими людьми, повинна замислитись, чи вона є повністю психічно незалежною особистістю, чи є залежною від своїх особистих комплексів.

Oleksa пише:


Василь Васьківський пише:
Всі ці питання стосуються налаштованости людини: якщо людина налаштована на свободу, то вона й буде вільною. А якщо людина налаштована на несвободу, то вона буде залежною від обставин життя.
В цілому погоджуюся, хоча залежними від обставин життя (принаймні, в якійсь мірі) все ж, залишимося. Хоча, якщо Ви мали на увазі ситуацію, коли зовнішні обставини (якими б вони не були в своїх "проявах"), не впливають на "внутрішній стан свободи" людини -- погоджуюся повністю.

Отже, треба розрізняти незалежність від обставин життя та незалежність від психічних комплексів.

Oleksa пише:


Василь Васьківський пише:
Тому справжне питання в тім, як змінити свою власну налаштованість. І чи взагалі це потрібно і можливо.
Потрібно -- так. Чи можливо? До останнього часу вважав що так. Зараз десь "з"явилася поправка" ("внутрішня") -- можливо не кожен на це здатен.
Відтак, загальне питання таке: як особистості стати незалежною від своїх особистих комплексів?
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://www.socys.narod.ru/carstvo.htm
Oleksa.
Гість



СтворюватиТема: Re: Самотність чи свобода зла?   Чт Квіт 29 2010, 20:59

Василь Васьківський пише:
Моя перша реакція: для маніяка самотність буде добром, бо вона не дає йому можливости вчинити зло. Але, якщо замислитись, чи дії маніяка є добровільними? Думаю, що ні. Маніяк не є вільним в своїх діях, отже він не діє добровільно. Добровільними є дії, які виконуються без примусу, а манія і є таким примусом. Особистість маніяка не є незалежною. Вроді я викрутився. Чи не так?

Не лише викрутилия, але ще й мене порадували таким "поворотом"!

Якщо не заперечуєте -- я продовжу про добровільність/примусовість дій маніяка ( і не лише його). Звісно, в "своєму стилі" (умовно -- поділимо з Вами "сфери впливу". Вам -- " конденсат іонно-електронних пар". Мені -- "енергетично процеси". Згода?Smile ).

Я гадаю що в основі "маніакальних синдромів" лежить той же... "феномен", що й, скажімо, в даяких видах алкогольноі (наркотичної) залежності, та певних хворобах, що супроводжуються епілептичними нападами.

У людини з"являється нестримний потяг до випивки. Ні про що інше вона думати не може. Ніякі логічні аргументи не сприймаються (сприймаються -- але вже потім -- після "зриву"). Я мав нагоду "спостерігати" такий варіант цього "захворювання", коли від склянки пива вже починає "заплітатися язик". Після пляшки -- хилить в сон. Причому, на очах, міняється поведінка людини -- рухи, голос, вираз очей, інтонації, жестикуляція...

Це все "зовнішні ознаки" "Нападу" на людину. Мета -- про неї я вже писав -- "зйом енергії" (звідси і "розбитість", знесиленість, "важка голова" після пробудження). Так чоловік (часом -- якщо слабкий "захист" -- навіть з першого разу) "попадає на гачок". Його "адреса" вже відома. Тут можна провести анологію з "вживленням чіпа". І якщо цей "вживлений чіп" вдається намацати й "знешкодити", залежність зникає. Парадокс? Якщо не знати "технічних тонкощів"-- так.

Подібне й з епілепсією. Щоправда (поки що) тут вдається лише зупинити напад.
"Побороти загарбника", поки що, -- ні. Цікаво, що на запитання, чи знає людина про наближення нападу? -- відповідь ствердна -- в якому місці, та які симптоми. Проте часовий відтинок між "фіксацією відчуття" й самим нападом такий короткий, що навіть "подати сигнал" людина не встигає...

