Явище В.М.Рубського (від РПЦ в Україні)

carma_ пише:

(про «борги та гріхи» https://struktura-svitoglyadu7.webnode.com.ua/bazhannya-ta-bazhane/ )

Спробую прокоментувати...

carma_ пише:

 На перший погляд поняття «бажання» непомірне з величчю понять «добро», «зло» і «любов», та саме через нього, з ландшафтною парадигмою, розкривається сутність сієї трійці. Чим допомагає людині корегувати світогляд, «автоматично» ухилятися від зла заздалегідь, зменшуючи його у світі, ... Різноманіття понятійних систем, під одним дахом психології, дозволяє нашому поняттю «бажання» триматися на перехресті різних смислових потоків, тому воно може не співпадати зі своїми «тезками».

Бажання є психічним станом, а ландшафтна парадигма є якимсь загальним принципом мислення чи впорядкування думок. Поняття бажання ж не є чисто психологічним поняттям, оскільки психологія описує лише феноменологічний сенс бажання, який сприймається феноменологом в процесі описання цього феномену. Тому у кожного феноменолога свій власний смисловий потік; й образ “перехрестя різних смислових потоків” з’являється в процесі спілкування різних феноменологів, тобто їхнього обміну думок з приводу бажання як психічного стану!

carma_ пише:

Серед безлічі існуючих та поки неіснуючих бажань «виділимо» бажання «хвостаті» (з натяком на їхню природу). З «хвостатими» бажаннями незручно як у транспорті в довгому одязі. На відміну від одягу, «хвостатість» бажань не завжди примітна, навіть коли відразу, поряд з ними, чи трохи після них «звідкілясь виникають» дуже неприємні клопоти.

У всіх бажань є одна природа — психічна!

carma_ пише:

До «хвостатих» часто пристають інші споріднені бажання, і з часом, важко угледіти де кінець, де початок - один довжелезний «хвіст по життю»:
у особи, у родини, ..., у підприємства, у країни, у суспільства.
    «Мої» (*) особисті бажання звичайні людські, то не варто, зараз, «лізти до себе в душу» з наміром угледіти там нове чи дивовижне. Скажу більше, ходять чутки, буцімто душа, взагалі, одна на всіх, а її множинність, що здається, - наслідок фрагментарності світовідчуття або зайвої чарки, чи для поважності, загадковості, конфіденційності, ... , а може просто спостереження відбувається із різних місць?

Важка доля феноменолога, який керується чутками! Не знаючи, що таке душа, як можна взагалі судити про те, чи вона одна на всіх, чи множинна?!

На мою думку, це дуже безпредметний підхід до пізнання взагалі:
поняття має відповідати якомусь предмету, а не підміняти його собою...

Як, на Вашу думку, слід ставитися до таких дописів?

Василь Васьківський пише:

 
(фрагмент допису Чт Груд 24 2020)
Дякую! Чи можу я продовжити подібне тлумачення й сказати, що твердження Євангелій, що Ісус помер, слід розуміти як те, що він втратив пріоритет? Чи можу я також стверджувати, що слова про те, що Ісус воскрес, означають, що він відновив свій авторитет (в очах віруючих)?

Василь Васьківський пише:

(Сб Груд 26 2020, 06:27) Історичний ланцюжок подій наступний. Спочатку вони його розіп'яли. Потім вони тикнули пальцем в його рани. Потім він їх покинув...
А вже потім вони його возвеличили...  

Мені здається тут людина бавиться із формулюваннями. Не зрозуміло чому. Чи то впливає вчений ступінь, чи заважають якісь травмуючи асоціації з пам’ятними вченими радами?

carma_ пише:

Як, на Вашу думку, слід ставитися до таких дописів?

Василь Васьківський пише:

 
(фрагмент допису Чт Груд 24 2020)
Дякую! Чи можу я продовжити подібне тлумачення й сказати, що твердження Євангелій, що Ісус помер, слід розуміти як те, що він втратив пріоритет? Чи можу я також стверджувати, що слова про те, що Ісус воскрес, означають, що він відновив свій авторитет (в очах віруючих)?

