Фундаментальною причиною старіння живого організму є другий закон термодинамики, наслідком якого є постійне незворотне зростання ентропії ізольованої термодинамічної системи аж до досягнення стану рівноваги, який для живого організму є тотожний смерті.
Життя є така форма еволюції системи, при якій постійне незворотне зростання ентропії компенсується двома основними факторами: тим, що живі системи є системами, які знаходяться у стані дуже далекому від стану термодинамічної рівноваги, завдяки чому у таких систем є достатньо довгий проміжок часу, перед тим, як система наблизиться до стану рівноваги настільки, що живий організм помирає; а також тим, що у живих систем завдяки їх відкритості оточуючому середовищу сумарний потік ентропії назовні значно переважає сумарний потік ентропії всередину, тобто для живих систем характерний значний потік негентропії (негативної ентропії). Очевидно, що старіння живого організму означає зменшення такого животворящого потоку ентропії в похилому віці.
Те ж саме стосується всієї системи життя на планеті, яка утворює таким чином інтегральний живий організм, тільки вже в глобальному масштабі. Основні загрози життю на Землі в порядку зменшення нагальности їх уникнення: третя світова війна (негайно), екологічна катастрофа (кілька десятиліть), демографічний вибух (декілька століть), перетворення Сонця в червеного гіганта (декілька мільярдів років). При уникненні цих загроз життя на Землі зберігається практично навіки...
Що ж стосується окремої людини, то най-більш ефективною для збереження життя є форма життя в єдності з самим собою та з усіма близькими людьми.
Джерело:
http://socyst.livejournal.com/2006/08/27 .