Дякую! Я так розумію, що покидаємо методологічний сектор і переходимо до конкретики. Я поки що, однак, не знаю, що таке історія, перш ніж її аналізувати. Що аналізувати? Сукупність подій чи сукупність історичних оповідань про ці події, чи, може, сукупність аналізів тих оповідань про події, ні одного свідка яких вже немає? А, може, краще, придумати собі якусь подію і відбувати собі її віртуально? Те, що відбувається сьогодні, є сьогоднішньою історією, чи ні? Ну, то аналізуйте!
Ornata пише:
Однак мене дивує, що у багатьох дописах емоції домінують над логікою, а власна думка часто підміняє надійні джерела.
А, може, краще історію пережити, (перш) ніж її обдумати?
Ornata пише:
Тому пропоную обговорити принципи, з якими доречно підходити до історії.
Принцип: розділяй факти, тлумач події, аналізуй репліки респондента на твої реакції щодо його сентенцій про чиюсь історію життя!
Ornata пише:
Орієнтовне коло проблем: об"єктивність висвітлення історії (чи можлива, і за яких умов), критерії порівняння конкуруючих інтерпретацій тощо. Особливо мене цікавить, на які джерела зазвичай спираються учасники дискусій? Як пояснити, що у великому за обсягом обговоренні наводиться мало джерел, фактів - і це досить типова картина?
Об’єктивізація уяви є зворотньою стороною процесу суб’єктивізації фізичних процесів взаємодії особистости з її власним індивідуальним горизонтом актуальних (історичних) подій.
Ornata пише:
Які будуть міркування з цього приводу?
Будуть вітання з побажаннями щастя, здоров’я та успіхів в аналітичних трансформаціях! Метаморфозах, одним словом...