Василь Васьківський пише:

(Сб Груд 26 2020, 06:27) Історичний ланцюжок подій наступний. Спочатку вони його розіп'яли. Потім вони тикнули пальцем в його рани. Потім він їх покинув...
А вже потім вони його возвеличили...  

Мені здається тут людина бавиться із формулюваннями. Не зрозуміло чому. Чи то впливає вчений ступінь, чи заважають якісь травмуючи асоціації з пам’ятними вченими радами?

Вам так здається, але я нічого не можу з цим зробити, бо не маю впливу на те, що Вам здається чи не здається...

Це не я вигадав згаданий мною ланцюжок історичних подій. Це так написали євангелісти! Або ж перекладачі Євангелій. Я оригінальні тексти не маю змоги прочитати...

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

(про «борги та гріхи»   https://struktura-svitoglyadu7.webnode.com.ua/bazhannya-ta-bazhane/ )

Спробую прокоментувати...

carma_ пише:

 На перший погляд поняття «бажання» непомірне з величчю понять «добро», «зло» і «любов», та саме через нього, з ландшафтною парадигмою, розкривається сутність сієї трійці. Чим допомагає людині корегувати світогляд, «автоматично» ухилятися від зла заздалегідь, зменшуючи його у світі, ... Різноманіття понятійних систем, під одним дахом психології, дозволяє нашому поняттю «бажання» триматися на перехресті різних смислових потоків, тому воно може не співпадати зі своїми «тезками».

Бажання є психічним станом, а ландшафтна парадигма є якимсь загальним принципом мислення чи впорядкування думок. Поняття бажання ж не є чисто психологічним поняттям, оскільки психологія описує лише феноменологічний сенс бажання, який сприймається феноменологом в процесі описання цього феномену. Тому у кожного феноменолога свій власний смисловий потік; й образ “перехрестя різних смислових потоків” з’являється в процесі спілкування різних феноменологів, тобто їхнього обміну думок з приводу бажання як психічного стану!

carma_ пише:

Серед безлічі існуючих та поки неіснуючих бажань «виділимо» бажання «хвостаті» (з натяком на їхню природу). З «хвостатими» бажаннями незручно як у транспорті в довгому одязі. На відміну від одягу, «хвостатість» бажань не завжди примітна, навіть коли відразу, поряд з ними, чи трохи після них «звідкілясь виникають» дуже неприємні клопоти.

У всіх бажань є одна природа — психічна!

carma_ пише:

До «хвостатих» часто пристають інші споріднені бажання, і з часом, важко угледіти де кінець, де початок - один довжелезний «хвіст по життю»:
у особи, у родини, ..., у підприємства, у країни, у суспільства.
    «Мої» (*) особисті бажання звичайні людські, то не варто, зараз, «лізти до себе в душу» з наміром угледіти там нове чи дивовижне. Скажу більше, ходять чутки, буцімто душа, взагалі, одна на всіх, а її множинність, що здається, - наслідок фрагментарності світовідчуття або зайвої чарки, чи для поважності, загадковості, конфіденційності, ... , а може просто спостереження відбувається із різних місць?

Важка доля феноменолога, який керується чутками! Не знаючи, що таке душа, як можна взагалі судити про те, чи вона одна на всіх, чи множинна?!

На мою думку, це дуже безпредметний підхід до пізнання взагалі:
поняття має відповідати якомусь предмету, а не підміняти його собою...

Цитата :

Вам так здається, але я нічого не можу з цим зробити, бо не маю впливу на те, що Вам здається чи не здається...

("Василь Васьківський"
2021р.)

Зрозумів, мої цитати вже самі за себе говорять...

Василь Васьківський пише:

Зрозумів, мої цитати вже самі за себе говорять...  