У мене й самого (давно вже) було "дивне серцеве захворювання" -- починалася аритмія з сильним "випадінням" серцевих скороченнь. І я -- також -- відчував наближення нападу (знав його симптоми). Довгий час діагностували як "сидром WPV", хоча підтвердити його на ехограмі не змогли. Справився самотужки (хоча, ще якись час, "приходи з метою захоплення", продовжувалися. Доводилося "відбиватися")...

Те ж саме і з "нашим маніяком". Самотність (іí пошук) вже є "Вказівкою на напрямок дії", симптомом "Захоплення". А енергія вже "знімається" не лише з нього, але й з переляку, переживаннь, стражданнь жертви. І думки "нашого маніяка", не є його думками, це вже "диктат на ментальному рівні". А "форумні маніяки" -- такий же різновид "енергетичних провокаторів". Втім їх завдання не знишити "жертву" фізично, а втягти іí в довготривалу дискусію. До енергії "опонентів", що при цьому виділяється, додається й енергія тих, хто читає цю перепалку...

Наші думки, також не є нашим "надбанням" (принаймні на 100% відсотків). Спробуйте себе примусити думати (довго) про щось, що вам не цікаве. Ну Ви самі виберіть -- про регбі, наприклад. Так, як Ви поринаєте в роздуми на філософські теми. Подивіться на годинника й дайте собі таку установку. Як тільки"зіскочите з теми" -- подивіться ще раз.

Одну хвилину, хоча б, вдалося?
Якщо так -- вітаю! Вмієте концентруватися.

Ну а стосовно "викрутитися", то я намагюся, перш за все пояснити для себе (в своїй "системі координат") те чи інше явище, подію, вчинок, думку чи "раптовий порив". Вірною є така відповідь, яка не викликає у Вас/мене "внутрішнього протесту" (несприйняття). А те що хтось "бачить" інакше.. ну що ж -- не завжди це свідчить про помилковість твердження опонента. Може він "спостерігає" те ж явище з "іншої точки"...

У мене не знаходить "внутрішнього відгуку" просте цитування -- нехай і авторитетів. І -- знову ж таки -- буває що йде сприйняття (але не на "рівні словесно-описових конструкцій", а на "тотожності" (як мені здається) відчуттів).

Втім, я чудово розумію, що Ви -- останнє речення -- жартома..

Василь Васьківський пише:
Те ж саме зауваження: людина, яка не відчуває внутрішньої потреби до спілкування з іншими людьми, повинна замислитись, чи вона є повністю психічно незалежною особистістю, чи є залежною від своїх особистих комплексів.

Ви знаєте, -- я так не вважаю. Будь-яке спілкування, це також обмін енергетик (паралельно до розмови, сварки, обміну думками про погоду, чи компліментами). Енергетична "складова" присутня скрізь і завжди (просто з різною "активністю". Окрім того, вона має безліч "нюансів"/"відтінків").
Ви, скоріш за все, маєте на увазі спілкування між людьми на теми, що є цікавими для обох співрозмовників. Тут також, можуть бути різні варіанти. Від раніше згаданих ("погана" енергетика одного, який намагається іí позбутися, є "хорошою" для іншого. І навпаки), -- до "необхідності зробити поправки". Тоді обом співрозмовникам тема (і погляд) "колеги" видається таким, як "щось в цьому є..". Умовно кажучи, може бути варіант, коли, таким чином, одному "Натякають" що скід уважніше "придивитися" до "конденсату". Іншому -- до "енергій" Smile

Звісно, це лише один з багатьох можливих варіантів.
Самодостатня (в енергетичному плані -- тобто "збалансована") людина, як на мене, повинна не мати особливої потреби в спілкуванні. Іншa річ, що -- в такому випадку -- вона не є "харчем" на Тонкому плані (для Світу Невидимого), ні для кого -- не "віддає," й "не приймає". Проте може "Проводити". Якщо немає останнього, то іí, скоріш за все, намагатимуться "вивести з стану спокою" в стан "динамічний". Якщо вона є
"Провідником", то іí, скоріш за все, Захищатимуть (аби Використати вже в цьому
"амплуа").

