Напрямок хімічної еволюції

Розглядаючи молоду Землю, я намагаюсь вказати, в якому напрямку еволюціонують хімічні реакції та сполуки. Для того, щоб відповісти на це запитання, треба спочатку зрозуміти, в якому напрямку змінюються фізичні умови на поверхні Землі. Напочатку свого існування Земля була більш гарячою, а потім поступово охолоджувалась до стану більш-менш стаціонарної середньої температури, в якому вона знаходиться тепер. Отже, при високих температурах більш стійкими були атоми та молекули з великою енергією іонізації, а при охолодженні стали стійкими й молекули з малою енергією іонізації. Це й вказує на напрямок хімічної еволюції. Відомо, що органічні макромолекули в більшості мають малу енергію іонізації і можуть бути стабільними лише при низьких температурах. Відтак, можемо стверджувати, що синтез органічних макромолекул не є випадковою подією, а закономірністю еволюції поверхневого прошарку молодої Землі. З другого боку, при високих температурах більш ймовірним є синтез іонних радикалів, а не самих органічних молекул. Іонам притаманна кулонівська взаємодія на великих відстанях, що є своєрідним каталізатором відповідних реакцій синтезу іонних радикалів при високих температурах. При низьких температурах ці синтезовані вже радикали нейтралізуються, утворюючи звичні нам органічні макромолекули.