Маєте на увазі, що Ваші цитати, якоюсь мірою придатні до ролі «ідола», так, і це теж.
Доречи,

Цитата :

(Тема: Re: Явище В.М.Рубського (від РПЦ в Україні)    Чт Груд 24 2020, )

у доповіді Рубського є згадка(17:20), що  кожен ідол має властивість дзеркала, а не портрета. Мабуть, можна продовжити, говорячи про будь-що вимовлене : воно теж якоюсь мірою, віддзеркалює, та придатне у цьому для особистого вживання. Ідоли, коли мають багато творців та «споживачів», здатні «дзеркалити» для багатьох.

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Зрозумів, мої цитати вже самі за себе говорять...  

Маєте на увазі, що Ваші цитати, якоюсь мірою придатні до ролі «ідола», так, і це теж.
Доречи,

Цитата :

(Тема: Re: Явище В.М.Рубського (від РПЦ в Україні)    Чт Груд 24 2020, )

у доповіді Рубського є згадка(17:20), що  кожен ідол має властивість дзеркала, а не портрета. Мабуть, можна продовжити, говорячи про будь-що вимовлене : воно теж якоюсь мірою, віддзеркалює, та придатне у цьому для особистого вживання. Ідоли, коли мають багато творців та «споживачів», здатні «дзеркалити» для багатьох.

Я не користуюсь парадигмою ідолів. Я є фізиком, а не іконоборцем!

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Зрозумів, мої цитати вже самі за себе говорять...  

Маєте на увазі, що Ваші цитати, якоюсь мірою придатні до ролі «ідола», так, і це теж.
Доречи,

Цитата :

(Тема: Re: Явище В.М.Рубського (від РПЦ в Україні)    Чт Груд 24 2020, )

у доповіді Рубського є згадка(17:20), що  кожен ідол має властивість дзеркала, а не портрета. Мабуть, можна продовжити, говорячи про будь-що вимовлене : воно теж якоюсь мірою, віддзеркалює, та придатне у цьому для особистого вживання. Ідоли, коли мають багато творців та «споживачів», здатні «дзеркалити» для багатьох.

Я не користуюсь парадигмою ідолів. Я є фізиком, а не іконоборцем!

Мушу погодитися з Вами, бо хто чим і коли користується – то не завжди особисте. Тим паче Ви ще не до захищалися…

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

Зрозумів, мої цитати вже самі за себе говорять...  

Маєте на увазі, що Ваші цитати, якоюсь мірою придатні до ролі «ідола», так, і це теж.
Доречи,

Цитата :

(Тема: Re: Явище В.М.Рубського (від РПЦ в Україні)    Чт Груд 24 2020, )

у доповіді Рубського є згадка(17:20), що  кожен ідол має властивість дзеркала, а не портрета. Мабуть, можна продовжити, говорячи про будь-що вимовлене : воно теж якоюсь мірою, віддзеркалює, та придатне у цьому для особистого вживання. Ідоли, коли мають багато творців та «споживачів», здатні «дзеркалити» для багатьох.

Я не користуюсь парадигмою ідолів. Я є фізиком, а не іконоборцем!

Мушу погодитися з Вами, бо хто чим і коли користується – то не завжди особисте. Тим паче Ви ще не до захищалися…

Те, що я є фізиком -- це об'єктивний факт! Якщо йдеться про захист моєї дисертації, то цього року має бути відкритою офіційна процедура моєї самостійної підготовки до остаточного захисту моєї дисертації, який відбудеться після публікації моєї третьої статті, яка матиме назву "Функції розподілу та функції кореляцій різних частинок кулонівської пари".

І,  … особисті філософські пошуки доповнюють фахову діяльність?

carma_ пише:

І,  … особисті філософські пошуки доповнюють фахову діяльність?

Майже ні! Одне від іншого не залежить. В сучасній фізиці вплив філософії або відсутній, або є негативним. Хоч можна сказати, що я вибрав стати фізиком з філософських міркувань. Збирався розробляти точну фізичну теорію походження та еволюції життя. Але предметом фізичної теорії є точне описання фізичної еволюції конкретних фізичних систем, а не спекулятивне філософствування. Ще сто років тому це було не так. Тоді фізики часто філософствували на теми тлумачення квантової механіки. Але зараз фізики подібними справами не займаються. А ті, що займаються, роблять це в аспекті популяризації фізичних знань, а не в аспекті їх розвитку. Філософія є особистою справою, а не частиною фізичних досліджень...