А Комплекси... ну не всі вони (і навіть не "половина") є "особистими". Скоріш, я б сказав --"нав"язаними"

Василь Васьківський пише:
Отже, треба розрізняти незалежність від обставин життя та незалежність від психічних комплексів.

Незалежність від психічних комплексів, як я вже писав вище, за моїм уявленням, може відбутися якщо людина (іí енергетика) зробиться "не смачною" для "Експлуататора" (в нашому розумінні, це те, що ми називаємо "роботою над собою", своїми вадами). Буває що людині потрібна "допомога збоку" (на "побутовому рівні" -- це Образ чоловіка що, скажімо, провалився крізь лід. Можна подати допомогу, кинувши мотузка. Проте тут є доповнення -- той хто "кидає", мусть оцініти і течію, і міцність криги, -- може -- напрям вітру -- аби "потопельник" піймав інший кінець... ну й т.д.).
Буває що це вона мусить "відробити" -- те що ми звемо Долею (тут "зовнішнє втручання", м"яко кажучи, небажане).

А обставини життя,-- вони, як не дивно -- дуже сильно (хоча й непроявлено. Навіть проявлено, але з прихованими "наслідковими зв"язками") пов"язані зі "способом життя".

Василь Васьківський пише:
Відтак, загальне питання таке: як особистості стати незалежною від своїх особистих комплексів?.

Ну, спершу давайте визначимо, що ми маємо на увазі під комплексами. Лише негативні? Які комплекси можна вважати негативними, а які позитивними? Що таке, взагалі -- "комплекс"? Чи бувають комплекси
"двозначні" (+/-)?..тощо...
На початок Донизу
Василь Васьківський
адмiнiстратор
avatar

Чоловік К-ть повідомлень : 466
Звідки : Софія
Registration date : 21.01.2008

СтворюватиТема: Re: Самотність чи свобода зла?   Пт Квіт 30 2010, 12:09

Питання пояснення психічної залежности я виніс в окрему тему тут.

Oleksa. пише:

Ну а стосовно "викрутитися", то я намагюся, перш за все пояснити для себе (в своїй "системі координат") те чи інше явище, подію, вчинок, думку чи "раптовий порив". Вірною є така відповідь, яка не викликає у Вас/мене "внутрішнього протесту" (несприйняття). А те що хтось "бачить" інакше.. ну що ж -- не завжди це свідчить про помилковість твердження опонента. Може він "спостерігає" те ж явище з "іншої точки"...

У мене не знаходить "внутрішнього відгуку" просте цитування -- нехай і авторитетів. І -- знову ж таки -- буває що йде сприйняття (але не на "рівні словесно-описових конструкцій", а на "тотожності" (як мені здається) відчуттів).

Втім, я чудово розумію, що Ви -- останнє речення -- жартома..

Жартома то жартома, але Ваш допис, справді, змусив мене задуматись. Для мене цитування авторитетів також не є самодостатнім аргументом. Треба аргументувати конкретно й шукати конкретні аргументи...

Oleksa. пише:


Василь Васьківський пише:
Те ж саме зауваження: людина, яка не відчуває внутрішньої потреби до спілкування з іншими людьми, повинна замислитись, чи вона є повністю психічно незалежною особистістю, чи є залежною від своїх особистих комплексів.