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

І,  … особисті філософські пошуки доповнюють фахову діяльність?

Майже ні! Одне від іншого не залежить. В сучасній фізиці вплив філософії або відсутній, або є негативним. Хоч можна сказати, що я вибрав стати фізиком з філософських міркувань. Збирався розробляти точну фізичну теорію походження та еволюції життя. Але предметом фізичної теорії є точне описання фізичної еволюції конкретних фізичних систем, а не спекулятивне філософствування. Ще сто років тому це було не так. Тоді фізики часто філософствували на теми тлумачення квантової механіки. Але зараз фізики подібними справами не займаються. А ті, що займаються, роблять це в аспекті популяризації фізичних знань, а не в аспекті їх розвитку. Філософія є особистою справою, а не частиною фізичних досліджень...

З малесеньким «Майже ні!», тепер ще ретельніше, «приховує» людина свою присутність у фізиці. Присутність, зокрема із певними філософськими системами.
«Філософія є особистою справою, а не частиною фізичних досліджень...», звідси, мабуть, людина є своею «особистою справою, а не частиною фізичних досліджень ...»?

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

І,  … особисті філософські пошуки доповнюють фахову діяльність?

Майже ні! Одне від іншого не залежить. В сучасній фізиці вплив філософії або відсутній, або є негативним. Хоч можна сказати, що я вибрав стати фізиком з філософських міркувань. Збирався розробляти точну фізичну теорію походження та еволюції життя. Але предметом фізичної теорії є точне описання фізичної еволюції конкретних фізичних систем, а не спекулятивне філософствування. Ще сто років тому це було не так. Тоді фізики часто філософствували на теми тлумачення квантової механіки. Але зараз фізики подібними справами не займаються. А ті, що займаються, роблять це в аспекті популяризації фізичних знань, а не в аспекті їх розвитку. Філософія є особистою справою, а не частиною фізичних досліджень...

З малесеньким «Майже ні!», тепер ще ретельніше, «приховує» людина свою присутність у фізиці. Присутність, зокрема із певними філософськими системами.
«Філософія є особистою справою, а не частиною фізичних досліджень...», звідси, мабуть, людина є своею «особистою справою, а не частиною фізичних досліджень ...»?

Людина є фізичною істотою, а не особистою справою! Фізичні поняття не є дискурсивними поняттями, оскільки предметом фізики є точне описання фізичної еволюції конкретних фізичних систем. Філософія ж, навпаки, зосереджується виключно на дискурсі й не займається точним описанням, а обмежується лише розумінням мислення та його предмету, яким є систематизація понять. Таким чином, філософствування не є предметом фізики. А коли фізика стає предметом філософствування, то результатом буде лише наукологія, а не фізика!

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

carma_ пише:

І,  … особисті філософські пошуки доповнюють фахову діяльність?

Майже ні! Одне від іншого не залежить. В сучасній фізиці вплив філософії або відсутній, або є негативним. Хоч можна сказати, що я вибрав стати фізиком з філософських міркувань. Збирався розробляти точну фізичну теорію походження та еволюції життя. Але предметом фізичної теорії є точне описання фізичної еволюції конкретних фізичних систем, а не спекулятивне філософствування. Ще сто років тому це було не так. Тоді фізики часто філософствували на теми тлумачення квантової механіки. Але зараз фізики подібними справами не займаються. А ті, що займаються, роблять це в аспекті популяризації фізичних знань, а не в аспекті їх розвитку. Філософія є особистою справою, а не частиною фізичних досліджень...

З малесеньким «Майже ні!», тепер ще ретельніше, «приховує» людина свою присутність у фізиці. Присутність, зокрема із певними філософськими системами.
«Філософія є особистою справою, а не частиною фізичних досліджень...», звідси, мабуть, людина є своею «особистою справою, а не частиною фізичних досліджень ...»?

Людина є фізичною істотою, а не особистою справою! Фізичні поняття не є дискурсивними поняттями, оскільки предметом фізики є точне описання фізичної еволюції конкретних фізичних систем. Філософія ж, навпаки, зосереджується виключно на дискурсі й не займається точним описанням, а обмежується лише розумінням мислення та його предмету, яким є систематизація понять. Таким чином, філософствування не є предметом фізики. А коли фізика стає предметом філософствування, то результатом буде лише наукологія, а не фізика!

Здається, я, без наміру, зачепив Вас.  Вибачте будь ласка.

Для багатьох людей, слово «фізика» легко актуалізується у різних значеннях. І підручник з фізики, і наукова галузь (де, окрім теорій, є багато чого і кого), і …

Фізика та предмет конкретного  фізичного дослідження мабуть не одне й теж?

Василь Васьківський пише:

 
«Фізичні поняття не є дискурсивними поняттями».

Фізичні терміни й справді отримують фіксоване значення, але у «фізичних колах» - не такі вже «святі» - їхнє значення може змінюватися … з часом. Чи не так?

carma_ пише:

Для багатьох людей, слово «фізика» легко актуалізується у різних значеннях. І підручник з фізики, і наукова галузь (де, окрім теорій, є багато чого і кого), і …

Крім того, є ще “Фізика” Арістотеля. Як частина світогляду, фізика є різною для різних людей. Вона зводиться до певних уявлень та знань про фізичний світ явищ та подій. Знання є завжди особистими. Навіть у фізиків фізичні знання є різними, оскільки для того, щоб відповідати високим вимогам на передньому фронті фізичних досліджень, потрібно зосередитись на певній вузькій галузі фізики.

carma_ пише:

Фізика та предмет конкретного фізичного дослідження мабуть не одне й теж?

Тут вже зовсім предмет конкретного фізичного дослідження у кожного фізика є свій. Оскільки неможливо опублікувати статтю з результатами певного дослідження, якщо така стаття була вже опублікована кимсь іншим. Є й колективні статті, коли окремі автори виконують свою частину роботи в рамках спільного дослідження. Є певні статті, в яких сотні співавторів...

Дослідження — це праця, результатом якої є певні нові знання. Ці нові знання доступні лише для професіоналів, які досягли настільки високого рівня знань, що можуть прочитати статтю в фізичному журналі й зрозуміти її. Філософи, як правило таких статей не читають. Вони читають здебільшого популярні статті для широкого загалу. Ще на початку 19-го століття все було не так! Геґель, наприклад, дуже добре розбирався в сучасній йому фізиці. Як і Ґьоте...

carma_ пише:

Фізичні терміни й справді отримують фіксоване значення, але у «фізичних колах» - не такі вже «святі» - їхнє значення може змінюватися … з часом. Чи не так?

Те, що фізики розуміли під хвилею та частинкою в 19-му столітті, тепер вже називається класичним розумінням. А сучасна фізика є майже повністю квантовою, хоч бувають і якісь нові класичні результати. Квантову фізику, як правило, ніхто, крім фізиків не знає і не розуміє...

Але в Росії, після розпаду СРСР з’явилось вчення про торзійні поля, яке є дуже популярним. Це вчення виглядає як фізика, але нічого спільного з фізикою не має. Оскільки наявність ніяких торзійних полів експериментом не підтверджено. Це вже можна назвати “спекулятивною фізикою”, яка спекулює потребами людей в знаннях, підміняючи знання вигадками та підтасовуванням фактів...

На Заході також широко поширеним є вчення про “інформаційне поле”, яке відроджує ідеї віталізму 19-го століття...

Є й інші псевдофізичні вчення...

Василь Васьківський пише:

 

carma_ пише:

  Фізика та предмет конкретного фізичного дослідження мабуть не одне й теж?

Тут вже зовсім предмет конкретного фізичного дослідження у кожного фізика є свій. Оскільки неможливо опублікувати статтю з результатами певного дослідження, якщо така стаття була вже опублікована кимсь іншим.

Але, дослідник може та повинен користуватися результатами попередників …

Подібні «протиріччя» є між науковими галузями. Розуміло, що «наукова мережа» не здатна охопити «все» та опредметнити, Окрім відносин «моє» - «твоє» - «спільне», представникам «мережі» доводиться якось означати та щось робити з «крихами» від неохопленого, які опинились на «чиїхось долонях», тому  :

Василь Васьківський пише:

 
…  в Росії, після розпаду СРСР з’явилось вчення про торзійні поля, яке є дуже популярним. Це вчення виглядає як фізика, але нічого спільного з фізикою не має. Оскільки наявність ніяких торзійних полів експериментом не підтверджено. Це вже можна назвати “спекулятивною фізикою”, яка спекулює потребами людей в знаннях, підміняючи знання вигадками та підтасовуванням фактів...

На Заході також широко поширеним є вчення про “інформаційне поле”, яке відроджує ідеї віталізму 19-го століття...

Є й інші псевдофізичні вчення...

…

Я вже писав, що квантова механіка є важкою для розуміння. Коротко поясню чому. Є відоме положення формальної логіки про те, що може бути або А, або не-А, але не може бути одночасно і А, і не-А. В квантовій механіці таке не є забороненим. Можна сформулювати загальний принцип, що стан певної фізичної системи описується як суперпозиція (тобто сума) усіх її можливих станів з певним внеском кожного з них, яким визначається ймовірність того, що при вимірюванні система буде знайдена в одному з цих можливих станів. Наслідком цього є те, що неможливо передбачити, яким буде результат вимірювання, а лише ймовірність певного результату. При цьому стан системи, який був до вимірювання, руйнується, й система переходить до того стану, який виявляється в процесі вимірювання. Пояснюється це тим, що детектори, якими здійснюється вимірювання, є макроскопічними. Вони руйнують суперпозицію можливих станів. Навпаки, якщо не здійснювати вимірювання, то еволюцію, тобто зміну стану системи з часом, можна описати точно, якщо початковий стан системи заданий. Тоді стан системи є розв'язком відомого рівняння Шрьодінґера. І таке точне описання є предметом фізичної теорії...

Василь Васьківський пише:

Я вже писав, що квантова механіка є важкою для розуміння. Коротко поясню чому. Є відоме положення формальної логіки про те, що може бути або А, або не-А, але не може бути одночасно і А, і не-А. В квантовій механіці таке не є забороненим. Можна сформулювати загальний принцип, що стан певної фізичної системи описується як суперпозиція (тобто сума) усіх її можливих станів з певним внеском кожного з них, яким визначається ймовірність того, що при вимірюванні система буде знайдена в одному з цих можливих станів. Наслідком цього є те, що неможливо передбачити, яким буде результат вимірювання, а лише ймовірність певного результату. При цьому стан системи, який був до вимірювання, руйнується, й система переходить до того стану, який виявляється в процесі вимірювання. Пояснюється це тим, що детектори, якими здійснюється вимірювання, є макроскопічними. Вони руйнують суперпозицію можливих станів. Навпаки, якщо не здійснювати вимірювання, то еволюцію, тобто зміну стану системи з часом, можна описати точно, якщо початковий стан системи заданий. Тоді стан системи є розв'язком відомого рівняння Шрьодінґера. І таке точне описання є предметом фізичної теорії...

Так, квантова механіка важка для людей кому довелося освоювати життя лише засобом «формальної логіки» (через причини та наслідки). Не на багато легше, коли «студент» добре відчуває життя  у місцях де перебуває. «Зворотні боки речей» для нього постають звично і вчасно. Іграшкові формалізації  типу «А» та «не А» – зайві, бо мов неприродні «детектори» привносять ймовірність у давно сформований автоматизм, коли «приміряє на себе» ті побудови.

Василь Васьківський пише:

  Пояснюється це тим, що детектори, якими здійснюється вимірювання, є макроскопічними. Вони руйнують суперпозицію можливих станів. Навпаки, якщо не здійснювати вимірювання, то еволюцію, тобто зміну стану системи з часом, можна описати точно, якщо початковий стан системи заданий.

Інакше кажучи, таке додаткове і неприродне «спостереження за собою» заважає отриманню особою звичного результату відповідно «початковому стану»…

Зовсім псуються «гра», якщо «студент» починає відчувати сучасні наслідки уможливлення «точного описання фізичної системи»…, або того, що «належно виміряли та відповідно зафіксували».

carma_ пише:

Так, квантова механіка важка для людей кому довелося освоювати життя лише засобом «формальної логіки» (через причини та наслідки). Не на багато легше, коли «студент» добре відчуває життя  у місцях де перебуває. «Зворотні боки речей» для нього постають звично і вчасно. Іграшкові формалізації  типу «А» та «не А» – зайві, бо мов неприродні «детектори» привносять ймовірність у давно сформований автоматизм, коли «приміряє на себе» ті побудови.

Я в школі не мав якихось значних проблем з навчанням. Любив математику, в 9 класі купив собі підручник квантової механіки для початківців — Л.В.Тарасов “Основы квантовой механики”. Був дуже захоплений і мріяв, що я буду займатись точною фізичною теорією еволюції та походження життя. Перші два курси я був відмінником. Але після того, як почалась спеціалізація, попавши в групу з теоретичної фізики, я був розчарований тим, що про теорію життя жодної згадки не було. Почав читати “Энциклопедию философских наук” Геґеля й навіть думав перейти на філософський факультет. Але декан мені сказав, що потрібно буде здавати всі іспити, перед тим, як продовжити навчання після третього курсу. Тому я відмовився, вирішивши, що краще мати диплом фізика. Після того, як почав працювати, моє розчарування поглибилось настільки, що я впав у відчай. Починав читати якусь книжку, яка мені здавалась цікавою, — з квантової хімії чи щось подібне. Але через пару місяців втрачав інтерес. Все ж, зміг вивчити основи квантової теорії поля, що мені знадобилось в майбутньому...

Лише через десять років, в 1993 році, у мене з’явилась ідея, як реалізувати свої наміри. Після того як в 1999 році я став асистентом в Технічному університеті Софії, в мене з’явився вільний час, щоб зайнятись розробкою точної теорії кулонівського спарювання. Спочатку не все виходило, але в 2015 році опублікував свою першу статтю. Зараз закінчую оформлення третьої статті й буду готуватись до захисту дисертації. Точна теорія кулонівської пари осмислила моє життя й укріпила мою волю до реалізації мети. Вийшов з депресії, останнім часом читаю філософські та психологічні книжки й мій емоційний стан покращується...

carma_ пише:

Василь Васьківський пише:

  Пояснюється це тим, що детектори, якими здійснюється вимірювання, є макроскопічними. Вони руйнують суперпозицію можливих станів. Навпаки, якщо не здійснювати вимірювання, то еволюцію, тобто зміну стану системи з часом, можна описати точно, якщо початковий стан системи заданий.

Інакше кажучи, таке додаткове і неприродне «спостереження за собою» заважає отриманню особою звичного результату відповідно «початковому стану»…

Результат є зовсім не такий, який я очікував сорок років тому на другому курсі університету. Але поступово долаю перешкоди та внутрішній неспокій. Моє життя є осмисленим...

carma_ пише:

Зовсім псуються «гра», якщо «студент» починає відчувати сучасні наслідки уможливлення «точного описання фізичної системи»…, або того, що «належно виміряли та відповідно зафіксували».

Сумніви та невизначеність не заперечують можливість точного описання фізичної еволюції конкретних фізичних систем. Я є сумлінним автором точної теорії кулонівської пари, яка реалізує таку можливість для простішої системи електрона та протона (чи ядра). Описання систем багатьох електронів та ядер буде технічно складнішим, але метод описання я вже вдосконалив настільки, що технічні ускладнення будуть пов’язані лише зі зростанням кількости невідомих параметрів теорії та кількости рівнянь для розв’язання. Але принципово підхід буде таким же самим, як і у випадку теорії однієї кулонівської пари. Вона є основою та початком розробки точної теорії життя як фізичного процесу!

Змістовна розмова про закляті питання християнства:

https://www.youtube.com/watch?v=mT_HxQavJWs