Ви знаєте, -- я так не вважаю. Будь-яке спілкування, це також обмін енергетик (паралельно до розмови, сварки, обміну думками про погоду, чи компліментами). Енергетична "складова" присутня скрізь і завжди (просто з різною "активністю". Окрім того, вона має безліч "нюансів"/"відтінків").
Ви, скоріш за все, маєте на увазі спілкування між людьми на теми, що є цікавими для обох співрозмовників. Тут також, можуть бути різні варіанти. Від раніше згаданих ("погана" енергетика одного, який намагається ін позбутися, є "хорошою" для іншого. І навпаки), -- до "необхідності зробити поправки". Тоді обом співрозмовникам тема (і погляд) "колеги" видається таким, як "щось в цьому є..". Умовно кажучи, може бути варіант, коли, таким чином, одному "Натякають" що скід уважніше "придивитися" до "конденсату". Іншому -- до "енергій" Smile

Я мав на увазі спілкування, коли воно є повноцінним. А коли спілкування є обтяжливим, то воно не може бути повністю повноцінним. Тут вже треба вибирати, що є важливішим, бо інколи людина, з якою спілкуєшся, сама по собі є настільки цінною, що продовжуєш спілкування з нею не для власного задоволення, а з надією, що в майбутньому вдатсься якось змінити справи на краще й спілкування перестане бути таким обтяжливим. Але це вже тема для окремої розмови.

Oleksa. пише:


Звісно, це лише один з багатьох можливих варіантів.
Самодостатня (в енергетичному плані -- тобто "збалансована") людина, як на мене, повинна не мати особливої потреби в спілкуванні. Іншa річ, що -- в такому випадку -- вона не є "харчем" на Тонкому плані (для Світу Невидимого), ні для кого -- не "віддає," й "не приймає". Проте може "Проводити". Якщо немає останнього, то ін, скоріш за все, намагатимуться "вивести з стану спокою" в стан "динамічний". Якщо вона є
"Провідником", то ін, скоріш за все, Захищатимуть (аби Використати вже в цьому
"амплуа").

Нажаль, не зрозумів, що таке «ін». Самодостатня людина – це якийсь ідеал, сенс якого я не дуже розумію. Я не розумію, як це людина може не мати потреби в спілкуванні? З конкретною людиною – так, але з людьми взагалі – ні, не розумію.

Oleksa. пише:

А Комплекси... ну не всі вони (і навіть не "половина") є "особистими". Скоріш, я б сказав --"нав"язаними"
Думаю, що навіть тоді, коли комплекси є нав′язаними, вони стають особистими.

Oleksa. пише:

Василь Васьківський пише:
Отже, треба розрізняти незалежність від обставин життя та незалежність від психічних комплексів.

Незалежність від психічних комплексів, як я вже писав вище, за моїм уявленням, може відбутися якщо людина (ін енергетика) зробиться "не смачною" для "Експлуататора" (в нашому розумінні, це те, що ми називаємо "роботою над собою", своїми вадами). Буває що людині потрібна "допомога збоку" (на "побутовому рівні" -- це Образ чоловіка що, скажімо, провалився крізь лід. Можна подати допомогу, кинувши мотузка. Проте тут є доповнення -- той хто "кидає", мусть оцініти і течію, і міцність криги, -- може -- напрям вітру -- аби "потопельник" піймав інший кінець... ну й т.д.).
Буває що це вона мусить "відробити" -- те що ми звемо Долею (тут "зовнішнє втручання", м"яко кажучи, небажане).

А обставини життя,-- вони, як не дивно -- дуже сильно (хоча й непроявлено. Навіть проявлено, але з прихованими "наслідковими зв"язками") пов"язані зі "способом життя".
Про спосіб життя – це правда, але цього недостатньо. Є ще й механізми психіки, які треба враховувати, коли йдеться про психічні залежності.
На початок Донизу
Переглянути профіль користувача http://www.socys.narod.ru/carstvo.htm
Спонсируемый контент




СтворюватиТема: Re: Самотність чи свобода зла?   

На початок Донизу
 
Самотність чи свобода зла?
Попередня тема Наступна тема На початок 
Сторінка 1 з 1

Права доступу до цього форумуВи не можете відповідати на теми у цьому форумі
Социс :: Різноманітності життя :: особисте життя-
Перейти до: